Рішення № 14430642, 01.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/2701.03.11 За позовом           Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

до                     Державного комунального підприємства

«Київжитлотеплокомуненерго»

про                     стягнення 127089 грн. 70 коп.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Калінчук В.В.          

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного комунального підприємства «Київжитлотеплокомуненерго», відповідач у справі, про стягнення з останнього заборгованості за оренду нежитлового приміщення в сумі 70099 грн. 00 коп., заборгованості за фактичне користування нежитловим приміщенням в сумі 18996 грн. 90 коп. та неустойку в сумі 37993 грн. 80 коп.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з’явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин та враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

Рішенням Київської міської ради від 01.03.2001 № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП «Київжитлоспецексплуатація»було створено комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001 № 2419 «Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»будинок № 2 по вулиці Довженка, що в м. Києві закріплено за комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»на праві повного господарського відання, як будинок маневрового фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі 14.02.2008 р. був укладений договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 271. Строк дії даного договору було встановлено до 25.06.2010 р.

За умовами даного договору відповідачу було надано в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 161,60 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Довженка, 2.

Згідно з п. 3.4. договору орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності останнього щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок позивача.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору, сторони дійшли згоди змінити п. 2.1. договору оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва від 15 лютого 2008 року № 271, виклавши його у такій редакції: «Об’єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 85,2 кв.м….».

Як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до позову, всупереч договірному зобов’язанню відповідач систематично не виконує своїх обов’язків у частині внесення плати за оренду нежитлового приміщення. Заборгованість відповідача по орендній платі за період з 01.06.2007 по 37.08.2010 складає 70249 грн. 86 коп.

Відповідно до умов договору, строк дії останнього закінчився 25.06.2010, а тому позивач надіслав відповідачу засобами поштового зв’язку заяву про припинення строку дії договору; матеріали справи свідчать про те, що відповідач дану заяву отримав 01.07.2010.

Правові наслідки припинення або розірвання договору оренди визначено статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в якій зазначено про те, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму, наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому, вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 6.3. договору сторони визначили, що після закінчення терміну дії договору житлове приміщення повертається орендодавцю за актом приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії договору відповідач орендоване приміщення не звільнив, а безпідставно продовжував ним користуватись. Крім цього, п. 3.4. договору передбачено, що останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при повернені об’єкту оренду позивачеві.

За таких обставин, відповідач зобов’язаний сплачувати позивачу плату за фактичне користування нежитловим приміщенням за період з 26.06.2010. по 31.10.2010., що відповідно до розрахунку становить 18996,90 грн.

Крім того, частиною 2 ст. 785 Господарського кодексу України встановлена відповідальність за невиконання обов’язку наймачем щодо повернення об’єкта оренди у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Зважаючи на викладене, розмір неустойки за період з 26.06.2010. по 31.10.2010. складає 37993,80 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

За таких обставин та керуючись ст.ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного комунального підприємства «Київжитлотеплокомуненерго»(м. Київ, вул. Довженка, 2; код ЄДРПОУ 05506193) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) 70099 (сімдесят тисяч дев’яносто дев’ять) грн. 00 коп. основного боргу, 18996 (вісімнадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто шість) грн. 90 коп. заборгованості за фактичне користування нежитловим приміщенням, 37993 (тридцять сім тисяч дев’ятсот дев’яносто три) грн. 80 коп. неустойки, 1270 (одну тисячу двісті сімдесят) грн. 90 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ.О.Домнічева

Повне рішення складено 07.03.2011 р.