Рішення № 14430531, 09.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/2209.03.11 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до1. Філії Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»«135 Домобудівельний комбінат»

2. Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»

простягнення 85066,35 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Гаркавенко С.В.

від відповідача 1:не з’явився

від відповідача 2: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (надалі –АЕК "Київенерго") в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Філії Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»«135 Домобудівельний комбінат»(надалі –«Філія») про стягнення 51 721,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору про постачання електричної енергії №3315121 від 19.12.2003 р. позивач продав відповідачу електричну енергію, проте відповідач грошові зобов’язання по оплаті використаної електричної енергії виконав не в повному обсязі, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 70638,68 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 630,52 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 10806,10 грн. та 3% річних у розмірі 2991,05 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.02.2011 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.02.2011 р. у зв’язку із залученням до участі у справі в якості відповідача 2 - Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»та невиконання сторонами вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено до 28.02.2011 р.

Представником відповідача 2 в судовому засіданні 28.02.2011 р. було подано відзив на позовну заяву, відповідно до тексту якого останній позовні вимоги визнав частково та вказав, що Філія Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»«135 Домобудівельний комбінат»не може бути належним відповідачем оскільки, не є юридичною особою.

В судовому засіданні 28.02.2011 р. у зв’язку із спільним клопотанням сторін оголошено перерву до 09.03.2011 р.

В судове засідання 09.03.2011 р. представник позивача з'явився, підтвердив погашення відповідачем основного боргу у розмірі 7437,74 грн. та просив в іншій частині позов задовольнити повністю.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 09.03.2011 р. не з’явився, вимоги ухвал суду виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується розпискою в повідомленні про перерву від 28.02.2011 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2003 р. між АЕК «Київенерго»(електропостачальна організація) та ДП МОУ «Укрвійськбуд»в особі філії «135 Домобудівельний комбінат»(споживач) було укладено договір №3315121 про постачання електричної енергії (надалі –«Договір»).

Згідно п. 1.1 Договору електропостачальна організація зобов’язується постачати електричну енергію відповідно до умов цього договору, а споживач зобов’язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі, виконує інші умови, визначені договором та додатками до нього, які є його невідємною частиною.

Відповідно до пункту 2.1 Договору електропостачальна організація зобов’язується постачати електроенергію як різновид товарної продукції споживачу: в межах дозволеної до використання потужності; згідно з величинами постачання електроенергії за умови своєчасної оплати використаної електроенергії, виконання споживачем ПКЕЕ, ПУЕ; згідно з категорійністю, гарантованим рівнем надійності схем електропостачання струмоприймачів.

Згідно п.п. 4.1, 4.3 Договору споживач зобов’язується дотримуватись режимів споживання (генерації) реактивної енергії, своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі за виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов’язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.

Споживач відповідно до п. 4.2 Договору зобов’язується для визначення величини використаної електроенергії знімати та надавати за установленою формою до електропостачальної організації показання розрахункових електролічильників та електролічильників субспоживачів з кожної точки обліку окремо згідно з календарним графіком, а також вести облік електричної енергії в журналі встановленої форми.

Договір №3315121 про постачання електричної енергії є договором енергопостачання, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що за період з 01.08.2008 р. по 01.01.2011 р. у відповідача виникла заборгованість за використану електричну енергію, яка станом на 01.01.2011 р. становить 70638,68грн., підтверджується звітами за використану електричну енергію, актами приймання –передачі товарної продукції та довідкою про стан розрахунків та заборгованість із сплати спожитої електричної енергії.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Додатком №2 до Договору сторони погодили, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з вісімнадцятого числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця (п. 1 додатку). Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Додатку №2 до Договору оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом п’яти операційних днів з дня їх отримання. Споживач протягом тридцяти календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії , не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Під час розгляду справи позивачем було надано розрахунок основної заборгованості відповідно до якого відповідачем було частково погашено основну заборгованість у розмірі 7437,74грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 7437,74грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Отже, станом на момент винесення рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 63200,94 грн.

Доказів погашення відповідачем заборгованості у розмірі 63200,94 грн. суду не надано.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 63200,94 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 630,52 грн. згідно доданого до позову розрахунку.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 5.1 Договору сторони визначили, що за внесення платежів за електричну енергію та інших платежів споживач сплачує електропостачальній організації пеню в розмірі 0,75% за кожен день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Позивач нараховує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення оплати теплової енергії у період з березня по вересень 2010 року.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимоги позивача про стягнення пені визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі, відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Також, позивач просить стягнути інфляційну складову боргу у розмірі 10806,10 грн. за період з жовтня 2008 р. по грудень 2010 р. та 3% річних у розмірі 2991,05 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за серпень, вересень 2009 р. та травень, червень, липень, серпень 2010 р., які мають від’ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 9598,79 грн.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимоги позивача про стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі, відповідно до наданого позивачем розрахунку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ДП МОУ «Укрвійськбуд»на користь АЕК «Київенерго»основної заборгованості у розмірі 63200,94 грн., пені у розмірі 630,52 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 9598,79 грн. та 3% річних у розмірі 2991,05грн.

У задоволенні позову в частині стягнення інфляційної складової боргу у розмірі 1207,31грн. необхідно відмовити.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 7437,74грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з вимогами статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу статті 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі, тобто позивачами та відповідачами, можуть бути підприємства, установи та організації, зазначені в статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: із п. 1.2 положення про Філію ДП МОУ «Укрвійськбуд»«135 Домобудівельний комбінат»затвердженого наказом №78 від 15.12.1999 р. остання не є юридичною особою, а відтак не може бути відповідачем у справі.

Оскільки, Філія ДП МОУ «Укрвійськбуд»«135 Домобудівельний комбінат»не є юридичною особою та не може бути стороною у даній справі, то провадження в частині позовних вимог до Філії підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд розраховує суму судових витрат, які покладаються на відповідача, з урахуванням вимог в частині яких провадження у справі припинено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, п.п. 1, 1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково.

2.          Провадження у справі в частині позовних вимог до Філії ДП МОУ «Укрвійськбуд»«135 Домобудівельний комбінат»припинити.

3.          Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»(04086, м. Київ, вул. Петропавлівська, 54 А; ідентифікаційний код 24308300) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основну заборгованість у розмірі 63200 (шістдесят три тисячі двісті) грн. 94 коп., пеню у розмірі 630 (шістсот тридцять) грн. 52 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 9598 (дев’ять тисяч п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 79 коп., 3% річних у розмірі 2991 (дві тисячі дев’ятсот дев’яносто одна) грн. 05 коп., державне мито у розмірі 838 (вісімсот тридцять вісім) грн. 59 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 232 (двісті тридцять дві) грн. 65 коп. Видати наказ.

4.          Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 7437,74 грн. припинити.

5.          В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Повний текст рішення підписаний 14.03.2011 р.