Ухвала суду № 14429524, 10.03.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-4970/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Гонтарука В. М.

суддів: Драчук Т.О., Боровицького О.А.

при секретарі: Зелінській І.В.

за участю: представника позивача - Тишківського С.Л.

представника відповідача - Спесивцева В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у справі

за адміністративним позовом приватного підприємства "Компанія "Володимирський масив"

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року приватне підприємство "Компанія "Володимирський масив" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000702330/0 від 10 листопада 2010 року про визначення ПДВ в розмірі 181251,00 грн. (в т.ч. основний платіж 120834,00 грн., штрафні санкції -60417,00 грн.).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року даний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ДПІ у м. Вінниці подано апеляційну скаргу, в якій податковий орган просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В якості обґрунтування апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, ухваленою на підставі не повно та не всебічно зясованих обставин в справі, не підтвердженою відповідними доказами, а тому підлягає скасуванню.

Представник ДПІ у м. Вінниці в судовому засіданні 10 березня 2011 року апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник ПП "Компанія "Володимирський масив" з вимогами апеляційної скарги не погодився, оскільки вважає постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року законною та обґрунтованою, а тому просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ДПІ у м. Вінниці залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому свою позицію позивач також виклав і в поданих до Вінницького апеляційного адміністративного суду письмових запереченнях (вх.№ 1002 від 22 лютого 2011 року).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції при зясуванні обставин по справі, ДПІ у м. Вінниці проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Компанія "Володимирський масив" з питань достовірності нарахування відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 квітня 2010 року по 01 травня 2010 року, наслідки якої знайшли своє відображення в акті №2441/23/34887094 від 26 жовтня 2010 року.

В результаті проведення перевірки встановлено порушення позивачем:

-п.п.5.1.17 п.5.1. ст..5 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п.5.9.1 п.5.9 ст.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року №213), завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 1041727,00 грн. за квітень 2010 року;

-п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.5.10 ст.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року №213), занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду на 120834,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Вінниці відносно ПП "Компанія "Володимирський масив" прийнято податкове повідомлення-рішення №0000702330/0 від 10 листопада 2010 року, яким визначено податкове зобовязання по ПДВ в розмірі 181251,00 грн. (в т.ч. основний платіж 120834,00 грн., штрафні санкції -60417,00 грн.).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції визнав заявлені вимоги позивача щодо скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення обґрунтованими, а тому задовольнив їх.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, зясувавши обставини справи, колегія суддів вважає такий висновок Вінницького окружного адміністративного суду правомірним, виходячи з наступного.

Згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 14 липня 2009 року, укладеного між “ВАТ “Керамік” (Продавець) та ПП “Компанія “Володимирський масив” (Покупець), зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно від 18 липня 2009 року за № 744, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_1, ВАТ “Керамік” продав, а ПП “Компанія “Володимирський масив” купив комплекс, нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Вінниця, пров. Цегельний, 12..

Відповідно до пункту 1.5. Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14 липня 2009 року земельна ділянка, на якій розташована відчужувана нерухомість, є власністю ВАТ “Керамік”, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 423153, виданим Вінницькою міською радою 20 грудня 2007 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020700100078.

Із аналізу вказаного державного акту на право власності на земельну ділянку та положень договору купівлі-продажу нерухомого майна вбачається, що нежитлові будівлі та споруди, які відійшли до покупця ПП “Компанія “Володимирський масив” від ВАТ “Керамік” знаходяться на земельній ділянці площею 8.2357 га.

Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України (чинній на момент укладення Договору купівлі-продажу будівель та споруд від 14 липня 2009 року), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Як встановлено встановлено судом першої інстанції, в процесі укладення договору купівлі - продажу нерухомого майна сторонами досягнуто домовленості про оформлення договору-купівлі продажу земельної ділянки не пізніше 7 днів з моменту підписання даного договору (пункт 1.6. договору купівлі-продажу нерухомого майна). Однак вказаного оформлення не відбулось.

Приватним підприємством “Компанія “Володимирський масив” подано позов до господарського суду Вінницької області (справа №11/224-09) про визнання за ПП “Компанія “Володимирський масив” права власності на земельну ділянку площею 8,2357 га, розташованої за адресою: м. Вінниця, пров. Цегельний, 12, належної ВАТ “Керамік”, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №426153, з відшкодуванням ВАТ “Керамік” вартості земельної ділянки за ціною, визначеною у відповідності до експертної оцінки.

В процесі розгляду господарським судом справи сторони дійшли згоди відносно предмету спору (земельної ділянки) та уклали мирову угоду б/н від 12 березня 2010 року, згідно умов якої ВАТ "Керамік" та ПП “Компанія “Володимирський масив” домовились про наступне:

- вартість спірної земельної ділянки, згідно експертної оцінки, становить 5 885 191 грн. Вказану вартість сторони погоджують та не заперечують проти прийняття її в якості ціни по розрахункам (п.1 Мирової угоди);

- ПП “Компанія “Володимирський Масив” приймає на себе виконання зобов'язань ВАТ “Керамік” перед бюджетом і проводить оплату непогашеного відповідачем залишку коштів в розмірі 1 124 000 грн., шляхом проведення безготівкового перерахування коштів або внесенням ПП “Компанія “Володимирський масив” готівки в банк, в строк не пізніше 01 травня 2010 року (п. 2 Мирової угоди);

- в свою чергу, ВАТ “Керамік”, одночасно з підписанням сторонами тексту даної мирової угоди, передає по акту приймання - передачі ПП “Компанія “Володимирський масив” у власність земельну ділянку площею 8,2357 га, розташовану за адресою: м. Вінниця, пров. Цегельний, 12, належну ВАТ “Керамік”, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 423153, виданого Вінницькою міською радою 20 грудня 2007 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку за № 020700100078 (п. 3 Мирової угоди);

- вартість спірної земельної ділянки (5885 191 грн.) ПП “Компанія “Володимирський масив” зобов'язане сплатити не пізніше 12 вересня 2010 року в безготівковому порядку на поточний рахунок ВАТ “Керамік” (п. 4 Мирової угоди);

- сторони домовились, що з моменту затвердження господарським судом Вінницької області даної мирової угоди, припиняються зобов'язання сторін, визначені в договорі купівлі-продажу від 14 липня 2009 року нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці.

Вказана мирова угода затверджена ухвалою Господарського суду Вінницької області №11/224-09 від 11 травня 2010 року.

Судом першої інстанції вірно вказується на те, що стаття 377 ЦК України не містить виключень з встановленого нею правила про перехід права власності на земельну ділянку, розміщену під будівлями та спорудами, які продаються. Сторони договору можуть погодити лише розмір земельної ділянки, яка відходить у власність покупця будівель і споруд, однак неможливо змінити положення ст. 377 про перехід права власності на земельну ділянку до покупця будівлі.

При цьому, як встановлено колегією суддів при встановленні обставин по справі, представником позивача в судовому засіданні суду першої інстанції стверджувалось, що між ВАТ “Керамік”та ПП “Компанія Володимирський масив” виникли правовідносини по відчуженню єдиного обєкту продажу комплекс, нежитлові будівлі, споруди та земельна ділянка на якій вони розташовані. Загальна вартість обєкту продажу за домовленістю склала 10565071,2 гривень, сума ПДВ 1760845,20 гривень, виходячи із наступного розрахунку: 3502842 грн. 00 копійок, в т.ч. ПДВ в сумі 583807 гривень за договором купівлі продажу та 7062 229,20 гривень, в т.ч. ПДВ в сумі 1177038,20 гривень за мировою угодою.

Однак, доказів на спростування вказаного податковим органом як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, надано не було

Колегія суддів погоджується з думкою Вінницького окружного адміністративного суду про те, що пунктом 1.5. договору купівлі продажу нерухомого майна, з відсиланням на відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку, окреслено конфігурацію земельної ділянки її розмір та цільове призначення.

Відтак, проаналізувавши положення договору купівлі-продажу нерухомого майна, текст мирової угоди, затвердженої господарським судом, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №423153, судом першої інстанції вірно зясовано, що розмір земельної ділянки її конфігурація та цільове призначення при вказаних правовідносинах залишились не змінними, а вказаними документами підтверджується факт відчуження єдиного обєкту нерухомості.

В свою чергу, положення пунктів 1.5 та 1.6 договору купівлі-продажу нерухомого майна лише визначають строк виконання сторонами вимог ст. 377 ЦК України щодо переходу права власності на земельну ділянку покупцеві будівель (переносять цей строк на майбутнє), а також виокремлюють вартість земельної ділянки із загальної вартості будівель та споруд за договором, і домовляються про її визначення сторонами в майбутньому (ф'ючерсні умови).

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що при придбанні нерухомого майна здійснено поставку земельної ділянки ВАТ “Керамік” в адресу ПП “Компанія “Володимирський масив” та виписано податкову накладну від 12 березня 2010р. № 401000003 на загальну суму 7062229 грн.20 коп., в т.ч.:

- вартість земельної ділянки площею 8,2352 га складає 5885 191 грн.;

- сума ПДВ 1177038 грн. 20 коп..

Сума ПДВ по даній операції включена до складу податкового кредиту за квітень 2010 р. (вх. від 21 травня 2010 року № 97004), оскільки ухвалою господарського суду Вінницької області від 11 травня 2010 року у справі №11/224-09 затверджено мирову угоду сторін від 12 березня 2010р., за текстом мирової угоди, що вказаний вище, ПП “Компанія “Володимирський масив” отримано новий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 197891 від 02 червня 2010 р. - на підставі затвердженої судом мирової угоди.

При цьому, конфігурація земельної ділянки, площа (8,2351 га), кадастровий номер (0510136600:02:015:0114), цільове призначення (для виробничих потреб) -не змінились від даних, які були внесені в державному акті на право власності на земельну ділянку ВАТ “Керамік”.

Відповідно до абз. 1 п. п. 5.1.17 п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) звільняються від оподаткування операції з поставки (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних паїв, крім тих, що знаходяться під об'єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень підпункту 5.1.19 пункту 5.1 статті 5 цього ж Закону).

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо того, що до правовідносин набуття ПП “Компанія “Володимирський масив” права власності на земельну ділянку площею 8.2357 га, на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна, а також затвердженої ухвали господарського суду Вінницької області від 11 травня 2010 року у справі № 11/224-09 мирової угоди від 12 березня 2010 року, не підлягає застосуванню підпункт 5.1.7 п.5.1 ст.5 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки відбулось відчуження єдиного обєкту нерухомості, що включає в себе вартість комплексу, нежитлових будівель, споруд та земельної ділянки на якій вони розташовані.

Окрім того, дослідивши матеріали справи, варто відзначити, що відчужуючи комплекс, нежитлові будівлі та споруди, передбачалось, що положення норм ч. 1 ст. 377 ЦК України буде реалізоване сторонами в порядку виконання пунктів 1.5 та 1.6 договору купівлі-продажу від 14 липня 2009 року, проте було реалізоване сторонами в рамках господарського провадження по справі №11/224-09 шляхом затвердження господарським судом Вінницької області мирової угоди від 12 березня 2010 року.

Зазначена мирова угода, як слідує зі змісту ухвали господарського суду від 11 травня 2010 року по справі № 11/224-09, не є самостійним договором про відчуження земельної ділянки, а навпаки, містить чітку прив'язку передачі земельної ділянки до передачі будівель за укладеним раніше договором купівлі-продажу (п.5 Мирової угоди).

Отже, з урахуванням встановлених обставин та підставі матеріалів справи, колегія суддів погоджується з твердженням Вінницького окружного адміністративного суду про необґрунтованість висновку податкового органу, що земельна ділянка придбана позивачем як окремий об'єкт.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів про правильність висновків суду першої інстанції щодо встановлення обставин у справі.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Компанія "Володимирський масив" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -без змін

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі "15" березня 2011 р.

Головуючий Гонтарук В. М.

СуддіДрачук Т.О.

Боровицький О.А.