Рішення № 14430097, 29.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.03.11 р. Справа № 40/29

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово - кредитної установи, м. Донецьк

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „ ТаВи”, м. Донецьк

про стягнення 201 344 грн. 69 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевелева О.О. - юрисконсульт

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Донецького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово - кредитної установи звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „ ТаВи”, про стягнення:

· частини лізингового платежу, що є винагородою Лізингодавця в сумі 50 996 грн. 50 коп., яка складає 10 річних за надання обладнання у лізинг за період з 01.10.10р. по 31.12.10р.;

· частини лізингового платежу в сумі 142 622 грн. 01 коп., яка відшкодовує частину вартості обладнання 01.10.10р. по 31.12.10р.;

· пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в сумі 4 851 грн. 07 коп. за період прострочення з 01.01.11р. по 28.02.11р.;

· трьох процентів річних в сумі 938 грн. 92 коп. за період з 01.01.11р. по 28.02.11р. та інфляційних в сумі 1 936 грн. 19 коп. за прострочення грошового зобов’язання за період з 01.01.11р. по 31.01.11р. згідно договору фінансового лізингу №15-51/01/03/05. Загальна сума заявлена у позові дорівнює - 201 344 грн. 64 коп.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.03.05р. між Українською державною інноваційною компанією, далі Лізингодавець, правонаступником майнових прав та обов’язків якої згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.07р. за № 1007 є - Державна інноваційна фінансова - кредитна установа та товариством з обмеженою відповідальністю „ТаВи”, далі Лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу №15-51/01/03/05, далі договір, та додаткові угоди до нього. Мета укладення договору – реалізація інноваційного проекту „Організація виробництва котлів та теплових модулів”.

На виконання пункту 2.2 договору фінансового лізингу, додаткової угоди №1 до нього, Лізингодавець за актом прийому-передачі обладнання від 01.03.05р. та актом приймання - передавання технічної документації на обладнання від 01.03.05р. передав у користування Лізингоодержувача предмети лізингу – електромеханічний листогнучий прес Finn-Power E – 2550 з комплектом робочого інструмента.

З урахуванням замовлення на обладнання, зазначеного у Додатку №1 до договору, сторонами встановлено розрахунок лізингової плати (Додаток №2 від 01.03.05р.). Згідно пункту 4.3 договору відповідач зобов’язався своєчасно сплачувати передбачені договором платежі згідно графіку.

Додатковою угодою до договору №3 від 11.02.09р. сторонами встановлено новий порядок внесення лізингових платежів починаючи з 01.01.09р. до 31.12.13р. Так, згідно з пунктом 3.5 договору, Лізингоодержувач повинен сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі за графіком, визначеному у Додатку №2 до договору, який є його невід’ємною частиною.

Проте, всупереч прийнятих обов’язків за договором, Лізингоотримувач несвоєчасно сплачував лізингові платежі, у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість:

· у частині лізингового платежу, що є винагородою Лізингодавця в сумі 50 996 грн. 50 коп., яка складає 10 річних за надання обладнання у лізинг з 01.10.10р. по 31.12.10р.;

· у частині лізингового платежу в сумі 142 622 грн. 01 коп., яка відшкодовує частину вартості обладнання з 01.10.10р. по 31.12.10р.;

Згідно з пунктом 4.4 договору у випадку прострочення сплати лізингових платежів передбачена пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від належної до суми сплати за кожен день прострочення.

Оскільки Лізингоотримувач не виконав свої обов’язку щодо внесення лізингових платежів, Лізингодавець намагається стягнути з нього додатково пеню за несвоєчасне внесення лізингових платежів у сумі 4 851 грн. 07 коп. за період з 01.01.11р. по 28.02.11р.

Додатково позивач з посиланням на приписи пункту 2 статті 625 ЦК України намагається стягнути з Лізингоодержувача три процента річних в сумі 938 грн. 92 коп. за період з 01.01.11р. по 28.02.11р. та інфляційних в сумі 1 936 грн. 19 коп. за період з 01.01.11р. по 31.01.11р. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, та досліджено правову норму, яку потрібно застосовувати у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. 1, 6, 7, 11 Закону України „ Про фінансовий лізинг”, ст. 806 ЦК України та ст. 292 ГК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем.

Належність доказів та їх правова оцінка здійснюється судом згідно вимог статті 43 ГПК України, оскільки ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом на підставі внутрішнього переконання керуючись законом. Позивачем згідно ст. 33 ГПК України доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язань за договором фінансового лізингу. Втім, відповідач доказів виконання зобов’язань за договором фінансового лізингу щодо своєчасного внесення ним лізингових платежів суду не надав.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ст. 599 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ст. 193 ГК України. Зобов’язання за договором фінансового лізингу щодо внесення лізингових платежів не припинилося виконання проведеним належним чином з боку відповідача.

Актом звірки взаємних розрахунків станом на 23.03.11р., підписаного сторонами без зауважень та пропозицій, підтверджено наявність дебіторської заборгованості відповідача на користь позивача з лізингових платежів на загальну суму 193 618 грн. 51 коп.

За таких обставин позов щодо стягнення з відповідача окремо: частини лізингового платежу, що є винагородою Лізингодавця в сумі 50 996 грн. 50 коп., і складає 10 річних за надання обладнання у лізинг з 01.10.10р. по 31.12.10р., слід визнати обґрунтованим та підлягаючим задоволенню. Підлягають задоволенню також вимоги позивача щодо стягнення з відповідача лізингового платежу в сумі 142 622 грн. 01 коп., що відшкодовує частину вартості обладнання за період з 01.10.10р. по 31.12.10р.

Пункт 6 статті 232 ГК України передбачає нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором. Наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам вказаної статті та приписам ст. ст. 1, 3 Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Тому позов щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в сумі 4 851 грн. 07 коп. за період прострочення з 01.01.11р. по 28.02.11р., обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлено сторонами у договорі, не передбачений він і законом, а тому позов щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 938 грн. 92 коп. за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 01.01.11р. по 28.02.11р., підлягає задоволенню.

Наявність інфляційних процесів на час прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання підтверджено доказами у справі, а тому позов щодо стягнення з нього інфляційних в сумі 1 936 грн. 19 коп. за період з 01.01.11р. по 31.01.11р., підлягає задоволенню.

Витрати по державному миту в сумі 2 013 грн. 45 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача у справі – товариство з обмеженою відповідальністю „ТаВи” згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.03.11р. згідно частин 3 статті 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь, оскільки в розумінні вимог статті 55 ГК України філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності не є суб’єктами господарювання, за винятком повноважень зазначених в їх статутах та положеннях тощо. Тому стягнення заборгованості за наслідками розгляду спору здійснюється на користь юридичної особи - Державної інноваційної фінансово-кредитної установи м. Києва.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 6, 7, 11 Закону України „ Про фінансовий лізинг”, ст.ст. 1, 3 Закону України „ Про несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст. ст. 625, 629, п. 1 ст. 638, 806 ЦК України, ст. 55, п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181, п. 6 ст. 232, 292 ГК України, ст.ст. 42, 43,22, 33, 34, 36 , 43, 44, 49,81-1, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державної інноваційної фінансової-кредитної установи до товариства з обмеженою відповідальністю „ТаВи” задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ТаВи”, 83121,м. Донецьк, вул. Собінова, 2-а, р/р 26003301749895 у філії „ Головного відділення Промінвестбанку в Донецькій області”, МФО 334635, ід. код 30483146, на користь:

- Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок, 65-Б, ід .код 00041467, р/р 2650402513965 у філії АТ „Укрексімбанк” у м. Донецьку, МФО 334817, частину лізингового платежу, що є винагородою Лізингодавця в сумі 50 996 грн. 50 коп., і складає 10 річних за надання обладнання у лізинг, лізинговий платіж в сумі 142 622 грн. 01 коп., який відшкодовує частину вартості обладнання, пеню в сумі 4 851 грн. 07 коп., три процента річних в сумі 938 грн. 92 коп., інфляційні в сумі 1 936 грн. 19 коп., витрати по державному миту в сумі 2 013 грн. 45 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Підченко Ю.О.

Повний текст складено –31.03.11р.