Рішення № 14427912, 01.03.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 року Справа № 13/5026/193/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Жицькій О.М., у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду розглянув справу за позовом державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 99

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКО", Черкаська обл., м. Умань, вул. Леніна, 50, оф.21

про стягнення 26 319,47 грн. заборгованості та санкцій.

Представники сторін у судове засідання 01.03.2011р. не з’явилися.

Справа розглядається за наявними в ній доказами та матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 22 633,40 грн. заборгованості, 1 733,89 грн. - пені, 225,34 грн. інфляційних, 142,51 грн. –3% річних та 1584,33 грн. штрафу за надані послуги. Представник надіслав клопотання, яким вимоги підтримав, просить провести розгляд справи без участі його представника.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на таке:

22.06.2010р. між сторонами по справі був укладений договір №27-7/10/723, згідно п. 3.6 якого, в редакції додаткової угоди №3 від 02.08.2010р., позивач (як замовник), за письмовими заявками суден земкаравана відповідача (як підрядника), сприяв прийому льяльних і фанових вод, сміття й харчових відходів із працюючих суден земкаравана, надавав причали для бункерування цих суден, необхідного дрібного ремонту, надавав захищені місця для відстою суден земкаравана на території порту та ін. Вартість вказаних послуг оплачується відповідачем окремо на підставі затверджених у порту тарифів.

Відповідно до письмових заявок відповідача:

- лист від 30.07.2010р. б/н;

- лист від 29.09.2010р. №2909/1;

- лист від 12.11.2010р. б/н,

якими останній гарантував оплату, порт надав послуги з приймання емульсії, баластних вод нафтосміттєзбірником “Сборщик-335”, перешватрування буксирами “Микола Іванченко”, “Єнісеєць” з використанням бонної команди, приймання яких засвідчено:

- актами прийому-передачі виконаних робіт від 26.09.2010р., 29.09.2010р., 30.09.2010р., 13.11.2010р.:

- витягами з суднових журналів від 26.09.2010р., 29.09.2010р., 30.09.2010р. та 13.11.2010р., які підписано уповноваженими особами відповідача та засвідчено його печаткою.

Позивачем було виставлено рахунки №8993 від 26.09.2010р., №9123 від 29.09.2010р., №9203 від 30.09.2010р., №10734 від 13.11.2010р. –на загальну суму 22 633,40 грн. Факт їх отримання відповідачем позивач підтверджує відповідними поштовими повідомленнями.

Вказані рахунки відповідачем не оплачено. Позивачем було направлено лист-претензію №28-15/237, однак свої зобов‘язання ТОВ “ПАКО” не виконало.

Позивач вказує на порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України, якими встановлено обов‘язок замовника у правовідносинах із приводу надання послуг оплатити їх у визначених розмірах, строках та порядку.

Наводить положення ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530 ЦК України, в яких визначено підстави виникнення зобов‘язань, дано визначення правового поняття “зобов‘язання”, встановлено обов‘язковість його належного виконання в установлений строк та заборону односторонньої відмови від виконання зобов‘язання; ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України –у яких дано визначення порушення зобов‘язання, правові наслідки у разі порушення зобов‘язання, зокрема у вигляді сплати неустойки, та вказано на статус боржника, як такого, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України про обов‘язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, позивач нараховує до стягнення 225,34 грн. інфляційних втрат та 142,51 грн. 3 % річних.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 231 ГК України про визначення щодо окремих видів зобов‘язань розміру штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається, ч. 2 вказаної статті про те, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, та ст. 22 ГК України, згідно якої до суб‘єктів господарювання державного сектора економіки відносять такі, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Позивач нараховує до стягнення 1733,89 грн. пені та 1584,33 грн. штрафу. Свій правовий статус суб‘єкта державного сектору економіки підтверджує відповідними положеннями статуту.

Позивач просить стягнути 22 633,40 грн. заборгованості, 1733,89 грн. пені, 225,34 грн. інфляційних втрат, 142,51 грн. 3 % річних, 1584,33 грн. штрафу, а всього 26319,47 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позов вимоги визнав повністю, пропонує укласти мирову угоду, просить провести засідання за відсутності його представника.

Доказів укладення мирової угоди не подано. Документи про затвердження запропонованої мирової угоди суду не надходили.

Позивач у листі №18/186 від 28.02.2010р. заперечує проти укладення мирової угоди та просить позов задовольнити повністю.

Інших доказів сторонами не надано.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав:

- між сторонами наявні договірні правовідносини згідно письмового двостороннього оплатного строкового договору підряду №27-7/10/723 від 22.06.2010р., який відповідає положенням гл. 61 ЦК України, та відповідно до п. 3.6 якого позивач (як замовник), за письмовими заявками суден земкаравана відповідача (як підрядника), сприяв прийому лояльних і фанових вод, сміття й харчових відходів із працюючих суден земкаравана, надавав причали для бункерування цих суден, необхідного дрібного ремонту, надавав захищені місця для відстою суден земкаравана на території порту тощо, тобто мають місце правовідносини із приводу надання послуг, що врегульовані гл. 63 ЦК України, та полягають у тому, що порт як виконавець зобов'язується за завданням ТОВ як замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу;

- даний договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний, не спростований та є чинним;

- факт замовлення послуг відповідачем підтверджено відповідними листами;

- об’єми, строки, вартість наданих послуг не заперечені сторонами;

- суд вважає, що зі сторони позивача, як виконавця, обов‘язки по виконанню завдань відповідача, викладених у замовленнях про надання послуг, виконано повністю та належним чином, що підтверджено актами прийому-передачі виконаних робіт, скріпленими підписами та печатками сторін, та витягами з суднових журналів, скріпленими підписами уповноважених осіб відповідача та засвідчених його печаткою. Жодних претензій, недоліків та зауважень до наданих послуг не заявлялося;

- відповідач оплату не здійснив, чим порушив положення вказаного вище пункту договору, та вимоги ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України, якими встановлено обов‘язок замовника у правовідносинах із приводу надання послуг оплатити їх у визначених розмірах, строках та порядку;

- згідно ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Виконання позивачем зобов’язань повністю доведено належними доказами;

- відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

- суд вважає, що позивачем підтверджено належними доказами його статус суб'єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- відповідно до положень ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості;

- суд враховує, що вимога про стягнення штрафу за нормами ст. 231 ГК України поширюється лише на майнові зобов’язання, які відсутні в даному випадку у відповідача. Одночасне застосування двох видів відповідальності за одне порушення не допускається і прямо заборонене Конституцією України;

- позивач правомірно нараховує до стягнення 1733,89 грн. пені;

В задоволенні вимоги про стягнення 1584,33 грн. штрафу з відповідача належить відмовити;

- відповідно до положень ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, позивач правомірно нараховує до стягнення 142,51 грн. - 3% річних та 225,34 грн. інфляційних збитків. Судом перевірено правильність його математичних розрахунків;

- суд приймає до уваги те, що відповідачем позов визнано повністю;

- при зверненні до суду із даним позовом про стягнення заборгованості позивачем відповідно до положень ст. 16 ЦК України використано належний спосіб захисту права.

Позовні вимоги в частині стягнення 22 633,40 грн. заборгованості, 1733,89 грн. пені, 225,34 грн. інфляційних втрат, 142,51 грн. 3 % річних підлягають до задоволення.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог та стягнути на користь позивача 247,35 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКО", Черкаська обл., м. Умань, вул. Леніна, 50, оф.21, код ЄДРПОУ 32444910

на користь державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 99, код ЄДРПОУ 01125755

22633,40 грн. заборгованості, 1733,89 грн. пені, 225,34 грн. інфляційних втрат, 142,51 грн. 3 % річних, 247,35 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Суддя Г.М. Скиба