Постанова № 1443029, 24.01.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-308/08

Категорія: 65Головуючий 1 інстанції - Мінаєва О.М.

Суддя доповідач - Мельнікова Л.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2008 року колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

при секретарі Спесивцевої О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Харківської області від 06 серпня 2007 року по справі за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Асоціації „Підприємства України молочної галузі промисловості” про стягнення 7914, 29 грн., -

В с т а н о в и л а:

У квітні 2007 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом, яким просить стягнути з Асоціації „Підприємства України молочної галузі промисловості” адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2006 році, в сумі 7914, 29 грн.

Позивач посилався на те, що на підприємстві відповідача у 2006 році норматив для працевлаштування інвалідів складає 1 робоче місце, але фактично, згідно наданих відповідачем звітів, на підприємстві у 2006 року інвалідів не працювало.

Постановою господарського суду Харківської області від 06 серпня 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав про те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року в редакції на 23 лютого 2006 року (далі Закон) щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, що підтверджується відповіддю Жовтневого районного центру зайнятості № 838 від 10 травня 2007 року, однак інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися.

Крім того, доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені центром зайнятості, позивачем не були представлені і у справі відсутні.

У поданій апеляційній скарзі Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати оскаржувану постанову суду та постановити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, позивач по справі зазначив, що на підприємство покладається обовязок по створенню, атестації належним чином робочих місць та самостійному працевлаштуванню інвалідів, а відповідач доказів створення та атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів не надав.

В засідання колегії суддів представник позивача не прибув, хоча про час та місце судового засідання був належний чином повідомлений.

В засіданні колегії суддів представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 06 серпня 2007 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягає задоволенню, а постанову господарського суду Харківської області від 06 серпня 2007 року слід скасувати, у відповідність до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, з підстав неповного зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить стягнути з відповідача Асоціації „Підприємства України молочної галузі промисловості” 7914, 29 грн. штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в 2006 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобовязаний був створити у 2006 році 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, але фактично в 2006 році інвалідів на підприємстві не працювало.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме звіту підприємства відповідача, середньооблікова численність штатних працівників в 2006 році на підприємстві Асоціація „Підприємства України молочної галузі промисловості” становить 21 особу, згідно статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році визначена 1 місце. Фактично середньооблікова численність працюючих інвалідів штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2006 році, на підприємстві відповідача склала 0 осіб. Тобто відповідачем не виконано норматив 1 робоче місце по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту Закон), для підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4-х відсотків від середньооблікової численності шатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно, розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова численність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються у строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведене, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведене, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії не переробної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Суд 1 інстанції зазначив, що про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів у звітах по формі 3-ПН відповідач у 2006 р. щомісяця повідомляв центр зайнятості населення, що підтверджується листом Жовтневого районного центру зайнятості № 838 від 10 травня 2007 року, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду через невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач Асоціація „Підприємства України молочної галузі промисловості” нерегулярно подавав «Звіт про наявність вакансій» за формою 3‑ПН з інформацією про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Посилання суду першої інстанції на те, що відповідач щомісяця протягом 2006 року повідомляв центр зайнятості, спростовується листом Жовтневого районного центру зайнятості № 838 від 10 травня 2007 року.

Отже висновок суду першої інстанції щодо регулярного повідомлення відповідачем у 2006 році центру зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів не відповідає обставинам справи .

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову господарського суду Харківської області від 06 серпня 2007 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Харків до Асоціації „Підприємства України молочної галузі промисловості” про стягнення 7914, 29 грн. задовольнити.

Стягнути з Асоціації „Підприємства України молочної галузі промисловості” ( вул. Калініна, 91 м. Харків, 61019, р/р 26003000120707, філія Укрексімбанку, МФО 351618, код ЄДРПОУ 33289325) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( кімн.16 поверх 1 ,під 1, Держпром, м. Харків,61022, р/р 31219230700003 УДК у Дзержинському районі, МФО 851011 в ГУДКУ у Харківській області, код ЄДРПОУ 24134567) адміністративно господарські санкції у сумі - 7914, 29 грн. (сім тисяч дев′ятьсот чотирнадцять гривень 29 коп.)

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді - (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст постанови виготовлений 29 січня 2007 року.

Згідно з оригіналом

Суддя Л.В. Мельнікова