Рішення № 14428700, 24.03.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 року Справа № 09/5026/245/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Мирошниченко Б.В., за участю представника позивача - Гурін Д.А. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Корсунь-Шевченківське хлібоприймальне підприємство", м. Корсунь-Шевченківський до приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка, с. Бобриця Канівського району про розірвання договору та стягнення 160187,04 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Подано позовну заяву, у якій позивач просить:

- розірвати договір поставки продукції №13/1010-7/с, укладений 13 жовтня 2010 року (далі - Договір);

- стягнути з відповідача на користь позивача 160187,04 грн., у тому числі:

134160,00 грн. боргу, 5903,04 грн. договірної пені, 20124,00 грн. договірного штрафу за невиконання поставки продукції.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

- на виконання умов договору поставки продукції від 13 жовтня 2010 року №13/1010-7/с позивач сплатив 300000,00 грн. на поставку 100 тон сої;

- в порушення умов договору відповідач поставив лише 55,28 тон продукції на суму 165840,00 грн., виходячи з вартості 3000,00 грн. за 1 тону, як встановлено договором;

- на вимогу позивача решту 44,72 тони продукції у встановлений договором строк, тобто до 01 листопада 2010 року, відповідач не поставив і кошти в сумі 134 160,00 грн. не повернув;

- тому позивач просить розірвати договір та стягнути з відповідача суму коштів, на яку не поставлена продукція, а також договірні штрафні санкції за невиконання поставки продукції.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання втретє не направив. Ухвала суду від 03.03.2011 року, направлена на адресу відповідача, що зазначена у Витягу з ЄДР , повернулася до суду з відміткою пошти: "за зазначеною адресою не проживає".

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

13 жовтня 2010 року між приватним сільськогосподарським підприємством ім. Шевченка (продавець за договором, відповідач у справі), в особі директора (прізвище не вказано) та відкритим акціонерним товариством "Корсунь-Шевченківське хлібоприймальне підприємство" (покупець за договором, позивач у справі), в особі в.о. голови правління Поліщук Т.В., укладено договір №13/1010-7/с поставки продукції (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність, а позивач прийняти та оплатити зерно сої в кількості 100 тон на умовах, передбачених договором.

Зазначений договір не підписаний зі сторони продавця - ПСП ім. Шевченка, хоча скріплений печаткою ПСП ім. Шевченка.

Договір, який позивач просить розірвати, містить, зокрема, такі основні умови:

- ціна товару становить 3000,00 грн. за одну метричну тону в заліковій вазі з урахуванням ПДВ (п. 3.1. Договору);

- загальна вартість товару, за даним договором становить 300 тис. грн., в т.ч. ПДВ 50000,00 грн. (п. 3.2. Договору);

- продавець здійснює поставку товару у повному обсязі на умовах EXW - склад продавця у термін до 01 листопада 2010 року (п. 4.1. Договору);

- покупець здійснює попередню оплату товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку-фактурі продавця, протягом 3-х банківських днів від дати отримання рахунку-фактури продавця (п. 5.2. Договору);

- у випадку, якщо продавець здійснить поставку товару пізніше, ніж передбачено п. 4.1. даного договору, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення (п. 6.3. Договору);

- у разі, якщо продавець прострочить поставку товару на строк більше ніж 10 календарних днів понад строк, передбачений п. 4.1. даного договору, або в односторонньому порядку відмовиться від поставки товару, продавець, крім пені передбаченої п. 6.3 договору, сплачує покупцю штраф в розмірі 15 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару (п. 6.4. Договору).

13 жовтня 2010 року платіжним дорученням № 1292 позивач перерахував на рахунок відповідача 300 000,00 грн., з призначенням платежу: "За сою зг. рах. № 25 від 13.10.2010 р., в т.ч. з ПДВ 50000,00".

Рахунок ПСП ім. Шевченка (відповідач у справі) від 13 жовтня 2010 року № 25, поданий позивачем, як підстава для здійснення ним платежу за зерно сої, містить такі дані: постачальник - ПСП ім. Шевченка, платник - Корсунь ХПП, найменування - соя, одиниця вимірювання - тона, кількість - 300, ціна без ПДВ - 2500,00 грн., сума без ПДВ - 750000,00 грн. Всього без ПДВ - 750000,00 грн., ПДВ (20%) - 150000,00 грн., загальна сума - 900000,00 грн. В рахунку зроблена відмітка: "13 жовтня 2010 року сплачено 300000 грн." Рахунок не містить даних стосовно того, що оплата має здійснюватись за зерно сої на підставі Договору.

Позивач зарахував в рахунок оплати за зерно сої по рахунку відповідача №25 від 13.10.2010 року - 55,28 тон зерна сої по наступних накладних: від 14 жовтня 2010 року № б/н - 22, 850 тон; від 18 жовтня 2010 року № 6 - 9 тон; від 25 жовтня 2010 року №б/н - 23, 430 тон. У наведених накладних вказано: відпущено - ПСП Шевченка; одержано - Корсунь ХПП. Накладні не містять даних про ціну зерна сої та того, що його відпуск здійснений на підставі Договору.

Виходячи з ціни за тону зерна сої (2500,00 грн. + ПДВ - 20%), зазначену в рахунку відповідача від 13 жовтня 2010 року № 25, відповідач передав позивачу зерна сої на суму 165840,00 грн. (55,28 тон х 3000,00 грн. за 1 тону в т.ч. ПДВ). Різниця між перерахованою позивачем сумою та вартістю переданого зерна сої становить 134 160,00 грн. (300000,00 грн. перерахована сума - 165840,00 грн. визначена вартість переданого зерна сої).

11 листопада 2010 року позивач направив відповідачу претензію №686 на суму 75600,00 грн., в якій вказано, що на підставі досягнутих домовленостей щодо поставки зерна сої, позивач перерахував як передоплату, кошти в сумі 300000,00 грн. (платіжне доручення № 1292 від 13.10.2010 року), а відповідач не поставив зерно сої на суму 75600 грн., також у претензії зазначено, що дані кошти набуті відповідачем безпідставно та запропоновано не пізніше 18 листопада 2010 року повернути кошти в сумі 75600 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

25 листопада 2010 року позивач склав акт звірки за 01.09.2010 року по 25.11.2010 року по клієнту ПСП ім. Шевченка, у якому відображені три господарські операції, у тому числі: 13.10.2010, банківська виписка № КЕ-131010-001 за сою згідно рахунку № 25 від 13.10.2010 року, договір від 11.10.2010 № б/н, дебет 300000,00 грн. Обороти по цьому акту 581000,00. Залишок на кінець вибраного періоду - 581000,00 грн. Представниками відповідача даний акт звірки не підписаний.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є розірвання договору в односторонньому порядку та стягнення боргу з оплати за поставлений товар, договірних штрафних санкцій у зв’язку з невиконанням зобов'язань з поставки товару на підставі договору.

Сторони спірних правовідносин являються юридичними особами -суб’єктами господарювання, відносини між ними є господарськими. Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, регулює Господарський кодекс України (далі - ГК України).

Договір, який позивач просить розірвати в односторонньому порядку, за своєю правовою природою являється договором поставки.

Відповідно до ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, у тому числі на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У ч. 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

У договорі №13/1010-7/с поставки продукції від 13 жовтня 2010 року, який позивач просить розірвати в односторонньому порядку, відсутній підпис директора, чи іншої уповноваженої особи, сторони договору - продавця, ПСП ім. Шевченка (відповідач у справі).

За таких обставин, суд оцінює договір №13/1010-7/с поставки продукції від 13 жовтня 2010 року таким, що не укладений. Отже у сторін не виникають будь-які права та обов’язки у зв’язку з цим Договором.

При цьому суд враховує, що жодний документ, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не містить посилань на те, що юридично значимі дії учинялись на виконання договору, який позивач просить розірвати.

Окрім цього, в порушення ч.2 ст.188 ГК України, вважаючи необхідним розірвати договір в односторонньому порядку, позивач не надіслав відповідачу пропозиції про його розірвання, відсутні вони також у претензії.

За таких обставин, суд відмовляє у позові про розірвання договору.

Виходячи з фактичних обставин справи, до спірних правовідносин суд застосовує норми Цивільного кодексу України.

З вищенаведених доказів у справі вбачається, що платіжним дорученням позивач перерахував відповідачу за зерно сої 300 000,00 грн. на підставі рахунку, виставленого відповідачем. При чому, оплата рахунку відповідача проведена позивачем частково, тобто з 900 000,00 грн. за 300 тон зерна сої по рахунку перераховано 300 000,00 грн. за 100 тон зерна сої. Накладні, які позивач зарахував в рахунок сплачених ним коштів по рахунку відповідача №25 від 13.10.2010 року, свідчать про передачу відповідачем позивачу зерна сої в кількості 55,28 тон, замість 100 тон. Виходячи з ціни з ПДВ - 3000,00 грн. за тону зерна сої згідно рахунку відповідача від 13 жовтня 2010 року № 25, відповідач передав позивачу зерна сої на суму 165 840,00 грн. (55,28 тон х 3000,00 грн.), замість 100 тон зерна сої, яке оплачено.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Претензією від 11.11.2010 року позивач вимагав від відповідача повернення суми, на яку не переданий товар - зерно сої.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не спростував доводи позивача.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 134 160,00 грн. боргу, з розрахунку: 300000,00 грн. (перерахована позивачем сума за 100 т зерна сої) - 165840,00 грн. (вартість переданих 55,28 т зерна сої).

Щодо стягнення з відповідача договірних пені та штрафу за невиконання поставки товару, то дана позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки договір, на підставі якого вони заявлені, судом оцінений як неукладений.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 160187,04 грн. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1341,60 грн. в рахунок оплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 1577,60 грн.

Керуючись ст.ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у позові про розірвання договору поставки продукції №13/1010-7/с від 13 жовтня 2010 року, укладеного між приватним сільськогосподарським підприємством ім. Шевченка (продавець) та відкритим акціонерним товариством "Корсунь-Шевченківське хлібоприймальне підприємство" (покупець).

Задовольнити частково позовні вимоги про стягнення 160187,04 грн.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка, Черкаська область, Канівський район, с. Бобриця, ідентифікаційний код 32567602 на користь відкритого акціонерного товариства "Корсунь-Шевченківське хлібоприймальне підприємство", м. Корсунь-Шевченківський, провул. Промисловий, буд. 6, ідентифікаційний код 00952597 - 134160,00 грн. боргу та 1577,60 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

СУДДЯ Н.М. Курченко

Повне рішення складено 29 березня 2011 року.