Рішення № 14430464, 28.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/1428.02.11 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоПублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

Простягнення 16554923,60 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Цурка Н.О. –дов. № Д07/2010/06/25-8 від 25.06.10 р.

від відповідача: Слюсар С.А. –дов. № 6 від 28.12.10 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»про стягнення 14912051,39 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 960,14 грн. основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 1043910,81 грн. штрафу, 341940,84 грн. пені, 182897,99 грн. інфляційних нарахувань та 73162,43 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором на користування електричною енергією № 1 від 29.12.90 р. та додатками до нього.

Ухвалою суду від 04.01.11 р. було порушено провадження у справі № 37/14 та призначено її розгляд на 16.02.11 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

20.01.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, згідно з якою АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд стягнути з ПАТ «АК «Київводоканал»14912051,39 грн. основного боргу за активну електричну енергію, 960,14 грн. основного боргу за реактивну електричну енергію, 341940,84 грн. пені, 182897,99 грн. інфляційної складової боргу та 73162,43 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором на користування електричною енергією № 1 від 29.12.90 р. та додатками до нього.

У відповідності до 4 частини статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про зміну предмету позову, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову –15511012,79 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 16.02.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 04.01.11 р. надав витребувані документи та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.02.11 р. проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у позові повністю та повідомив про часткове погашення заборгованості.

Представник позивача підтвердив часткову оплату відповідачем суми боргу.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні 16.02.11 р. до 28.02.11 р. о 12:30 год. для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 28.02.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.02.11 р. проти позову повторно заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО «Київенерго», яке відповідно до наказів Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.02.95 р. № 31, від 31.08.95 № 177 та від 29.09.95 р. № 176 реорганізовано у філіал АЕК «Київенерго», яка є правонаступником його майна, прав та обов’язків, та Підприємством по експлуатації артезіанських свердловин та насосних водопровідних станцій, яке наказом ВАТ «АК «Київводоканал»№ 207 від 18.12.01 р. було ліквідовано шляхом приєднання до департаменту експлуатації водопровідного господарства ВАТ «АК «Київ водоканал»і яке є його правонаступником, був укладений договір на використання електричної енергії № 1 від 29.12.1990 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов’язується відпускати електроенергію, як промислову продукцію абоненту в межах 1000 кВа (кВт) приєднаної (або дозволенної до використання потужності), у відповідності до встановлених йому даним договором умов та величин споживання електричної енергії і потужності, зазначеними в змінній за ініціативою сторін (додаток № 1); а абонент зобов’язується оплачувати спожиту електричну енергію та потужність, а також вносити решту платежів за розрахунковий період згідно з прейскурантом № 09-01 та даним договором.

21.12.09 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 1 від 29.12.1990 р., відповідно до якої викладено спірний договір у новій редакції, з протоколом розбіжностей від 29.01.2010 р.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Споживач зобов’язується здійснювати оплату за спожиту електроенергію згідно з додатком «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача»(додаток № 2 Г до договору № 1 від 29.12.90 р.).

Відповідно до п. п. 1., 2. та 3. додатку № 2 Г до договору № 1 від 29.12.90 р., розрахунковий період починається о 00 год. 00 хв. 1 числа кожного місяця та закінчується о 00 год. 00 хв. 1 числа місяця, наступного за звітним; споживач знімає показання лічильників 29 числа кожного місяця; період між датами зняття показань засобів обліку прирівнюються до розрахункового періоду, тариф якого застосовується для розрахунків вартості електричної енергії.

Згідно з п. 4. вищезазначеного додатку, щомісяця 30 числа споживач зобов’язується направляти свого представника до постачальника електричної енергії за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 31, для надання звіту про використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, споживач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Відповідно до п. 5. додатку № 2 Г до договору № 1 від 29.12.90 р., споживач здійснює поточну оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами, а саме: до 7, до 14, до 21 та до 28 числа поточного розрахункового періоду, розмір кожного визначається на підставі розрахунку:

0,25 х W е.е.п.р.п. х Т п.р.п.

де W е.е.п.р.п. –обсяг електричної енергії, спожитої у попередньому розрахунковому періоді, кВтг;

Т п.р.п. –тариф попереднього розрахункового періоду, коп.

Остаточний розрахунок здійснюється споживачем до 1 числа місяця, наступного за звітним, на підставі обсягів фактично спожитої електричної енергії у поточному розрахунковому періоді.

На основі звіту про обсяги спожитої електричної енергії споживачу виписується рахунок з урахуванням виконаних планових (проміжних) платежів.

Кількість спожитої споживачем електричної енергії визначається як різниця між загальною сумою споживання споживача та субспоживачів, за наявності у останніх договору з постачальником електричної енергії.

Постачальник електричної енергії може самостійно знімати показання електролічильників як візуально, так і за допомогою комп’ютерної техніки та видавати споживачу платіжні документи для оплати електроенергії.

Згідно з п. 6 вищезазначеного додатку, у разі неподання споживачем звіту про використану електричну енергію в зазначений термін або якщо зняття показань постачальником електричної енергії є неможливим, визначення обсягу використаної електроенергії здійснюється за середньодобовим споживанням попереднього розрахункового періоду.

Період розрахунку за середньодобовим споживанням електроенергії не може перевищувати один місяць. Після цього розрахунок спожитої електроенергії здійснюється постачальником електричної енергії за встановленою потужністю струмоприймачів та числом годин їх використання до надання споживачем показань електролічильників (або до зняття показань електролічильників постачальником електричної енергії) без подальшого перерахунку.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 1 від 29.12.90 р. та додатками до нього, тоді як відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.09.2010 р. до 01.12.2010 р. у нього виникла заборгованість за використану активну електричну енергію в розмірі 14912051,39 грн., за використану реактивну електричну енергію в розмірі 960,14 грн., що підтверджується копіями звітів про використану активну електричну енергію за період з вересня 2010 р. до листопада 2010 р., актами приймання-передачі товарної продукції (активної електроенергії) за період з вересня 2010 р. до листопада 2010 р., рахунками-розшифровками (за активну електроенергію) за період з вересня 2010 р. до листопада 2010 р., звітами про використану реактивну та генеровану електроенергію за період з вересня 2010 р. до листопада 2010 р., актами надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії за період з вересня 2010 р. до листопада 2010 р. та рахунками-розшифровками (за реактивну електроенергію) за період з вересня 2010 р. до листопада 2010 р.

За таких обставин АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»про стягнення 14912051,39 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 960,14 грн. основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 1043910,81 грн. штрафу, 341940,84 грн. пені, 182897,99 грн. інфляційних нарахувань та 73162,43 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором на користування електричною енергією № 1 від 29.12.90 р. та додатками до нього.

Оскільки позивач 20.01.11 р. надав суду заяву про зміну предмету позову, яка судом була прийнята, то справа № 37/14 розглядається за новою ціною позову – 15511012,79 грн. (з яких: 14912051,39 грн. –основний борг за активну електричну енергію, 960,14 грн. –основний борг за реактивну електричну енергію, 73162,43 грн. –три відсотки річних, 182897,99 грн. –інфляційна складова боргу та 341940,84 грн. –пеня).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначені договором № 1 від 29.12.90 р. строки оплату за спожиту активну та реактивну електроенергію здійснив не в повному обсязі.

У судовому засіданні 16.02.11 р. та у відзиві на позовну заяву представник відповідача повідомив суду, що ПАТ «АК «Київводоканал»сплачено частину суми основного боргу у розмірі 1248200,00 грн. за електроенергію, у підтвердження чого надав суду платіжне доручення № 3193 від 03.12.10 р. (належним чином засвідчена копія якого додана до матеріалів справи).

Позивач у судовому засіданні 16.02.11 р. підтвердив сплату відповідачем частини основного боргу за договором № 1 від 29.12.90 р. та додатками до нього в розмірі 1248200,00 грн.

Слід зазначити, що платіж на суму 1248200,00 грн. за спожиту електроенергію був вчинений відповідачем до звернення позивача з даним позовом.

Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до Господарського суду міста Києва з позовом в частині стягнення основного боргу на суму 1248 200,00 грн. за спожиту електроенергію, у зв’язку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовляє.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 13663851,39 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію та 960,14 грн. основного боргу за спожиту реактивну електроенергію, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»суми основного боргу за договором № 1 від 29.12.90 р. на користування електричною енергією та додатками до нього у розмірі 13663851,39 грн. за спожиту активну електроенергію та 960,14 грн. за спожиту реактивну електроенергію визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 182881,83 грн. інфляційної складової боргу та 73157,43 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 1 від 29.12.90 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 1 від 29.12.90 р. та додатками до нього станом на 01.12.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають відповідно стягненню 182881,83 грн. інфляційної складової боргу та 73157,43 грн. трьох відсотків річних.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить стягнути з відповідача 341911,62 грн. пені за порушення грошового зобов’язання за договором № 1 від 29.12.90 р. та додатками до нього.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2.1 договору № 1 від 29.12.90 р. та додатками до нього, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 – 2.2.4. даного договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором № 1 від 29.12.90 р. та додатками до нього становить 341911,62 грн.

Таким чином, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 13663 851 (тринадцять мільйонів шістсот шістдесят три тисячі вісімсот п’ятдесят одну) грн. 39 коп. основного боргу за спожиту активну електроенергію, 960 (дев’ятсот шістдесят) грн. 14 коп. основного боргу за спожиту реактивну електроенергію, 182 897 (сто вісімдесят дві тисячі вісімсот дев’яносто сім) грн. 99 коп. інфляційної складової боргу, 73 162 (сімдесят три тисячі сто шістдесят дві) грн. 43 коп. трьох річних процентів, 341 940 (триста сорок одна тисяча дев’ятсот сорок) грн. 84 коп. пені, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У позовних вимогах про стягнення основного боргу на суму 1248200,00 грн. за спожиту активну електроенергію відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.          

           Суддя           Гавриловська І.О.

Повний текст рішення складено 09.03.11 р.