Рішення № 14429896, 29.03.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2011 р.

Справа № 5004/450/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", м. Горлівка, Донецька область

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Продукт Волинь", м. Луцьк

про стягнення 20174,73грн.

Суддя Слободян П. Р.

За участю представників сторін:

від позивача: Гура М. О. - представник (довіреність у справі)

від відповідача: н/з.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", м. Горлівка, Донецька область звернувся в господарський суд з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Продукт Волинь", м. Луцьк, в якій просить стягнути 20174,73грн. заборгованості в т.ч. 19842,18грн. основного боргу, 145,24грн. пені, 187,31грн. 20% річних.

Відповідач, письмових пояснень не подав, суми позову не оспорив.

Враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, письмові докази міг відправити поштою і вправі був забезпечити явку представника на власний розсуд, поважності причин неявки не навів, господарський суд, визнав зібрані матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

1 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" та товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Продукт Волинь" було укладено договір поставки № ЮГ/010111, відповідно до умов якого позивачем було поставлено відповідачу по видаткових накладних №№ 749/691, 750/692, 812/751, 748/761 від 13.01.2011р. товар на загальну суму 19842,18грн.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідач оплату не провів внаслідок чого виникла заборгованість станом на момент звернення з позовом в сумі 19842,18грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв’язку з прострочкою платежів, відповідачу відповідно до ст. 526, 546, 549 ЦК України, п. 7.1 договору та за неналежне виконання договірних зобов’язань та несвоєчасне проведення обов’язкових платежів позивачем було нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, яка у відповідності до представленого суду розрахунку становить 145,24грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів, що згідно розрахунку становить 187,31грн. 20 % річних.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід віднести за рахунок останнього.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Продукт Волинь", (м. Луцьк, вул. В’ячеслава Чорновола, 8/15, код 36606469) в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", (Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, код 35871504) 19842,18грн. основного боргу, 145,24грн. пені, 187,31грн. 20% річних, 201,74грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя П. Р. Слободян