Рішення № 14427630, 22.02.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2011 року Справа № 18/26/47/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.,

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача –Кирилюк С.М. –представник за довіреністю,

від відповідача –представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірнього підприємства “Агрофірма “Байс-Агро”

Комерційно - виробничої фірми “Байс” смт. Бабанка, Уманського

району, Черкаської області

до державного підприємства навчально –дослідне господарство

“Родниківка” Уманського державного аграрного університету

с. Родниківка, Уманського району, Черкаської області

про стягнення 33 496 грн. 62 коп, -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося дочірнє підприємство “Агрофірма “Байс-Агро” Комерційно - виробничої фірми “Байс” до державного підприємства навчально –дослідне господарство “Родниківка” Уманського державного аграрного університету про стягнення заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на проведення сільськогосподарських робіт № 18 від 30 жовтня 2008 року в розмірі 33 496 грн. 62 коп., в тому числі: 21 120 грн. 00 коп. основний борг, 3 822 грн. 72 коп. пеня, 1 478 грн. 40 коп. штраф, 5 702 грн. 40 коп. інфляційні втрати, 1 373 грн. 10 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 січня 2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 27 січня 2011 року.

Справа розглядається після відкладення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 14 січня 2011 року, від 27 січня 2011 року та від 08 лютого 2011 року було зобов’язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 22 лютого 2011 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/26/47/2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 30 жовтня 2008 року між дочірнім підприємством “Агрофірма “Байс-Агро” Комерційно - виробничої фірми “Байс” (виконавець) та державним підприємством навчально –дослідне господарство “Родниківка” Уманського державного аграрного університету (замовник) було укладено договір на проведення сільськогосподарських робіт за №18.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору, замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов’язання по виконанню робіт зі збирання врожаю кукурудзи на землях замовника площею 66 га.

Сума договору складає 21 120 грн. 00 коп.

Згідно п. 4.1. договору оплата здійснюється за фактично виконані роботи. Після виконання кожного виду робіт складається акт прийняття –здачі виконаних робіт, в якому зазначаються обсяги виконаних робіт та їх вартість згідно п. 1.1. даного договору.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав повністю та виконав роботи зі збирання кукурудзи на загальну суму 21 120 грн. 00 коп., що підтверджується актом приймання –здачі виконаних робіт від 30 жовтня 2008 року. Зазначений акт підписаний сторонами та засвідчений печатками.

Пунктами 4.2., 4.3. договору передбачено, що оплата за фактично виконану роботу проводиться протягом 10 днів з моменту підписання акту виконаних робіт до 10 листопада 2008 року.

За згодою сторін можливий інший розрахунок.

Проте відповідач у встановлений договором строк за виконані роботи з позивачем не розрахувався.

В зв’язку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача 21 120 грн. 00 коп. боргу за виконані роботи згідно договору на проведення сільськогосподарських робіт № 18 від 30 жовтня 2008 року.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за виконані роботи.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 21 120 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у випадку порушення строків розрахунків за виконані роботи замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 1% від загальної суми вартості договору за кожний день затримки.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 3 822 грн. 72 коп. пені нарахованої за період з 11 листопада 2008 року по 10 травня 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Особливості застосування пені за несвоєчасне виконання саме грошового зобов’язання встановлено спеціальним Законом.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв’язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем заявлено вимогу про стягнення пені всупереч положенням вищенаведеного спеціального Закону.

За таких обставин, розмір пені нарахований за період з 11 листопада 2008 року по 10 травня 2009 року на суму боргу 21 120 грн. 00 коп. (з урахуванням положень ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”) складає 2 509 грн. 89 коп.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 2 509 грн. 89 коп. пені, в решті вимог про стягнення 1 312 грн. 83 коп. пені слід відмовити.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та підлягає стягненню з відповідача 5 702 грн. 40 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції, а також 1 373 грн. 10 коп. –3 % річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи), нарахованих за період з 11 листопада 2008 року по 10 січня 2011 року.

Також на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 478 грн. 40 коп. штрафу у розмірі 7% за прострочення виконання грошового зобов’язання понад 30 днів.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, що передбачено ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання ( ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідач та позивач є учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 2 ГК України).

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено особливості застосування штрафних санкцій у разі, якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

В наведених в зазначеній нормі Закону випадках штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у наступних розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов’язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Крім того, згідно з п.1 Методики визначення питомої ваги державного сектору в економіці, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державного комітету статистики України, Фонду державного майна України №307/375/1963 від 04 листопада 2003 року, до суб’єктів господарювання державного сектору економіки належать: суб’єкти, які діють на основі виключно державної власності; суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків; суб’єкти, діяльність яких з питань, що належать до компетенції загальних зборів, безпосередньо або опосередковано контролюється державою.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців вбачається, що відповідач є державним підприємством.

Проте, оскільки сторони у договорі не погодили конкретний розмір штрафу за невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за порушення зазначеного зобов’язання не встановлено, а невиконане відповідачем договірне зобов’язання має грошовий характер, тому підстави для застосування до відповідача санкції у вигляді штрафу відсутні.

При цьому судом враховано висновки, що містяться в постанові Верховного Суду України від 06 грудня 2010 року зі справи №42/562.

Отже, позивачем безпідставно застосовано до відповідача за порушення грошового зобов’язання відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 231 ГК України, а тому позов в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 478 грн. 40 коп. задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства навчально –дослідне господарство “Родниківка” Уманського державного аграрного університету, вул. Гагаріна, буд. 1Б, с. Родниківка, Уманського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 00487195, р/р 2600310600001 ЧФ АБ “Київська Русь”, МФО 354864 на користь дочірнього підприємства “Агрофірма “Байс-Агро” Комерційно - виробничої фірми “Байс”, вул. Леніна,1, смт. Бабанка, Уманського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 30334495, р/р 260014881701 у філії Полтавське РУ ВАТ Банк “Фінанси та Кредит” м. Умань, МФО 331832 –21 120 грн. 00 коп. –основної заборгованості, 2 509 грн. 89 коп. пені, 5 702 грн. 40 коп. –інфляційних втрат, 1 373 грн. 10 коп. 3% річних, 307 грн. 10 коп. витрат на сплату державного мита та 216 грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті вимог –в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 25 лютого 2011 року.