Рішення № 14430565, 16.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/1416.03.11

За позовом                    Всеукраїнської громадської організації “Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав”

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОР МЮЗІК»

Про                              визнання недійсним правочину

Суддя          Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Колояніді О.Ю. –предст. (дов. № 02/11/08 від 27.07.2010 р.)

Від відповідача          Куницький Ю.М. - керівник

Обставини справи:

Всеукраїнська громадська організація “ВСЕУКРАЇНСЬКЕ АГЕНТСТВО З АВТОРСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ПРАВ” звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОР МЮЗІК»про визнання недійсними пп. 5.6 Договору № ПА-02/08 про управління майновими правами Правовласника від 01 квітня 2008 року та пп. 5.6 Договору № ПС-02/08 про управління майновими правами Правовласника на об’єкти суміжних прав від 01 квітня 2008 року, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОР МЮЗІК»та Всеукраїнською громадською організацією “Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав”.

Ухвалою суду від 17.12.2011 року за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/14 та призначено розгляд справи на 12.01.2011 р.

В судовому засіданні 12.01.2011 року по справі № 12/14 представником позивача на підтвердження відсутності рішення господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав подані копії рішень господарських судів по справах № 33/459 та 33/459-54/511.

В судове засідання 12.01.2011 р. представник відповідача не з`явився, відзив на позов станом на 12.01.2011 р. не надав.

Ухвалою суду від 12.01.2011 р. розгляд справи відкладено до 15.02.2011 р.

03.02.2011 р. через відділ діловодства суду відповідач надав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 15.02.2011 р. судом оголошено перерву для оголошення повного тексту рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав" є організацією колективного управління, яка створена і діє на підставі Розділу IV Закону України "Про авторське право і суміжні права", що підтверджується Свідоцтвом про облік організацій колективного управління № 12/2007 від 01.03.2007 р.

Позивач, як організація колективного управління, згідно з п. 2 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" не має права займатися комерційною діяльністю і є неприбутковою організацією, що підтверджується Рішенням № 24 від 14.02.2007 р. про включення організації до Реєстру неприбуткових організацій (установ).

01 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем були укладені Договір № ПА-02/08 про управління майновими правами Правовласника та Договір № ПС-02/08 про управління майновими правами Правовласника на об’єкти суміжних прав. Підпункти 5.6. Розділу 5 вказаних договорів є тотожними в обох договорах та передбачають зобов’язання позивача сплачувати на користь відповідача винагороду за використання творів та об’єктів суміжних прав з каталогу останнього в розмірі не менше 40 000 грн. щомісячно; при цьому вищевказана сума винагороди –40 000 грн. –визначається як гарантована сума винагороди за календарний місяць, тобто підлягала за цими пунктами сплаті щомісячно до моменту припинення Договорів у будь-якому разі.

Позивач стверджує, що підпункти 5.6 Договору № ПА-02/08 про управління майновими правами Правовласника від 01 квітня 2008 року та Договору № ПС-02/08 про управління майновими правами Правовласника на об’єкти суміжних прав від 01 квітня 2008 року підлягають визнанню недійсними, оскільки директор при укладенні вказаних договорів із включенням до них підпунктів 5.6 перевищив свої повноваження, а також дані договори укладені директором не в інтересах позивача.

За таких обставин позивач просить суд на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 2 ст. 203, ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України визнати підпункти 5.6 Договору № ПА-02/08 про управління майновими правами Правовласника від 01 квітня 2008 року та Договору № ПС-02/08 про управління майновими правами Правовласника на об’єкти суміжних прав від 01 квітня 2008 року недійсними.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та вважає, що суд має припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у провадженні господарських судів вже розглядався спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

По-перше, стосовно тверджень відповідача щодо наявності підстав для припинення провадження у справі - суд зазначає наступне.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Позивачем надані суду копії судових рішень по справах № 33/459 та № 33/459-54/511, а саме: рішення Господарського суду міста Києва по справі № 33/459 від 31.03.2009 року, постанова Київського апеляційного суду України по справі № 33/459 від 09.06.2009 року, постанова Вищого господарського суду України по справі № 33/459 від 13.10.2009 року, рішення Господарського суду міста Києва по справі № 33/459-54/511 від 14.05.2010 року, постанова Київського апеляційного суду України по справі № 33/459-54/511 від 28.07.2010 року, постанова Вищого господарського суду України по справі № 33/459-54/511 від 26.10.2010 року.

Вказані рішення свідчать про те, що справа про визнання недійсними пунктів 5.6 Договору № ПА-02/08 про управління майновими правами Правовласника та Договору № ПС-02/08 про управління майновими правами Правовласника на об’єкти суміжних прав вже розглядалась судовими інстанціями. Предмет, сторони та підстави вказаних рішень наступні:

·          Рішення Господарського суду міста Києва по справі № 33/459: предмет спору –той же, сторони –ті ж, підстави позову: ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 203 ЦК України. Рішення скасовано Постановою Вищого господарського суду України по справі № 33/459 від 13 жовтня 2009 р.

·          Постанова Київського апеляційного суду України по справі №33/459: предмет спору –той же, сторони –ті ж, підстави: ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 203 ЦК України. Рішення скасовано Постановою Вищого господарського суду України по справі № 33/459 від 13 жовтня 2009 р.

·          Постанова Вищого господарського суду України по справі № 33/459 від 13 жовтня 2009 р. Предмет спору –той же, сторони –ті ж, підстави: ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 203 ЦК України. Вказаною Постановою скасовані Рішення Господарського суду міста Києва по справі № 33/459 та Постанова Київського апеляційного суду України по справі № 33/459, справу передано на новий розгляд в Господарський суд міста Києва.

·          Рішення Господарського суду міста Києва по справі №33/459-54/511: предмет спору –той же, сторони –ті ж, підстава: ч. 1 ст. 203 ЦК України. Рішення скасовано Постановою Вищого господарського суду України по справі № 33/459-54/511 від 26 жовтня 2010 р.

·          Постанова Київського апеляційного суду України по справі №33/459-54/511: предмет спору –той же, сторони –ті ж, підстава: ч. 1 ст. 203 ЦК України. Рішення скасовано Постановою Вищого господарського суду України по справі № 33/459-54/511 від 26 жовтня 2010 р.

·          Постанова Вищого господарського суду України по справі № 33/459-54/511 від 26 жовтня 2010 р. Предмет спору –той же, сторони – ті ж, підстава: ч. 1 ст. 203 ЦК України.

У постанові Вищого господарського суду України по справі № 33/459 від 13 жовтня 2009 р. зазначено: «Проте у дослідженні наведеного питання попередніми судовими інстанціями не вивчено з достатньою повнотою всі положення статуту Агентства (зокрема, підпункт 8.3.7 пункту 8.3 статуту, згідно з яким директор від імені організації укладає угоди та підписує договори) та не з'ясовано, чи діяв директор всупереч функціям, які виконують організації колективного управління від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, вичерпний перелік яких містить стаття 49 Закону». Судові рішення по справі № 33/459-54/511 свідчать про те, що при новому розгляді справи судові інстанції не вивчали питання повноважень директора та не розглядали ч.2 ст. 203 ЦК України, як підставу для визнання пунктів 5.6 договорів недійсними.

Таким чином, оскільки підставою позову по даній справі є ч. 2 ст. 203 ЦК України, рішення господарського суду, що набрало законну силу, із цієї ж підстави відсутнє. А тому позивач має право реалізувати своє конституційне право на захист, а суд має дослідити питання обсягу цивільної дієздатності позивача на момент укладення договорів.

На підставі вищевикладеного суд не вбачає підстав для припинення провадження по справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

По-друге, стосовно наявності у представника позивача необхідного обсягу цивільної дієздатності при укладенні Договору № ПА-02/08 про управління майновими правами Правовласника від 01 квітня 2008 року та Договору № ПС-02/08 про управління майновими правами Правовласника на об’єкти суміжних прав від 01 квітня 2008 року із включенням пунктів 5.6.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган чи особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, та не перевищувати своїх повноважень.

Повноваження директора позивача передбачені п. 8.3. Статуту позивача, до яких зокрема відносяться наступні повноваження:

·          від імені Організації укладати угоди та підписувати договори (п. 8.3.7. Статуту);

·          відповідно до кошторису (бюджету) Організації забезпечувати матеріально-технічну, науково-технічну та фінансову діяльність Організації (п. 8.3.8. Статуту);

·          забезпечувати розробку проектів кошторису (бюджету) Організації, окремих програм (проектів) Організації, планів розвитку Організації та подає їх на розгляд Авторської Ради Організації (п. 8.3.18. Статуту).

В свою чергу відповідно до Статуту позивача до компетенції Авторської Ради позивача, зокрема, відноситься повноваження «здійснення господарського управління майном та коштами»(п. 7.3.8. Статуту).

Відповідно до пункту 8.2. Статуту позивача, Директор позивача призначається та звільняється Авторською Радою і є підконтрольним та підзвітним Авторській Раді.

Наявність в Договорі № ПА-02/08 про управління майновими правами Правовласника від 01 квітня 2008 року та Договорі № ПС-02/08 про управління майновими правами Правовласника на об’єкти суміжних прав від 01 квітня 2008 року пунктів 5.6 про виплату гарантованої винагороди щомісяця відповідачу означає, що йому має виплачуватись не тільки винагорода, яка зібрана за використання об’єктів авторського права і/або суміжних прав, щодо яких він є правовласником, а й кошти позивача, які складаються з нерозподіленої винагороди та відрахувань на покриття витрат позивача по збору, розподілу і виплаті винагороди. Включивши до договорів положення про гарантовану винагороду, яка має виплачуватись в певній сумі щомісячно, директор здійснив господарське управління коштами позивача, тобто виконав повноваження, яке належить Авторській Раді позивача.

Крім того, з аналізу Статуту позивача слідує, що директор, як виконавчий орган позивача, відповідно до кошторису (бюджету) позивача забезпечує фінансову діяльність позивача, тобто має право від імені позивача підписувати договори, включаючи положення по виплату певної суми (в тому числі гарантованої), тільки у разі наявності затвердженого кошторису.

Таким чином суд приходить до висновку про перевищення директором позивача своїх повноважень при укладенні Договору № ПА-02/08 про управління майновими правами Правовласника від 01 квітня 2008 року та Договору № ПС-02/08 про управління майновими правами Правовласника на об’єкти суміжних прав від 01 квітня 2008 року із включенням до них підпунктів 5.6.

Відповідно до підпункту 3.1.3 Статуту позивача основною його статутною метою є збір, розподіл та виплата винагороди суб`єктам авторського та суміжних прав за використання їх творів. Задля досягнення цієї мети позивач як організація колективного управління має резервувати на своєму рахунку кошти, які складаються з нерозподіленої винагороди та відрахувань, з метою покриття власних витрат по збору, розподілу і виплаті такої винагороди. Без цих коштів позивач, як організація колективного управління, не зможе ефективно здійснювати свої функції. У випадку, якщо позивач не зможе зібрати з користувачів винагороду в розмірі, визначеному в Договорі, він змушений буде виплачувати відповідачу кошти, що належать іншим суб’єктам авторського права та (або) суміжних прав, а також власні кошти, що призначені для покриття витрат позивача по збору, розподілу і виплаті винагороди. Це призведе до неможливості здійснювати позивачем збір винагороди і приведе до банкрутства позивача. А тому суд приходить до висновку, що включання директором позивача до договорів положення про виплату гарантованої суми винагороди вказує на те, що директор діяв не в інтересах позивача.

Згідно з підпунктом 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 2 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, яка визначає цивільну дієздатність юридичної особи, орган чи особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, та не перевищувати своїх повноважень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 92, ч. 2 ст. 203, ст.215 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 38, 44, 54, 57, 58 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати недійсними підпункти 5.6 Договору № ПА-02/08 про управління майновими правами Правовласника від 01 квітня 2008 року та пп. 5.6 Договору № ПС-02/08 про управління майновими правами Правовласника на об’єкти суміжних прав від 01 квітня 2008 року, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОР МЮЗІК»та Всеукраїнською громадською організацією “Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОР МЮЗІК" (03041, м. Київ, вул. Солом’янська, 33, ідентифікаційний код 34188713) на користь Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав" (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2) 85 (вісімдесят п’ять) гривень 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття рішення.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко