Рішення № 14428055, 10.03.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 року Справа № 12/2487

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача –Гуцало І.В. за довіреністю, відповідача –Мезенцева Ю.В. за посадою (директор), у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго»до споживчого товариства «Будгарант-2000»про стягнення 154052 грн. 18 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача, на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії № 410 від 20.11.2009 року, 74315 грн. 16 коп. основного боргу за теплову енергію за листопад 2009 –квітень 2010 року, 74315 грн. 16 коп. пені за період з 10.05. по 10.11.2010 року, 3797 грн. 83 коп. інфляційних втрат і 1624 грн. 03 коп. 3% річних за період прострочення з 10.12.2009 по 10.11.2010 року, що разом складає 154052 грн. 18 коп. та відшкодування судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні позов з підстав, викладених в позовній заяві та заяві від 24.02.2011 року вх. № 3110/2011 (а.с. 41-42), підтримала і просила суд його задовольнити.

Відповідач подав письмовий відзив на позов (а.с. 25). Із відзиву і пояснень представника відповідача в засіданні суду слідує, що відповідач позов визнав частково на суму 45054 грн. 51 коп., проти решти позову заперечував і просив суд в його задоволенні відмовити з мотивів неправильності застосування позивачем тарифів на оплату поставленої, згідно з договором № 410 від 20.11.2009 року, теплової енергії, а саме: додатком № 3 до договору передбачено опалення місць загального користування (сходові клітини, ліфтові площадки), які становлять 11.49 % загальної площі, на їх опалення споживається 10,02 Гкал. Оплату спожитої теплової енергії на їх опалення необхідно розраховувати за тарифами, які застосовуються до житлових приміщень і складають 227,93 грн. за 1 Гкал, що не враховано позивачем.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє повністю з наступних підстав.

20.11.2009 року сторонами було укладено договір № 410 купівлі-продажу теплової енергії, за умовами якого:

п.п. 1.1., 1.2. - позивач відпускає теплову енергію на потреби опалення приміщень офісів, магазину та аптеки за адресою: вул. Дашковича, 34, які належать відповідачу. Відповідач зобов’язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватись режиму її використання. Розрахунок опалювальної площі наведено в додатку № 3, який є невід’ємною частиною цього договору;

п. 2.1 –теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком № 1, який є невід’ємною частиною цього договору;

п. 6.2. –розрахунок за теплову енергію, що споживається, здійснюється у формі попередньої оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, остаточний розрахунок здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі відомостей обліку теплової енергії;

п. 6.4. –за відпущену теплову енергію відповідач сплачує позивачу щомісячно з ПДВ 583,23 грн. за 1 Гкал;

п. 7.2.3. - за порушення строків оплати, передбачених п. 6.2. договору, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Із пояснень представника позивача, відомостей обліку теплової енергії (а.с. 27-31) вбачається, що за листопад 2009 –квітень 2010 року позивач відпустив, а відповідач прийняв теплову енергію на загальну суму 74315 грн. 16 коп.

Відповідач свої зобов’язання по договору щодо оплати спожитої теплової енергії не виконав, згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача складає 74315 грн. 16 коп.

Отже, спірними правовідносинами є вимоги сторін договору купівлі-продажу теплової енергії № 410 від 20.11.2009 року, які витікають із суті їх прав та обов’язків за цим договором.

За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків (зобов’язань), зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виконання зобов’язання, згідно зі ст. 546 ч. 1 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 611, 625 ч. 1 ЦК, 216 ГК України, неможливість виконання зобов’язання не звільняє сторони від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Згідно з ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат передбачені п. п. 7.2.3. договору, відповідають ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», ст.ст. 230 ч. 1, 231 ч. 1 ГК України, ст. 625 ч. 2 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений і визнаний вірним.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов’язання відповідачем допустимими доказами не спростовано, тому ця заборгованість разом з пенею, 3% річних, інфляційними втратами підлягає стягненню в судовому порядку.

Додаток № 3 є невід’ємною частиною договору купівлі-продажу теплової енергії № 410 від 20.11.2009 року, ним встановлено на опалення яких приміщень відповідача позивачем поставляється теплова енергія, опалення місць загального користування (сходові клітини, ліфтові площадки), про які зазначає в запереченні відповідач, ним не передбачено.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю, заперечення відповідача визнаються безпідставними і відхиляються.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в розмірі 1540 грн. 52 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього –1776 грн. 52 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з споживчого товариства «Будгарант-2000», інд. 18002, вул. Дашковича, 34, м. Черкаси, ідентифікаційний код 31078695, р/р 2600022005380001 в ЧФ «Міжнародний комерційний банк», МФО 354295, код 22803863 на користь комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго», вул. О. Дашковича, 62, м. Черкаси, інд. 18000, р/р 26006301000039 в ЧРД ВАТ «ВТБ», МФО 354938, ЗКПО 02082522 –74315 грн. 16 коп. основного боргу, 74315 грн. 16 коп. пені, 3797 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 1624 грн. 03 коп. 3% річних, 1776 грн. 52 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 11.03.2011 року.

Суддя В.М. Грачов