Рішення № 14428426, 04.03.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2011 рокуСправа № 15/26/13/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Потапенко В.В., при секретарі судового засідання Заболотній Л.А., за участю представників сторін:

від позивача Фещенко О.Р. голова правління;

від відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом закритого акціонерного товариства «Інститут системних інновацій «Салюс»

до приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка

про стягнення 28413 грн. 47 коп.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 28413 грн. 47 коп. заборгованості, в тому числі: 17922,26 грн. основного боргу, 1245,09 грн. трьох відсотків річних, 2165,68 грн. пені, 5288,21 грн. інфляційних та 1792,23 грн. штрафу за невиконання грошового зобовязання за договором поставки № 27/03-08 від 27.03.2008 року.

Представник позивача позов підтримав повністю, дотримувався позиції, викладеної в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні 09.02.2011 року позовні вимоги визнали частково та пояснили, що ПСП ім. Шевченка в рахунок погашення боргу було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 5650 грн. Крім того, згідно усної домовленості між позивачем та відповідачем останньому було відписано 33500 кг пшениці по ціні 535 грн. за тону на суму 17922 грн. 50 коп. згідно накладної № 21 від 22.01.2009 року, яка скріплена підписами сторін, а саме безпосередньо директором ЗАТ „ІСІ „Салюс”. Відповідач стверджує, що згідно товарно-транспортних накладних для позивача було доставлено транспортом відповідача на млин ПП Дудник 29890 кг пшениці на загальну суму 15991 грн. 15 коп., а тому заборгованість відповідача перед позивачем складає 1931 грн. 11 коп.

У судовому засіданні 18 лютого 2011 року представники відповідача позов не визнали повністю, стверджували, що з наданих позивачем витратних накладних № 33 від 04.04.2008 року, № 43 від 21.04.2008 року, довіреності ЯЗТ № 744121 від 27 березня 2008 року та виписки з банку не вбачається, що вони були складені та підписані на виконання умов договору № 27/03-08 від 27 березня 2008 року.

04.03.2011 року від представника відповідача Піковського Ю.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з його хворобою. Оскільки 04 березня 2011 року закінчується строк вирішення спору, суд не має правових підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

27 березня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Інститут системних інновацій «Салюс»(Постачальник) та приватним сільськогосподарським підприємством ім. Шевченка (Покупець) було укладено договір поставки № 27/03-08, за умовами якого позивач зобовязується передати у встановлений строк відповідачу у власність добрива, а відповідач зобовязується прийняти їх та сплатити за них грошову суму, що вказується в додатках (специфікаціях) до договору, які є невідємними його частинами та складають з цим договором єдиний документ.

27.03.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений додаток № 1 (специфікація) до договору поставки від 27.03.2008 року № 27/03-08. Цим додатком сторони договору передбачили поставку позивачем відповідачу у строк до 20.08.2008 року 2401,2 літрів комплексного добрива «Біофора»за ціною 24,02 грн. за один літр без ПДВ та 350 кг мінерального добрива «Донор»за ціною 77,58 грн. за один кг без ПДВ на умовах 50 відсоткової попередньої оплати кожної партії добрив і оплати решти вартості добрив не пізніше 20.08.2008 року.

Згідно пункту 3.2. договору сторонами встановлено, що датою поставки товару та підтвердженням поставки товару є дата оформлення видаткових накладних.

На виконання умов договору поставки № 27/03-08 від 27.03.2008 року позивач поставив відповідачу через його представника Піковського Юрія Миколайовича (довіреність серії ЯЗТ № 744121 від 27.03.2008 року) комплексне добриво «Біофора» на загальну суму 23572 грн. 26 коп. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: № 33 від 04.04.2008 року на суму 4012,30 грн. та № 43 від 21.04.2008 року на суму 19559,96 грн.

Оплата за отриману продукцію відповідачем була проведена частково. Згідно з банківськими виписками від 04.04.2008 року та 23.04.2008 року відповідач перерахував позивачу 3000 грн. та 2650 грн. і на день звернення позивача з позовом заборгованість відповідача перед позивачем складає 17 922 грн. 26 коп.

У попередніх запереченнях на позов відповідач стверджував, що в оплату решти вартості поставленого комплексного добрива «Біофора»відписав позивачу 33500 кг пшениці по ціні 535 грн. за тону на загальну суму 17922 грн. 50 коп. згідно накладної № 21 від 22.01.2009 року, яку в кількості 29890 кг на суму 15991 грн. 15 коп. для позивача доставив на млин підприємця Дудника для обміну на борошно, що підтверджується, на його думку чотирма товарно-транспортними накладними від 22, 24, 29, 30 січня 2009 року.

Представник відповідача заперечив отримання зерна пшениці чи борошна в рахунок оплати боргу по договору № 27/03-08, зазначив, що договором сторони обумовили оплату поставлених добрив тільки грошима.

Дослідивши вищевказані накладну № 21 від 22.01.2009 року та товарно-транспортні накладні від 22, 24, 29, 30 січня 2009 року, суд приходить до висновку, що вони не свідчать про передачу відповідачем позивачу і відповідно про отримання останнім борошна у кількості 29890 кг на загальну суму 15991 грн. 15 коп. в оплату за поставлене комплексне добриво «Біофора», а тому не можуть бути прийняті судом як належні докази виконання відповідачем грошового зобовязання щодо оплати цього добрива. Такий самий висновок судом було зроблено і при розгляді справи № 07/2000 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ПСП ім. Шевченка про стягнення 27465 грн. 32 коп.

У наступних своїх запереченнях відповідач взагалі позов не визнав, вказуючи, що з поданих позивачем витратних накладних № 33 від 04.04.2008 року, № 43 від 21.04.2008 року, довіреності серії ЯЗТ № 744121 від 27 березня 2008 року та виписки з банку не вбачається, що вони складені та підписані на виконання умов договору № 27/03-08 від 27.03.2008 року.

Суд вважає, що відповідач недобросовісно користується своїми процесуальними правами.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли лише тільки у звязку з укладенням договору поставки № 27/03-08 від 27.03.2008 року і саме не виконання його умов і додатку № 1 до нього була здійснена поставка добрив відповідачу, що, до речі, останнім при розгляді цієї справи та справи № 07/2000 не заперечувалося.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позов у частині стягнення основного боргу в сумі 17922 грн. 26 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розрахунок заявленої суми інфляційних у розмірі 5 288 грн. 21 коп. та 1245 грн. 09 коп. три проценти річних позивачем визначено вірно.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Згідно з пунктом 9.5 договору у випадку порушення строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню, в розмірі діючої на момент такого прострочення подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Крім того сторонами відповідно до пункту 9.6 договору встановлено, що у випадку прострочення відповідачем оплати товару (його партії) більш ніж на 7 календарних днів відповідач, окрім сплати пені, додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від загальної суми договору.

Позивачем заявлено до стягнення 2165 грн. 68 коп. пені та 1792 грн. 23 коп. штрафу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Тобто пеня та штраф є різновидами неустойки, як юридичної відповідальності.

Суд вважає, що заявлені вимоги про одночасне стягнення з відповідача штрафу та пені свідчать про намагання позивача застосувати до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобовязання (прострочення виконання грошового зобовязання), що суперечить вимогам ч.1 ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що в частині стягнення штрафу необхідно відмовити.

Розрахунок пені позивачем зроблено вірно і вона підлягає стягненню.

Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 17922, 26 грн. основного боргу, 1245,09 грн. 3 % річних, 2165,68 грн. пені, 5288,21 грн. інфляційних.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог понесені останнім судові витрати, а саме сплачене позивачем державне мито в сумі 266 грн. 21 коп. та 220 грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 486 грн. 65 коп.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка, с. Будище, Черкаська область, Звенигородський район, код ЄДРПОУ 32343870 на користь закритого акціонерного товариства «Інститут системних інновацій «Салюс», м. Київ, вул. Маршала Гречка, 8-г, кв. 35, код ЄДРПОУ 32454452, р/р № 26008288101 у ПАТ «Інтеграл-банк»м. Київ, МФО 320735 17922,26 грн. основного боргу, 1245,09 грн. 3 % річних, 2165,68 грн. пені, 5288,21 грн. інфляційних та 486 грн. 65 коп. судових витрат.

3. У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

СУДДЯ В.В. Потапенко

Повний текст судового рішення підписаний суддею 21.03.2011 року

СУДДЯ В.В. Потапенко