Рішення № 14431221, 15.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/4915.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділпек» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна Компанія

«Швидка доставка»

Про стягнення 4621,12 грн.

Суддя Палій В.В.

Представники сторін:

від позивача           Швець О.Л. –предст. (дов. від 05.01.2011р.)

від відповідача           Шевченко К.О. –предст. (дов. від 11.02.2011р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача 4621,12грн. заборгованості (3500,00грн. –основного боргу, 443,87грн. –пені, 108,50грн. –збитків від інфляції, 68,75грн. –3% річних, 500,00грн. –оплата послуг адвоката), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті наданих позивачем послуг за договором по наданню рекламних послуг № 044-19/6 від 05.11.2009р., а також витрат по сплаті державного мита –102,00грн. та 236,00грн. –витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.02.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/49, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 15.02.2011р.

У судовому засіданні 15.02.2011р. представник позивача подав суду виписку банку з рахунку позивача за 20.10.2010р. на підтвердження здійснення відповідачем оплати суми основного боргу в розмірі 3500,00грн. Також, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про стягнення з відповідача на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрат на здійснення поштових відправлень на адресу відповідача та 61,20грн. –витрат на отримання витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача подав суду пояснення, в яких зазначається, що 20.10.2010р. відповідач перерахував позивачу вартість отриманих послуг в сумі 3500,00грн., в зв’язку з чим провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України. Також, відповідач заперечує проти стягнення 443,87грн. –пені, 108,50грн. –збитків від інфляції, 68,75грн. –3% річних, посилаючись на те, що відповідач неодноразово намагався сплатити на користь позивача вартість послуг у сумі 3500,00грн., однак, банківська система відмовляла у перерахуванні коштів, у зв’язку з невідповідністю реквізитів отримувача платежу, зазначених у рахунку-фактурі позивача. Відтак, відповідач вважає, що ним було вжито всіх заходів, необхідних для належного виконання відповідачем свого обов’язку за договором щодо оплати послуг позивача, та вважає, що прострочення оплати виникло з вини позивача.

Крім того, відповідач зазначає, що позовна вимога про стягнення 500,00грн. витрат по оплаті послуг адвоката віднесена позивачем до заборгованості відповідача, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов договору про надання рекламних послуг, однак, згідно приписів статті 44 ГПК України, витрати, понесені стороною на оплату послуг адвоката є судовими витратами та підлягають відшкодуванню в порядку ст.ст. 44, 48, 48 ПК України. На підставі викладеного, відповідач також просить суд відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення 500,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

У судовому засіданні 15.02.2011р. судом було оголошено перерву до 02.03.2011р., в зв’язку з необхідністю витребування додаткових документів по справі.

У судовому засіданні 02.03.2011р. представник позивача подав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 3500,00грн. –основного боргу, 443,87грн. –пені, 108,50грн. –збитків від інфляції, 68,75грн. –3% річних, а також судові витрати, а саме: 102,00грн. –витрат по сплаті державного мита –102,00грн., 236,00грн. –витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 500,00грн. –витрат на оплату послуг адвоката, 25,92грн. –витрат на здійснення поштових відправлень на адресу відповідача та 61,20грн. –витрат на отримання витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача.

Уточнені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.

Також, представник позивача подав суду додаткові пояснення по суті позовних вимог, в яких зазначається, що строк виконання відповідачем обов’язку щодо оплати послуг позивача у сумі 3500,00грн. настав 04.01.2010р., проте, відповідач у зазначений строк не здійснив оплату послуг. При цьому, позивач зазначає, що оплата послуг була здійснена відповідачем лише 20.10.2010р.

У судовому засіданні 02.03.2011р. судом оголошено перерву до 15.03.2011р., з метою витребування додаткових документів по справі.

У судовому засіданні 15.03.2011р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду пояснення, в яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем сплачено у повному обсязі суму основного боргу в розмірі 3500,00грн. Також відповідач зазначає, що розмір пені, нарахованої позивачем, не повинен перевищувати 353,73грн., з урахуванням приписів ч.6 ст. 232 ГК України. Також, відповідач повторно пояснює поважність причини щодо прострочення оплати послуг позивача на суму 3500,00грн., в зв’язку з чим вважає нарахування позивачем 3% річних та збитків від інфляції безпідставними.

Крім того, на вимогу позивача про стягнення з відповідача 25,92грн. –витрат на здійснення поштових відправлень на адресу відповідача та 61,20грн. –витрат на отримання витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача, останній зазначає, що такі витрати нормами Господарського процесуального кодексу України не відносяться до судових витрат.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оглянувши оригінали документів, суд, -

в с т а н о в и в :

05.11.2009р. між позивачем та відповідачем укладено договір про надання рекламних послуг №044-19/6 (далі –договір), відповідно до умов якого виконавець (позивач) зобов’язується виконати роботи по розробці, підготовці та розсилці реклами у фірмових конвертах в обсязі, у строки та за ціною, обумовлених у додатку №1, а замовник (відповідач) зобов’язується своєчасно і в повному об’ємі прийняти та оплатити роботи відповідно до умов даного договору.

Сторонами був підписаний додаток №1 до договору, умовами якого сторони погодили розсилку позивачем 3000 конвертів з рекламою (флаєрів).

На виконання умов договору позивачем у грудні 2009р. були надані відповідачу послуги з розробки, виготовлення та друку флаєрів у кількості 1000 шт., розміщення реклами на сайті, а також рекламні послуги з розсилання видрукованого тиражу флаєрів загалом на суму 3500,00грн., що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 23.12.2009р., який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками сторін, належним чином завірена копія якого знаходяться в матеріалах справи.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що доказом факту наданих послуг є: затверджений макет флаєра, плюс доказ відправлення стандартного на ту дату пакета рекламної продукції на адресу відповідача або акт виконаних послуг.

Акт приймання-передачі наданих послуг від 23.12.2009р. на суму 3500,00грн. підписаний відповідачем без жодних зауважень та заперечень щодо якості, об’єму та вартості отриманих послуг. Що, в свою чергу, відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата послуг позивача здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів після виконаного розсилання, згідно додатку №1.

Також, згідно п.2.3.3 договору відповідач зобов’язаний оплатити рахунок згідно Додатку №1 протягом 7 (семи) банківських днів після виконання розсилки. Рахунок одночасно є Актом виконаних робіт.

Враховуючи, що Акт приймання-передачі послуг підписаний сторонами 23.12.2009р., то суд вважає днем виконання розсилки –23.12.2009р.

Таким чином, у відповідності до умов п.3.1 договору, кінцевий строк виконання відповідачем обов’язку по оплаті послуг позивача на суму 3500,00грн. настав 01.01.2010р.

Проте, відповідач у встановлений строк вартість отриманих послуг на суму 35000,00грн. не оплатив.

В зв’язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 3500,00грн. –основного боргу.

У своїх поясненнях відповідач зазначає, що 20.10.2010р. останній перерахував позивачу вартість отриманих послуг у сумі 3500,00грн., в зв’язку з чим провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України. Також, відповідач зазначає, що неодноразово намагався сплатити на користь позивача у встановлені договором строки вартість послуг у сумі 3500,00грн., однак, банківська система відмовляла у перерахуванні коштів, у зв’язку з невідповідністю реквізитів отримувача платежу, зазначених у рахунку-фактурі позивача. Відтак, відповідач вважає, що ним було вжито всіх заходів, необхідних для належного виконання свого обов’язку за договором щодо оплати послуг позивача, та вважає, що прострочення оплати виникло з вини позивача.

Відповідно до ч. 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, підставою для звернення з позовом до суду є наявність порушеного права або охоронюваного законом інтересу.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що позивач звернувся з позовом до суду 02.02.2011р. (згідно штампу відділу діловодства Господарського суду міста Києва), а заборгованість за отримані послуги у сумі 3500,00грн. була сплачена відповідачем 20.10.2010р. (згідно виписки банку з рахунку позивача за 20.10.2010р.), тобто, до моменту звернення позивача з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, надав відповідачу послуги на суму 3500,00грн., однак, відповідач оплатив отримані послуги в сумі 3500,00грн. з порушенням строків, встановлених умовами п.3.1 договору, відтак, прострочив виконання свого зобов’язання.

Однак, приймаючи до уваги, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача фактично не існувало, оскільки відповідачем була сплачена сума боргу в розмірі 3500,00грн., яка, в свою чергу була заявлена позивачем до стягнення в судовому порядку, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 3500,00грн. –основного боргу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов’язання 443,87грн. –пені, 108,50грн. –збитків від інфляції, 68,75грн. – 3% річних.

Відповідач заперечує проти стягнення 443,87грн. –пені, 108,50грн. –збитків від інфляції, 68,75грн. –3% річних, посилаючись на те, що відповідач неодноразово намагався сплатити на користь позивача вартість послуг у сумі 3500,00грн., однак, банківська система відмовляла у перерахуванні коштів, у зв’язку з невідповідністю реквізитів отримувача платежу, зазначених у рахунку-фактурі позивача. Відтак, відповідач вважає, що ним було вжито всіх заходів, необхідних для належного виконання відповідачем свого обов’язку за договором щодо оплати послуг позивача, та вважає, що прострочення оплати виникло з вини позивача.

Суд відхиляє зазначені твердження відповідача, з огляду на наступне:

-          по-перше, відповідач не надав належних доказів здійснення оплати послуг позивача на суму 3500,00грн., у встановлені п.3.1 договору строки, та не надав доказів подальшої відмови банку у перерахуванні коштів, у зв’язку з невідповідністю реквізитів одержувача платежу;

-          по-друге, факт здійснення оплати відповідачем послуг у сумі 3500,00грн. лише 20.10.2010р., при тому, що строк оплати послуг, як встановлено вище, настав 01.01.2010р., не свідчить про сумлінне виконання відповідачем свого обов’язку за договором. Натомість, суд вважає, що в разі бажання відповідача сумлінно виконати свій обов’язок по оплаті послуг у сумі 3500,00грн., та у разі відмови банку у перерахуванні коштів, у зв’язку з невідповідністю реквізитів одержувача платежу, відповідач мав би невідкладно звернутись до позивача з проханням виставити на оплату рахунок з вірними платіжними реквізитами (чи врегулювання питання оплати послуг у сумі 3500,00грн. в інший можливий для сторін спосіб). Однак, відповідач не надав доказів такого звернення до позивача за період з 01.01.2010р. по 20.10.2010р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що у випадку порушення відповідачем встановлених строків оплати послуг позивача, згідно п. 3.1. даного договору, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі 1% від вартості замовлення за кожний день прострочення.

У поясненнях відповідач зазначає, що розмір пені, нарахованої позивачем, не повинен перевищувати 353,73грн., з урахуванням приписів ч.6 ст. 232 ГК України. Також, відповідач повторно пояснює поважність причини щодо прострочення оплати послуг позивача на суму 3500,00грн., в зв’язку з чим вважає нарахування позивачем 3% річних та збитків від інфляції безпідставними.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Ознайомившись з розрахунком пені позивача, суд задовольняє зазначену вимогу відповідно до уточненого розрахунку суду у розмірі 353,74грн., з урахуванням положень ч.6. ст. 232, за період з 05.01.2010р. по 05.07.2010р. (шість місяців).

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ознайомившись з розрахунком 3% річних та збитків від інфляції, суд задовольняє зазначені вимоги відповідно до розрахунку позивача у розмірі 108,50грн. –збитків від інфляції, 68,75грн. –3%річних.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 500,00грн., 25,92грн. –витрат на здійснення поштових відправлень на адресу відповідача та 61,20грн. –витрат на отримання витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача, суд вважає, що вони підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.10 Роз‘яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов‘язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об‘єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5.ст.49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 500,00грн. позивач надав Договір (угода) про надання правової допомоги від 18.08.2010р., який укладений між позивачем та Адвокатом Галадій О.М., свідоцтво №1548 про право на заняття адвокатською діяльністю Галадій О.М., Акт наданих послуг №9 від 31.08.2010р. на суму 500,00грн., рахунок №9 на суму 500,00грн. та платіжне доручення №981 від 03.09.2010р.

В підтвердження понесених витрат на здійснення поштових відправлень на адресу відповідача в сумі 25,92грн. в матеріалах справи містяться фіскальні чеки поштової установи №8633 та №8634 від 10.09.2010р. (додані до позовної заяви), які підтверджують надсилання позивачем на адреси відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Крім того, позивачем понесені витрати на отримання витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача в сумі 61,20грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №7989 від 09.02.2011р.

Суд вважає, що вищевказані витрати понесені позивачем у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відповідно, відносяться до судових витрат, та підлягають відшкодуванню згідно зі статтею 49 ГПК.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже, витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, та відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК (дана позиція узгоджується з позицією, викладеною в Листі Вищого господарського суду від 18.03.2008р. №01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідний записках про роботу господарських судів у 2007 році», редакція від 29.06.2010р.).

На підстав викладеного, суд вважає, що витрати на здійснення поштових відправлень на адресу відповідача в сумі 25,92грн. та витрати на отримання витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача в сумі 61,20грн., понесені позивачем у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у межах розгляду справи №20/49, відповідно, відносяться до судових витрат, та підлягають відшкодуванню згідно зі статтею 49 ГПК.

За наведених обставин, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, витрат на здійснення поштових відправлень на адресу відповідача та витрат на отримання витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: 353,74грн. –пені, 108,50грн. –збитків від інфляції, 68,75грн. –3% річних.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна Компанія «Швидка доставка»(м. Київ, вул. Печерський Узвіз, 19, код ЄДРПОУ 36589449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділпек»(АРК, м. Ялта, вул. Ленінградська, 15, код ЄДРПОУ 36331149) 353,74грн. –пені, 108,50грн. –збитків від інфляції, 68,75грн. –3% річних, 57,45грн. – витрат на оплату послуг адвоката, 2,98грн. –витрат на здійснення поштових відправлень на адресу відповідача, 7,03грн. –витрат на отримання витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача, 11,72грн. –державного мита, 27,12грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя В.В. Палій