Рішення № 14430157, 24.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.11 Справа № 20/5009/690/11

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом Приватного підприємства “Трансексімцентр” (39601, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 15, кв. 28)

до Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23)

про стягнення суми 42 768,28 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача –Кузовков І.В. (директор, наказ № 1 від 18.01.2011 р.);

Від відповідача –Колодій А.О. (дов. № 3 від 05.10.2010 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 38729,54 грн. основного боргу за поставлений товар по договору поставки нафтопродуктів № 26-11/09 від 26.11.2009р., суми 2659,67 грн. втрат від інфляції, суми 1379,07 грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду від 15.02.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/5009/690/11, судове засідання призначено на 10.03.2011 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 24.03.2011 р.

24.03.2011 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позов підтримав, вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 26-11/09 від 26.11.2009 р.щодо оплати за поставлений товар, ст.ст. 525, 526, 604, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 203, 216, 230 ГК України. Просить позов задовольнити.

Відповідач позов визнав, що зазначено в письмовому відзиві від 24.03.2011р. № 292, підтвердив наявність заборгованості в сумі 38729,54 грн. за договором поставки нафтопродуктів, просить на підставі ст.ст.83,121 ГПК України зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення суду на три місяці, починаючи з квітня 2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2009 р. між Приватним підприємством “Трансексімцентр” (постачальник за договором, позивач у справі) та Комунальним підприємством “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір № 26-11/09 поставки нафтопродуктів, за умовами якого постачальник зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити бітум, дизельне паливо, бензин А-76, А-95 в асортименті згідно з заявками покупця та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору). Кількість і номенклатура товару, що поставляється, вказується в накладних (п. 3.1).

Розділом 2 договору сторони визначили ціну та порядок розрахунків. Згідно з п. 2.1 договору покупець сплачує кожну поставлену постачальником партію товару по ціні, вказаній в накладній, узгодженій сторонами, на підставі виставленого продавцем рахунку. Порядок оплати: передплата в розмірі 100% (п. 2.2). Сума договору складається з окремих грошових сум по кожній поставці, згідно оформлених накладних (п. 2.3).

          У п. 5.2.1 договору покупець зобов’язався прийняти від продавця товар згідно з накладними та оплатити його згідно з п. 2.2 договору.

          Відповідно до п. 9.1 строк дії договору встановлюється з моменту підписання до 31.12.2012 р., а в частині зобов’язань по ньому - до їх повного виконання сторонами.

Позивачем було поставлено відповідачеві за умовами договору № 26-11/09 від 26.11.2009 р. товар (бітум), що підтверджується видатковою накладною від 06.05.2010 р. № РН-24 на суму 121296,00 грн. (а.с 12).

Відповідачем на розрахунковий рахунок позивача платіжним дорученням № 3827 від 16.07.2010р. було перераховано 524893,62 грн. за бітум, що підтверджується випискою банку (а.с. 13).

Листом від 22.07.2010р. № 1031 за підписом начальника та головного бухгалтера КП “ЕЛУАШ”, направленого на адресу позивача, було зазначено, що оплату в розмірі 524893,62 грн., перераховану платіжним дорученням № 3827 від 16.07.2010р., потрібно зарахувати таким чином: суму 442327,16 грн. –в погашення заборгованості згідно з рішенням господарського суду № 28/98/10 від 08.06.2010 р., суму 82566,46 грн. –в погашення заборгованості за відвантажену продукцію по договору № 26-11/09 від 26.11.2009 р.

Таким чином, мається заборгованість за поставлену продукцію за видатковою накладною від 06.05.2010 р. № РН-24 у сумі 38729,54 грн. (121296,00 грн. (сума поставки по накладній № РН-24) –82566,46 грн. (оплата)).

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію, згідно з якою позивач просив сплатити заборгованість у сумі 38726,54 грн. за договором № 26-11/09 від 26.11.2009 р. Отримання претензії відповідачем не заперечено, однак вона залишилася без відповіді та задоволення.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексуУкраїни, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України –договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушені взяті за умовами договору зобов’язання щодо оплати за поставлену продукцію, в зв’язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 38729,54 грн.

Відповідач у судовому засіданні заборгованість у розмірі 38726,54 грн. визнав, підтвердив отримання товару за видатковою накладною № РН-24 від 06.05.2010 р.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 38726,54 грн. заборгованості є обґрунтованою, підтверджена належними доказами, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1379,07 грн. 3% річних згідно з розрахунком за період з 07.05.2010 р. по 11.02.2011 р., та втрати від інфляції у розмірі 2659,67 грн. за період з серпня по грудень 2010 р. та січень 2011 р. включно.

При цьому у позовній заяві позивач посилається на ч. 2 ст. 625 ЦК України та на ч.ч. 1, 3 ст. 216, ч. 1 ст. 230 ГК України, визначаючи, що нарахування ним 3% річних та інфляційних втрат є штрафними санкціями в розумінні Господарського кодексу України.

Пунктом 6.1 договору № 26-11/09 від 26.11.2009 р. за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань за даним договором встановлено відповідальність згідно з діючим законодавством України. Будь-якої відповідальності у вигляді штрафу, неустойки, пені сторонами в договорі не передбачено.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено поняття штрафних санкції, якими є господарські санкції у вигляді грошових сум (неустойка, штраф, пеня).

Суд не бере до уваги посилання позивача на ч.ч. 1, 3 ст. 216, ч. 1 ст. 230 ГК України, оскільки за правовою природою 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, їх стягнення передбачено спеціальною нормою, а саме: ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення втрат від інфляції в сумі 2659,67 грн. за вказаний період є обґрунтованими, розрахунок здійснений вірно, тому підлягають задоволенню у повному обсязі. Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що у зв’язку з арифметичною помилкою в частині визначення кількості днів прострочки в заявлених періодах, фактично до стягнення за період з 07.05.2010 р. по 11.02.2011 р. (281 день, а не 284 дні, а саме: за період з 16.07.2010 р. по 11.02.2011 р. –211 днів прострочки, замість вказаних в розрахунку 214) підлягає сума –1369,53 грн. (за період з 07.05.2010 р. по 15.07.2010 р. –697,86 грн., за період з 16.07.2010 р. по 11.02.2011 р. –671,67 грн.).

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Відповідач надав суду письмовий відзив, в якому в зв’язку зі скрутним фінансовим становищем, яке склалося на підприємстві, просить зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення суду на три місяці, починаючи з квітня 2011р. Мотивує клопотання, зокрема, тим, що підприємство у 2010р. не мало прибутку, мало збитки на суму 2357000,00 грн., у 2009 р. –збитки на суму 4250000,00 грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2010 рік. У теперішній час відповідач не має можливості погасити заборгованість перед позивачем, а виконання рішення суду призведе до арешту усіх рахунків підприємства виконавчою службою, що, в свою чергу, унеможливить здійснення господарської діяльності відповідача. Основним прибутком підприємства є фінансування з бюджету міста Запоріжжя. При арешті рахунків роботи підприємством виконуватись не будуть та підприємство не зможе отримати бюджетного цільового фінансування.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення, пунктом 3 передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

На підставі зазначеної норми, розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 3 місяці та зменшення розміру штрафних санкцій, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню частково на наступних підставах.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Як було зазначено судом, заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями у розумінні ст. 230 ГК України. Таким чином, клопотання в частині зменшення судом розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню як нормативно необґрунтоване.

Умовою для надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Тобто, в матеріалах справи мають бути докази, які б дозволили обґрунтовано припустити, що існують вищезазначені обставини. Із матеріалів справи слідує, що КП “ЕЛУАШ” у 2010 році в зв’язку зі здійсненням своєї фінансової діяльності не мало прибутку, збиток становить 2357 тис. грн., у 2009 році –прибуток відсутній, збиток становить 4250 тис. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2010 рік (а.с. 40). Як вбачається з статуту КП “ЕЛУАШ”, КП “ЕЛУАШ” є правонаступником Державного комунального експлуатаційного лінійного управління автомобільних шляхів, засновником підприємства є Запорізька міська рада. Основним прибутком підприємства є фінансування з бюджету міста Запоріжжя, оскільки основним видом діяльності КП “ЕЛУАШ” є ремонт, будівництво та утримання міських автомобільних шляхів.

Суд визнає зазначені обставини винятковими і, враховуючи інтереси обох сторін, вважає за необхідне клопотання про надання розстрочки задовольнити та надати розстрочку в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат в сумі 42758 грн. 74 коп. на 3 місяці, шляхом сплати щомісячно рівними частками по 14252 грн. 92 коп. до останнього дня кожного місяця, починаючи з квітня 2011 р.; кінцеву оплату здійснити до 30.06.2011 р. в сумі 14252 грн. 90 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати суд вважає за необхідне покласти повністю на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:          

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23, р/р 26003048630001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 03345018) на користь Приватного підприємства “Трансексімцентр” (39601, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 15 кв.28, р/р 26001038913101 в АКІБ “УкрСибБанк”, м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33672476) суму 38729 грн. 54 коп. основного боргу, суму 2659 грн. 67 коп. інфляційних втрат, суму 1369 грн. 53 коп. –3% річних.

Надати розстрочку в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат в сумі 42758 грн. 74 коп. на 3 місяці, стягнувши щомісячно рівними частками по 14252 грн. 92 коп. до останнього дня кожного місяця, починаючи з квітня 2011 р., останній платіж сплатити до 30.06.2011 р. у сумі 14252 грн. 90 коп. Видати наказ.

Стягнути з Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23, р/р 26003048630001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 03345018) на користь Приватного підприємства “Трансексімцентр” (39601, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 15/28, р/р 26001038913101 в АКІБ “УкрСибБанк”, м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33672476) суму 427 грн. 69 коп. державного мита, суму 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 29.03.2011 р.