Рішення № 14428596, 24.03.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 рокуСправа № 09/5026/180/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представників позивача - Шевчук Л.Ю. за довіреністю, Семко О.М. головний бухгалтер за довіреністю, Козоріз Г.А. завідувач відділу за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Державного архіву Черкаської області до Комунального підприємства "АТП Черкаської обласної ради", про стягнення 6095,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 6095,58 грн. вартості 802,05 л бензину А-76, переданого на зберігання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.12.2001 року між сторонами був укладений договір зберігання, який був переукладений 09.06.2003 року, на підставі якого позивач передав відповідачу на зберігання бензин А-76 в кількості 1357 л. За повідомленням відповідача станом на 14.11.2008 року залишок бензину становив 972 літри. Протягом 2009-2010 року позивач використав частину бензину і за даними його обліку у відповідача повинно знаходитись на збереженні 802,05 літрів бензину А-76, однак відповідач у відповіді на лист позивача 23.12.2010 року повідомив, що результати інвентаризації не підтвердили наявність відповідного залишку бензину А-76 на підприємстві.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується розпискою представника відповідача від 22.02.2011 року та поштовим повідомленням про вручення ухвали суду уповноваженій особі відповідача 24.02.2011 року.

Неподання письмового відзиву на позовну заяву та нез'явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті. Враховуючи те, що строк вирішення спору, встановлений ст.69 ГПК України, закінчується 28.03.2011 року, суд вважає можливим, відповідно до ст.75 ГПК України, здійснювати розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити їх повністю.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до Положення Державний архів Черкаської області (позивач) є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, що утворюється головою обласної державної адміністрації і підзвітний та підконтрольний голові обласної державної адміністрації і Держкомархіву.

01 грудня 2001 року між Держархівом Черкаської області та автопідприємством Черкаської обласної ради укладено договір, відповідно до якого відповідач прийняв від позивача бензин А-76 в кількості 1577 для зберігання і видачі. Держархів (позивач у справі) не заперечив проти використання бензину, який знаходиться на зберігання в автопідприємстві (відповідач у справі) з послідуючим його відновленням.

По акту прийому-передачі від 01 грудня 2001 року позивач, в особі завідувача відділом МТЗ Козоріз Г.А., передав на зберігання відповідачу, в особі заправника Вента С.А. бензин А-76 в кількості 1577 літрів.

09 червня 2003 року між сторонами укладено договір збереження №21, відповідно до якого зберігач (відповідач у справі) приймає і зобов'язався зберігати довірене йому майно, а поклажодавець (позивач у справі) передає та зобов'язується прийняти майно назад. Майно передане поклажодавцем на збереження - бензин А-76 в кількості 1357 л. Місце зберігання майна - м.Черкаси, вул. Піонерська, 18.

Відповідно до п.2.1 Договору збереження №21 зберігач зобов'язався: вжити всіх заходів, необхідних для зберігання майна; нести відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження майна, відповідно до Цивільного кодексу України; заправляти автомобілі (перелік автомобілів згідно додатку), переданим на зберігання бензином.

У пункті 4.1 Договору збереження №21 сторони домовились, що цей договір набуває чинності з моменту фактичної передачі майна на зберігання і діє до того моменту, доки одна із сторін не висловить бажання розірвати договір.

У період з 01.01.2006 по 30.11.2008 року списання паливно-мастильних матеріалів не відбувалось, що підтверджується актом КРУ у Черкаській області від 09.01.2009 року №08-25/1.

Відповідно до накладної б/н від 14 листопада 2008 року відповідач підтвердив наявність на збереженні бензину А-76 в кількості 972 літри, який належить позивачу.

У період 2009-2010 років відповідач надав позивачу послуги перевезення власним автомобілем (ГАЗ-3110, р.н. НОМЕР_1) для службових поїздок, для яких використовувався бензин позивача, що підтверджується подорожніми листами №002921 від 16.12.2009 року, №004334 від 20.04.2010 року, №050365 від 14.07.2010 року та актами по списанню матеріальних цінностей від 12.07.2010 року, від 16.07.2010 року, довідкою про рух (використання) бензину А-76 зі зберігання від 07.02.2011 року №50/01-07, договорами на обслуговування відділів, управлінь, організацій службовим автотранспортом за 2004-2008 роки та договорами про надання автопослуг за 2009-2010 роки.

17 грудня 2010 року позивач направив відповідачу лист №318/01-07 у якому просив підтвердити залишок бензину А-76 станом на 17.12.2010 року.

У відповіді від 23.12.2010 року №128 відповідач повідомив позивачу, що результати інвентаризації не підтвердили наявність на підприємстві відповідного залишку бензину А-76, який би належав позивачу.

Позивачем було проведено інвентаризацію, за результати якої встановлено, що станом на 24.01.2011 року на рахунку 235 у позивача знаходиться наступна товарно-матеріальна цінність: бензин А-76, в кількості 802,05 літрів, який знаходиться на зберіганні у відповідача.

Відповідно до експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати №О-44 від 27.01.2011 року опосередкований діапазон ринкової вартості бензину А-76 станом на 26.01.2011 року становить 759-760 копійок за один літр.

Згідно довідок позивача від 27.01.2011 року він підтвердив, що згідно бухгалтерського обліку залишок бензину А-76 станом на 27.01.2011 року становить 802,05 літрів, вартість якого - 6095,58 грн. (802,05 літрів х 7,60 грн.).

Листом від 01 лютого 2011 року №47/01-07 позивач просив відповідача повернути 802,05 літрів бензину А-76 або відшкодувати збитки у розмірі 6095,58 грн. у зв'язку з неналежним виконанням умов договорів зберігання. Відповідач залишив лист без реагування, бензин відповідачу не повернув, його вартість не відшкодував.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини зі зберігання товарно-матеріальних цінностей, а саме - бензину А-76.

На момент укладення договору від 01 грудня 2001 року та договору збереження №21 від 09 червня 2003 року діяли норми Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР).

Відповідно до ст.413 ЦК УРСР за договором схову одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно в цілості.

Згідно ст.416 ЦК УРСР охоронець зобов'язаний вжити всіх заходів, передбачених договором або необхідних для збереження майна. Охоронець за безоплатним договором схову, укладеним між громадянами, зобов'язаний дбати про передане йому на схов майно, як про своє власне. Охоронець не вправі користуватися переданим йому на схов майном, якщо інше не передбачено договором.

За умовами договору від 01.12.2001 року Держархів не заперечував проти використання бензину, який знаходиться на зберігання в автопідприємстві з послідуючим його відновленням. Умовами договору від 09.06.2003 року не передбачено користування автопідприємством майном, переданим йому на зберігання.

Статтею 423 ЦК України встановлено, що коли на схов здано речі, визначені в договорі лише родовими ознаками, то при відсутності іншої угоди ці речі переходять у власність охоронця, і він зобов'язаний повернути стороні, яка здала їх на схов, рівну або обумовлену сторонами кількість речей того ж роду і якості.

Бензин А-76, переданий на зберігання відповідачу, є річчю визначеною лише родовими ознаками.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У пункті 4.1 Договору збереження №21 сторони домовились, що цей договір діє до того моменту, доки одна із сторін не висловить бажання розірвати договір.

Договір збереження №21 сторонами не розірваний та продовжує діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення ЦК України.

Загальні положення щодо зберігання врегульовані главою 66 Цивільного кодексу України.

Так, статтею 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст.941 ЦК України за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.

Статтею 942 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

За договорами, наявними у матеріалах справи, зберігання переданого бензину А-76 здійснюється відповідачем безоплатно.

Відповідно до ст.949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно ст.953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився

В порушення зазначених норм ЦК України та умов договору збереження, відповідач не забезпечив належне збереження переданого не зберігання бензину та не повернув його на вимогу позивача. З доказів, наявних у матеріалах справи, вбачається, що переданий на зберігання бензин був втрачений (використаний) відповідачем.

Зберігання бензину відповідачем здійснювалось з порушенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02 квітня 1998 р. №81/38/101/235/122, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1999 р. за №685/3978, яка діяла на момент укладання договорів, та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. №281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 р. за №805/15496, яка діє на даний час.

Статтею 951 ЦК України встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Вартість бензину позивачем правомірно визначена на підставі експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати в порядку ст. 59 ГПК України відзив на позовну заяву та не спростував доводи позивача.

З огляду на викладені норми чинного законодавства та враховуючи докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 6095,58 грн. збитків, завданих неналежним виконанням договору зберігання та втратою речі, переданої на зберігання.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені останнім при поданні позову, а саме 102,00 грн. в рахунок витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства "АТП Черкаської обласної ради", м.Черкаси, вул.Піонерська, 18, ідентифікаційний код 04014192 на користь Державного архіву Черкаської області, м.Черкаси, вул.Благовісна, 244а, ідентифікаційний код 03494445 - 6095,58 грн. збитків, 102,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

СуддяН.М.Курченко

Повне рішення складено 25 березня 2011 року.