Рішення № 14430310, 14.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/25014.03.11 За позовом:Відкритого акціонерного товариства "Міжнародний аеропорт "Сімферополь"

До відповідача:Державного комітету України з державного матеріального резерву

Про:стягнення 29.795,68 грн.

Суддя С.В.Балац

Представники:

Позивача: Пучкин А.В.

Відповідача: Глузманова М.П.

Суть спору: стягнення 29.795,68 грн. заборгованості, яка утворилася за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у 2007 році.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач зберігає матеріальні цінності мобілізаційного резерву. Позивач стверджує, що з 2006 по 2008 рік витрати останнього на утримання зазначених матеріальних цінностей за договором від 21.12.2005 № 525.27.35.Д.02.05 склали 29.795,68 грн. та просить стягнути з відповідача зазначені витрати.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що позивачем пропущено строк позовної давності, позивачем не доведено факт зберігання матеріальних цінностей державного резерву та позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми позову.

Ухвалою від 29.09.2010 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.11.2010.

Ухвалою від 01.11.2010 розгляд справи відкладався на 15.11.2010.

Ухвалою від 15.11.2010 призначено економічну експертизу та зупинив провадження у справі. Проведення експертизи доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою від 24.02.2011 провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 14.03.2011.

В судовому засіданні 14.03.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

21.12.2005 між правопопередником позивача та відповідачем укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №525.27.35.Д.02.05 (далі - Договір), згідно п. 1.2. якого відповідач зобов'язався передати, а позивач зобов'язувався прийняти на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією.

Згідно п. 3.1. Договору відповідач зобов'язувався відшкодовувати позивачеві витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.

Відповідно до п. 4.2. Договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється за узгодженням між відповідачем та позивачем згідно поданих документів (узгодженого з відповідачем кошторису витрат, акту звірки заборгованості на момент сплати, акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей, затвердженого Комітетом).

Листами від 18.01.2007 № 01.27.50, від 26.04.2007 № 01.27.415, від 03.08.2007 № 01.27.787, від 16.10.2007 № 01.27.1043 позивач надсилав до відповідача звіт про витрати, кошторис витрат на утримання мобрезерву, копії первинних документів, акт виконаних робіт. Проте вказані листи залишено відповідачем без відповіді, а документи відповідачем не погоджено.

Листами від 18.01.2008 № 01.27.47 та від 14.04.2008 № 01.27.294 позивач в чергове просив погодити документи та здійснити оплату відповідно до Договору за 2007 рік та за І квартал 2008 року.

Відповідач листами від 10.04.2008 № 5-3/1679, від 24.07.2008 № 5-2/3623 повідомив позивача про матеріальні цінності, які зберігаються позивачем розброньовані в повному обсязі та реалізовані.

Позивач направив відповідачеві претензію від 22.04.2008 № 01.05.322, в якій вимагав сплатити заборгованість за період 2006-2007 в сумі 24.520,52 грн.

Позивач направив відповідачеві претензію від 07.07.2008 № 01.05.571, в якій вимагав сплатити заборгованість за 2008 в сумі 5.275,16 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” позивач є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” для позивача зберігання цінностей державного мобілізаційного резерву є обов’язковим.

Підприємствам, що здійснюють зберігання цінностей державного матеріального резерву, відшкодування витрат з державного бюджету передбачене п. 5 ст. 11 Закону.

При цьому, законодавством передбачено відшкодування тільки витрат, а не оплата послуг зі зберігання, тобто договір зберігання в даному випадку є безоплатним.

Обов’язок поклажодавця (відповідача 1) відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі при безоплатному зберіганні передбачений ст. 947 Цивільного кодексу України.

Причина виникнення спору полягає в тому, що позивач, виконуючи свої обов’язки зі зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, вимагає відшкодування витрат, пов’язаних з таким зберіганням у 2007 році та І кварталі 2008 року, а відповідач з такими вимогами не погоджується.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В договорі строку оплати витрат на зберігання не визначено, а тому відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач пред'явив вимоги про сплату боргу листами від 18.01.2008 № 01.27.47 та від 14.04.2008 № 01.27.294. Отже, позивачем не пропущено строк позовної давності встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України.

У 2007 році та І кварталі 2008 року позивач поніс витрати по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в сумі 19023,98 грн. з ПДВ.

Вказані витрати підтверджуються первинними документами, дослідженими в судовому засіданні, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Додатково, розмір згаданих витрат підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 14.02.2011 № 3975.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Не звільняють відповідача від виконання зобов’язання й норми Бюджетного кодексу України.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення 29.795,68 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 19023,98 грн., оскільки решта витрат документально не підтверджено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ вул. Пушкінська, 28 код ЄДРПОУ 00034016, з рахунку визначено Державним казначейством України) на користь Відкритого акціонерного товариства "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" (95491, м. Сімферополь, пл.. Аеропорту, 15, код 01130621, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) –19023 (дев'ятнадцять тисяч двадцять три) грн. 98 коп. - витрат, понесених на утримання та зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, 190 (сто дев'яносто) грн. 24 коп. –витрат по оплаті державного мита, 150 (сто п'ятдесят) грн. 68 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4.114 (чотири тисячі сто чотирнадцять) грн. 37 коп. –витрат по оплаті судової експертизи. 3. Видати наказ. 4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                               С.Балац

Дата підписання рішення: 15.03.2011