Рішення № 14430561, 09.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/2509.03.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Бріс" ЛТД

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша західно-українська лізингова компанія"

провизнання права власності та стягнення 10 681,33 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:не з’явився

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Бріс" ЛТД (надалі –ТОВ "Бріс" ЛТД) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша західно-українська лізингова компанія" (надалі –ТОВ"Перша західно-українська лізингова компанія") про визнання права власності та стягнення 10 681,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу №070320/ФЛ-0196 від 20.03.2007 р. Позивач взяте на себе зобов’язання зі сплати лізингових платежів виконав належним чином та в повному обсязі. Проте, відповідач від виконання взятого на себе зобов’язання з передачі об’єкту лізингу у власність ухиляється, у зв’язку із чим позивач просить визнати за ним право власності в судовому порядку. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 7 274,43 грн. та 3% річних у розмірі 3 406,90 грн. за несвоєчасне виконання зобов’язання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.01.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.02.2011 р.

Ухвалами господарського суду м. Києва від 14.02.2011 р. та 23.02.2011 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, розгляд справи відкладено до 23.02.2011 р. та 09.03.2011 р. відповідно.

Представник позивача в судовому засіданні 23.02.2011 р. позовні вимоги підтримав повністю, просив судове засідання 09.03.2011 р. провести без його участі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 09.03.2011 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04176, м.Київ, вул. Електриків, 26, на яку було відправлено ухвалу суду від 23.02.2011 р., підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №8698259 від 09.02.2011 р. Ухвала суду від 23.02.2011 р. отримана відповідачем за вказаною адресою 02.03.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №13376984.

Також судом було додатково відправлено ухвалу суду від 23.02.2011 р. на адресу відповідача: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, 7-й під’їзд, яка вказана в позовній заяві.

Належне повідомлення позивача підтверджується розпискою в повідомленні про наступне судове засідання від 23.02.2011 р. та повідомленням про вручення поштового відправлення №13376976.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в минулих судових засіданнях пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2007 р. між ТОВ "Перша західно-українська лізингова компанія" (лізингодавець) та ТОВ "Бріс" ЛТД (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №070320/ФЛ-0196 (надалі –"Договір").

Згідно п. 1.1 Договору предметом даного договору є надання лізингодавцем в тимчасове платне користування лізингоодержувачу предмета лізингу, найменування, кількість, рік випуску, вартість якого вказана в специфікації в Додатку№2 до договору для підприємницьких цілей на визначений строк, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п. 4.4 Договору приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі.

На виконання умов Договору відповідачем 19.04.2007 р. на підставі видаткової накладної №ЛІ-0140 та акту приймання –передачі було передано позивачу об’єкт лізингу, а саме: автомобіль "CHEVROLET Aveo SF69Y" реєстраційний номер ВС 2179 ВА, кузов №KL1 SF69YE7В089557.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме платіжних доручень та акту звірки взаємних розрахунків підписаного сторонами у період з 01.01.2007 р. по 30.01.2010 р. позивач своє зобов’язання зі сплати лізингових платежів виконав належним чином.

Згідно п. 17.1 Договору одночасно зі сплатою останнього лізингового платежу, при обов’язковій умові сплати лізингоодержувачем усієї заборгованості за даним договором, штрафних санкцій та можливих збитків, що підтверджується підписанням сторонами акту звірки взаєморозрахунків, право власності на майно переходить від лізингодавця до лізингоодержувача.

Відповідно до п. 17.3 Договору перехід/достроковий перехід права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоотримувача оформлюється актом, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками.

Матеріалами справи, а саме платіжним дорученням №1307 від 24.04.2009 р. та актом звірки взаємних розрахунків підписаного сторонами за період з 01.01.2007 р. по 31.01.2010 р. підтверджується, що останній лізинговий платіж по Договору був здійснений позивачем 24.04.2009 р.

Спір у справі на думку позивача виник у зв’язку із перешкоджанням відповідача у реалізації позивачем набутого згідно Договору права власності на транспортний засіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про фінансовий лізинг» якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Враховуючи положення п. 17.1 Договору, платіжне доручення №1307 від 24.04.2009 р. згідно якого було здійснено останній лізинговий платіж та акт звірки взаємних розрахунків позивач набув право власності на автомобіль "CHEVROLET Aveo SF69Y" реєстраційний номер ВС 2179 ВА, кузов №KL1 SF69YE7В089557 - 24.04.2009 р.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Невиконання відповідачем умов Договору в частині зняття транспортного засобу з обліку перешкоджає реалізації позивачем набутого згідно Договору права власності на транспортний засіб оскільки позивач з урахуванням Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 р. позбавлений можливості здійснити постановлення на облік транспортного засобу в органах Державної автомобільної інспекцій і як наслідок належним чином користуватися майном.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як підтверджується матеріалами справи та актом звірки взаємних розрахунків позивачем грошове зобов’язання виконане належним чином, жодних заборгованостей по сплаті лізингових платежів та штрафних санкцій по Договору немає, право власності позивачем набуте 24.04.2009р., а тому ухилення відповідача від виконання умов договору та зняття транспортного засобу з обліку в органах Державної автомобільної інспекцій свідчить про невизнання права власності на предмет лізингу за позивачем.

Таким чином, позовна вимога про визнання права власності ТОВ "Бріс" ЛТД на автомобіль "CHEVROLET Aveo SF69Y" реєстраційний номер ВС 2179 ВА, кузов №KL1 SF69YE7В089557 підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 7 274,43 грн. та 3% річних у розмірі 3 406,90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вказаної норми вбачається, що остання регулює умови відповідальності боржника за порушення ним грошового зобов'язання та визначає правові наслідки прострочення боржником такого зобов'язання.

Між тим правовідносини, що існують між сторонами, виникли не з порушення грошового зобов'язання, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та визнання права власності на автомобіль "CHEVROLET Aveo SF69Y" реєстраційний номер ВС 2179 ВА, кузов №KL1 SF69YE7В089557.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Бріс" ЛТД задовольнити частково.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Бріс" ЛТД (43023, м. Луцьк, вул. Єршова, 2; ідентифікаційний код 21749653) право власності на автомобіль "CHEVROLET Aveo SF69Y" реєстраційний номер ВС 2179 ВА, кузов №KL1 SF69YE7В089557.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша західно-українська лізингова компанія" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26; ідентифікаційний код 31362539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Бріс" ЛТД (43023, м. Луцьк, вул. Єршова, 2; ідентифікаційний код 21749653) державне мито у розмірі 673 (шістсот сімдесят три) грн. 61 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 203 (двісті три) грн. 70 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –11.03.2011 р.