Рішення № 14430698, 10.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/1210.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВР Компані"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБус"

про стягнення заборгованості у розмірі 51 448,10 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Полянська Л.Ю.-довіреність б/н від 20.01.2011;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВР Компані" звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБус" про стягнення заборгованості у розмірі 51 448,10 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений товар згідно Договору № А-00000037 поставки палива на умовах товарного кредиту від 21.09.2010 р.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 49194,89 грн. –основного боргу, 647,62 грн. –пені, 1587,71 грн. - 38% річних, 2253,21 грн. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, а також 514, 48 грн. - витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 02.02.2011 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 17.02.2011 року.

17.02.2011 позивач та відповідач повноважних представників в судове засідання не направили, не виконали вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином. У зв’язку з даними обставинами розгляд справи було відкладено на 10.03.2011.

21.02.2011 від позивача через канцелярію суду надійшли додаткові докази по справі.

10.03.2011 представник позивача через канцелярію суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, якою збільшив їх розмір на загальну суму 3893,81 грн., а саме: розмір пені, встановив у сумі 1128,11 грн., розмір 38% річних за користування чужими грошовими коштами встановив у розмірі 2765,70 грн.

В судове засідання 10.03.2011 р. представник відповідача повторно не з’явився, відзив на позов не надав, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом було відмовлено, у зв’язку з його необґрунтованістю.

Провадження у справі порушено ухвалою від 02.02.2011, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю з урахуванням заяви про їх збільшення та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2010 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № А-00000037 поставки палива на умовах товарного кредиту (далі - Договір), згідно умов якого сторони дійшли згоди, що позивач зобов’язується передати відповідачеві бензин, дизпаливо (надалі-товар) відповідно до специфікації, яка є невід’ємною частиною Договору, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити поставлений товар відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 1.4. Договору товар передається відповідачеві протягом 3-х банківських днів з моменту підписання специфікації.

У відповідності до вимог п. 4.1. Договору взаєморозрахунки за Договором складаються із вартості товару, вказаної у товарній накладній, а також процентів за право користування товарним кредитом.

Ціна товару по кожній позиції визначається в специфікації, яка є невід’ємною частиною Договору. Загальна вартість поставленого товару становить суму вартості всіх специфікацій (п. 4.4. Договору).

Згідно п. 4.5. Договору відповідач зобов’язаний оплачувати поставлений товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача в 3-денний строк з моменту отримання товару.

При своєчасній оплаті поставленого товару в строк, передбачений п. 4.5.Договору, проценти за право користування товарним кредитом не сплачуються (п. 4.6 Договору).

На виконання умов Договору в період з 21 вересня 2010 р. по 15 січня 2011 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, визначений специфікаціями до Договору, на загальну суму 1437 853,48 грн., що підтверджується товарно-транспортними, видатковими накладними (належним чином завірені копії специфікацій та накладних містяться в матеріалах справи).

Відповідно до виставлених позивачем рахунків-фактури (копії в матеріалах справи), відповідач у встановлений Договором строк лише частково оплатив вартість поставленого товару у розмірі 1 388 658,59 грн., що підтверджується випискою з банку, належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

Таким чином, станом на 15.01.2011 заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 49 194,89 грн., що підтверджується зокрема актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 31.12.2010 (належним чином завірена копія акту звірки міститься в матеріалах справи).

З матеріалів справи слідує, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (ч. 2 ст. 266 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, поставив відповідачеві у відповідності до умов Договору та специфікацій, які є невід’ємною його частиною товар на загальну суму 1437 853,48 грн.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, посилаючись на п. 4.7. Договору, просить суд стягнути на свою користь 2765,70 грн. –38% річних за користування товарним кредитом, розмір яких позивачем було збільшено шляхом подання відповідної заяви 10.03.2011.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Зі змісту ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України слідує, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 4.5. Договору встановлено 3-денний строк для оплати поставленого товару з моменту його отримання.

Судом встановлено, що відповідач у передбачений Договором строк лише частково виконав свої зобов’язання щодо оплати поставленого товару, тому відповідно до п. 4.7. Договору оплата, яка здійснюється після встановленого 3-денного строку вважається простроченою і з відповідача стягуються відсотки за кожен день користування товарним кредитом в розмірі 38% річних.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 38% річних за користування товарним кредитом у розмірі 2765,70 грн. нараховані позивачем відповідно до вимог законодавства, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 2253,21 грн. –індексу інфляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК Ураїни, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 2253,21 грн. –індексу інфляції, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, посилаючись на п. 6.2.1. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача та з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог становить 1128,11 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 6.2.1 Договору сторони встановили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, а саме порушення строку оплати товару, вказаного в п. 4.5.Договору, сторона, яка прострочила виконання зобов’язання сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 1128,11 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБус»(04119, м. Київ, вул. Якира, 136, код ЄДРПОУ 34926028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВР Компані»(86117, Донецька обл., м. Макіївка, Червоногвардійський р-н, вул. Антропова, буд. 17, код ЄДРПОУ 37112385) – 49194 (сорок дев’ять тисяч сто дев’яносто чотири) грн. 89 коп. –основного боргу, 1128 (одну тисячу сто двадцять вісім) грн. 11 коп. –пені, 2765 (дві тисячі сімсот шістдесят п’ять) грн. 70 коп. - 38% річних, 2253 (дві тисячі двісті п’ятдесят три) грн. 21 коп. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, а також 553 (п’ятсот п’ятдесят три) грн. 41 коп. - витрат по оплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя М.М. Якименко