Рішення № 14431099, 09.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/909.03.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До Державного підприємство «Еко»

Про стягнення 65374,57 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Півень Д.О. –за дов. № Д07/2011/02/01-1 від 01.02.2011р.

Від відповідача Руденко В.П. –за дов. № 14 від 25.10.2010р.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 65374,57 грн. заборгованості, у зв’язку з порушенням умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520788 від 04.10.2005р., з яких 50397,22 грн. –основного боргу, 4927,56 грн. –інфляційних витрат, 1774,52 грн. –3% річних, 4747,46 грн. –пені, 3527,81 грн. –штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отриману за вказаним договором теплову енергію у гарячій воді. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 було порушено провадження у справі № 49/9 та призначено розгляд справи на 02.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 розгляд справи відкладався на 16.02.2011 відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

10.02.2011 через канцелярію суду представник позивача подав уточнення позовних вимог від 09.02.2010, відповідно до яких зазначив, що відповідачем сума основного боргу у розмірі 50397,22 грн. сплачена, а тому просив стягнути з останнього 4927,56 грн. –інфляційних витрат, 1774,52 грн. –3% річних, 4747,46 грн. –пені, 3527,81 грн. –штрафу, крім того судові витрати покласти на відповідача та вирішити питання стосовно повернення зайво сплачено державного мита у розмірі 551,75 грн.

16.02.2011 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву № 111 від 16.02.2011, відповідно до якого відповідач просив зменшити розмір вказаних штрафних санкцій, враховуючи положення ст. 233 Господарського Кодексу України.

У зв`язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, судове засідання призначене на 16.02.2011 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 розгляд справи було призначено на 09.03.2011.

Представник позивача у судове засідання 09.03.2011 з’явився, надав пояснення по суті справи та просив стягнути з відповідача 14977,35 грн., з яких 4747,46 грн. - пені, 4927,56 грн. –інфляційних витрат, 1774,52 грн. –3% річних, 3527,81 грн. –штрафу.

Представник відповідача у судове засідання 09.03.2011 з’явився, надав пояснення по суті справи та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій посилаючись на Закон України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово –комунальні послуги»та положення ст. 233 Господарського Кодексу України.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ

04 жовтня 2005 року між Позивачем - Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(далі – Постачальник) та Відповідачем –Державним підприємством «Еко»було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520788 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) Постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

У пункті 2.1 Договору визначено, що сторони зобов’язалися керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Основним обов’язком постачальника, який складає предмет Договору, є обов’язок безперебійно постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення –в період опалювального сезону, а також гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження (п. 2.2.1 Договору), а споживача дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2 до Договору (п. 2.3.1 Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору, Відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 відповідно до якого за теплову енергію яка використовується населенням оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, за теплову енергію яка використовується орендарями оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця.

Згідно зі зверненням-дорученням відповідача Договір укладено з метою постачання теплової енергії для потреб житлового будинку № 2 по вул. Мічуріна в м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов’язків, які, у сукупності, і визначають правову природу договору.

Предметом Договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач.

У зв’язку з відсутністю у будинку приладів обліку облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Нарахування відповідачу здійснювалося відповідно до п. 2.1 Договору за тарифами, встановленими та затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, та за тепловими навантаженнями та обсягами, визначеними у звертанні-дорученні про укладення Договору та в додатку 1 до Договору.

Оскільки у період з 01.10.2009 р. по 01.12.2010 р. відповідач належним чином не виконував зобов’язання щодо оплати поставленої теплової енергії, у нього утворилась заборгованість на час звернення до суду в сумі 50397,22 грн., що підтверджується доказами, наданими в матеріали справи.

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, 10.02.2011 через канцелярію суду позивач подав заяву про уточнення розрахунку позовних вимог відповідно до якої зазначив, що протягом грудня –січня 2010 року Відповідач оплатив основний борг у розмірі 50397,22 грн., тому провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором позивач просив стягнути з відповідача 4747,46 грн. - пені, 4927,56 грн. –інфляційних витрат, 1774,52 грн. –3% річних, 3527,81 грн. –штрафу.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій потрібно зазначити наступне.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п 6 ст. 231 Господарського Кодексу України, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 4747,46 грн. Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В обґрунтування щодо стягнення з відповідача 7% штрафу позивач посилався на ст. 231 Господарського кодексу України.

Однак, відповідач у судовому засіданні пояснив, що зазначена заборгованість виникла внаслідок несвоєчасного внесення мешканцями квартир житлового будинку плати за житлово –комунальні послуги та просив зменшити стягнення з нього штрафних санкцій посилаючись на те, що відповідно до Закону України ««Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»з 1 жовтня 1996 року забороняється нараховувати по розрахунках та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія).

Крім того, акцентував свою увагу на ст. 233 Господарського кодексу України відповідно до якої, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання, боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7 % від суми боргу за несвоєчасну оплату електроенергії суд визнає такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Зі змісту частини другої статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання.

Оскільки, за умовами Договору обов’язком відповідача було проведення своєчасних оплат за надані послуги, то вимоги позивача щодо стягнення штрафу є безпідставними.

Порядок застосування санкцій за порушення грошового зобов'язання передбачено частиною шостою зазначеної статті, якою не визначено конкретного розміру цих санкцій, які могли бути визначені у договорі укладеному між сторонами.

Таким чином, у позивача відсутня правова підстава для нарахування та стягнення з відповідача у даному випадку штрафу за порушення грошового зобов’язання.

Встановивши відсутність правової підстави, яку позивач поклав в основу своєї вимоги до відповідача, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу.

Разом з тим, відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України розмір неустойки може бути зменшено рішенням суду, якщо він явно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 4747,46 грн. - пені, 4927,56 грн. –інфляційних витрат, 1774,52 грн. –3% річних підлягають зменшенню вдвічі, а саме: 2 373,73 грн. –пені, 2 463,78 грн. –інфляційних витрат, 887,26 грн. –3% річних.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стосовно вимог позивача про повернення зайво сплачено державного мита у розмірі 551,75 грн. потрібно зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.

Враховуючи вищезазначене вимоги позивача про повернення зайво сплачено державного мита у розмірі 551,75 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді покладаються господарським судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1.          Провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 50397,22 грн. припинити.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Державного підприємства «Еко»(01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 36Б, п/р 26003010142531 у АКБ «Укрсоцбанк», м. Київ, МФО 322012, код ЄДРПОУ 32309722) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, п/р № 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у м. Києві та Київській обл., МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305) 5724,77 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520788 від 04.10.2005р., з яких 2 373,73 грн. –пені, 2 463,78 грн. –інфляційних витрат, 887,26 грн. –3% річних, крім того 562,23 грн. державного мита та 202,96 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині у позові відмовити.

5.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                             А. В. Митрохіна

Дата підписання рішення 14.03.2011