Рішення № 14427471, 24.03.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2011 р.Справа № 17/5025/203/11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна»м. Славута

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Онікс»с. Завалійки Волочиський район

про стягнення 1448 042,72 грн. основного боргу, 72402,13 грн. штрафу, 101462,17 грн. пені, 51370,86 грн. - інфляційних втрат

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Онікс»с. Завалійки Волочиський район

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна»м. Славута

про визнання недійсним договору поставки засобів захисту рослин №1051з1 від 19.02.2009р.

Суддя В.В. Димбовський

Представники сторін:

від ТОВ «Суффле Агро Україна»: Стельмах Ю.М. за довіреністю від 08.09.2009р.

від ТОВ «Агрофірма Онікс»: Стецишин А.П. за довіреністю №21 від 17.02.2011р.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позивач за первісним позовом звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 448 042,72 грн. основного боргу, 150672,57 грн. інфляційних втрат, 147 204,54 грн. пені. В обгрунтування позовних вимог посилався на ті обставини, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки засобів захисту рослин №1051з1 від 19.02.2009р., в строк, передбачений договором - до 31 жовтня 2009 року, не розрахувався за поставлений товар, в результаті чого утворилась заборгованість. Також, у звязку з невиконанням умов вказаного договору позивачем було нараховано інфляційні втрати за період з листопада 2009р. по листопад 2010р. та пеня за період з 01.11.2009р. до 01.05.2010р.

В судовому засіданні 24.03.2011р. повноважний представник позивача подав на розгляд суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 1448 042,72 грн. основного боргу, 72402,13 грн. штрафу, 101462,17 грн. пені, 51370,86 грн. - інфляційних втрат. Мотивує вказану заяву тим, що 01.06.2010р. між сторонами було укладено угоду №15П про пролонгацію та погашення боргу, відповідно до якої сума боргу за договором №1051з1 від 19.02.2009р. в розмірі 1 448 042,72 грн. має бути погашена не пізніше 01.10.2010р. Крім того, зазначив, що в п. 4 угоди №15П сторони погодили нарахувати на суму боргу штраф в розмірі 5%, а п. 6 передбачили нарахування пені. З огляду на викладені обставини позивач уточнив позовні вимоги стосовно періоду та розміру нарахування пені, інфляційних втрат та штрафу.

В уточненій сумі наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані матеріалами справи та підтверджені поданими доказами.

Повноважний представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 24.03.2011р. проти заяви про уточнення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивач вказаною заявою одночасно змінив предмет і підставу позову.

Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, судом враховується, що відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Предметом позову є матеріально-правова вимога до відповідача. Процесуальний закон, надавши позивачеві право змінювати предмет спору розуміє під такою зміною заміну існуючої вимоги позивача до відповідача іншою вимогою того ж позивача до того ж самого відповідача.

Під підставою позову слід розуміти фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача, зокрема, йдеться про юридичні факти матеріально - правового характеру, що визначаються нормами матеріального права та які зумовлюють виникнення, зміну та припинення спірних правовідносин, а також інші доказові факти, на підставі яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність зазначених юридичних фактів.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом заявленого позову позивачем було визначено стягнення основного боргу, пені та інфляційних втрат, а підставою -договір поставки засобів захисту рослин №1051з1 від 19.02.2009р. з додатком №1 до даного договору.

Подавши заяву про уточнення позовних вимог позивач суму основного боргу залишив незмінною, зменшив розмір пені та інфляційних втрат, а також заявив суму штрафу. Підставою вказаних вимог є договір поставки засобів захисту рослин №1051з1 від 19.02.2009р., додаток №1 до даного договору, угода №15П про пролонгацію та погашення боргу від 01.06.2010р.

Необхідно зазначити, що угода №15П про пролонгацію та погашення боргу від 01.06.2010р. має похідний характер від договору поставки засобів захисту рослин №1051з1 від 19.02.2009р. і є його невідємною частиною, оскільки в п. 1.1. договору №1051з1 передбачено, що постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити засоби захисту рослин на умовах, які визначені у Додаткових угодах до даного договору, що є його невідємною частиною.

Зі змісту заяви про уточнення позовних вимог та співвідношення її змісту з раніше заявленими позовними вимогами, суд дійшов висновку, що підставою позову є договір, який є незмінним, як при заявленні вимог, так і при їх уточненні, з огляду на що предмет і підстави позову не змінюються.

Таким чином, відсутня зміна предмету і підстави позову, отже заява про уточнення позовних вимог подана у відповідності до вимог ГПК України та судом приймається.

Позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним договір поставки засобів захисту рослин №1051з1 від 19.02.2009р. з посиланням на п. 1 ст. 215 та п. 1 ст. 203 ЦК України. На думку ТОВ «Агрофірма Онікс»угода №1051з1 від 19.02.2009р. є позастатутною, оскільки укладена у суперечності з цілями, зазначеними в установчих документах відповідача за зустрічним позовом. Вважає, що у зв'язку із відсутністю у ТОВ «Суффле Агро Україна»ліцензії (спеціального дозволу) на провадження певного виду господарської діяльності відповідно до вимог ст. 14 ГК України, а саме, на оптовий продаж засобів захисту рослин, а також те, що товар який поставляється ТОВ «Суффле Агро Україна»не включений в «Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», на думку ТОВ «Агрофірма Онікс»договір, який безпосередньо пов'язаний з такою діяльністю, повинен бути визнаний недійсним.

Відповідач за зустрічним позовом вважає, що оскільки судовий розгляд справи по суті вже почався, зустрічний позов не має процесуальної сили зустрічного позову та повинен вважатися судом як пояснення по існуючій справі. Щодо доводів ТОВ «Агрофірма Онікс»вказує, що стаття 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»передбачає ліцензування такого виду діяльності як: торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин). Вважає, що дана норма стосується лише продавця такого виду товару, а не покупця. Стверджує, що ТОВ «Суффле Агро Україна»має ліцензію №230532 Міністерства Аграрної Політики України на оптову торгівлю пестицидами та ліцензію №456244 Міністерства Аграрної Політики України на оптову торгівлю пестицидами. Вказує, що основним видом діяльності ТОВ «Суффле Агро Україна»є вирощування зернових та технічних культур, тому, вважає, що придбання пестицидів, необхідних для їх вирощування не суперечать цілям товариства, а є допоміжною операцією для досягнення основного завдання товариства. Посилаючись на п. 12 Роз'яснень ВАСУ від 12.03.1999 року зазначає, що підприємства та організації можуть укладати й різноманітні угоди, які є похідними, супутніми їх основній діяльності і випливають з цієї останньої. Посилаючись на затверджений державною комісією у справах випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин і добрив від 05.08.1997року «Перелік пестицидів, заборонених до використання в сільському господарстві, що не можуть бути зареєстровані або перереєстровані в Україні», стверджує, що жоден із видів продукції ТОВ «Суффле Агро Україна»в даному переліку не зазначений, а тому, на думку відповідача за зустрічним позовом, може бути використаний в сільському господарстві. Вважає, що пестициди які поставлялися ТОВ «Суффле Агро Україна»включені в «Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Зазначає, що предметом спірного договору є засоби захисту рослин, що включають в себе не лише пестициди, але і інші засоби рослин, що не заборонені в обігу на території України. Вказує, що Біопауер прилипач, що використовується разом з гербіцидом Майстер не являється пестицидом. Також, звертає увагу суду на те, що позивач за зустрічним позовом не зазначив, яким саме нормам закону не відповідає спірний договір.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Відповідно до п. 2.2. Статуту ТОВ «Суффле Агро Україна»предметом діяльності товариства є, зокрема, оптова та роздрібна торгівля засобів захисту рослин.

ТОВ «Суффле Агро Україна»має ліцензію серії АВ №230532 на оптову торгівлю пестицидами строком дії до 23.03.2012р., яка видана 26.03.2007р. Міністерством аграрної політики України, яку в подальшому було переоформлено, і 01.09.2009р. видана нова ліцензія на оптову торгівлю пестицидами серії АВ №456244 строком дії до 23.03.2012р.

19.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» м. Славута та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Онікс»с. Завалійки Волочиський район укладено договір поставки засобів захисту рослин №1051з1, відповідно до умов якого ТОВ «Суффле Агро Україна»(постачальник) зобовязалося поставляти, а ТОВ «Агрофірма Онікс»(покупець) прийняти та оплатити засоби захисту рослин на умовах, які визначені у Додаткових угодах до даного договору, що є його невідємною частиною. (п. 1.1.).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2., 3.1., 3.2. даного договору товар відповідає усім необхідним якісним показникам, зазначеним у Сертифікаті якості, виданому виробником. Товар включено в «Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, (витяг) 2009р., та/або Додатку до нього. Постачальник зобовязується доставити товар партіями в обємі, строки на умовах, що встановлені даним договором та за місцем попередньо узгодженим із покупцем. Поставки товару проводяться із наданням оригіналів наступних документів: від покупця доручення на отримання товару, від постачальника рахунків (за умови часткової чи повної попередньої оплати), видаткової накладної, податкової накладної, копії сертифікату якості.

Розділом 4 договору поставки сторони обумовили ціну та порядок розрахунків, а саме: оплата за товар проводиться відповідно до умов, обумовлених у Додатку №1 до даного договору. Покупець зобовязується провести розрахунок за товар у термін та на умовах, вказаних у додатку №1 до даного договору.

Згідно п. 5.1. договору товар вважається доставленим по кількості і якості після підписання покупцем видаткової накладної.

Відповідно до додатку №1 від 19.02.2009р. до договору №1051з1 від 19.02.2009р. сторони погодили ціну та кількість товару, а саме: згідно ч. ч. 3, 4 пункту Б ціна товару буде визначатися відповідно до комерційного курсу в АТ «Каліон Банк Україна»на дату перед датою видачі видаткової накладної. Загальна вартість даного договору складає 1448042,72 грн. з ПДВ. Також, в частинах 1, 2 пункту В додатку сторони домовились про наступні умови оплати: Сума вартості товару в розмірі 1448042,72 грн. сплачується покупцем до 31 жовтня 2009 року. У випадку прострочення оплати постачальник має право скасувати знижку 2 та її оплату. Постачальник нараховує пеню у розмірі 0,1% від вартості договору за кожен день прострочення.

На виконання умов договору поставки засобів захисту рослин №1051з1 від 19.02.2009р. та додатку №1 від 19.02.2009р. до договору ТОВ «Суффле Агро Україна»поставило ТОВ «Агрофірма Онікс»товар на загальну суму 1448042,72 грн., а саме: згідно видаткової накладної №S-00000159 від 16.03.2009р. на суму 121627,04 грн., видаткової накладної №S-00000179 від 19.03.2009р. на суму 96914,40 грн. через ОСОБА_1 за довіреністю №25 від 16.03.2009р.; згідно видаткової накладної №S-6757 від 07.07.2009р. на суму 105190,68 грн. через ОСОБА_1 за довіреністю №71 від 01.07.2009р., видаткової накладної №S-00001132 від 09.06.2009р. на суму 13120,56 грн., видаткової накладної №S-00000964 від 12.05.2009р. на суму 114474,60 грн., видаткової накладної №S-00000893 від 29.04.2009р. на суму 58500,96 грн., видаткової накладної №S-00000228 від 25.03.2009р. на суму 87056,16 грн. через ОСОБА_1 за довіреністю №27 від 20.03.2009р., згідно видаткової накладної №S-6754 від 03.07.2009р. на суму 25921,20 грн. через ОСОБА_1 за довіреністю №71 від 01.07.2009р., згідно видаткової накладної №S-00000712 від 17.04.2009р. на суму 753121,20 грн. через ОСОБА_1 за довіреністю №44 від 17.04.2009р., згідно видаткової накладної №S-00000241 від 26.03.2009р. на суму 72115,92 грн. через ОСОБА_1 за довіреністю №27 від 20.03.2009р.

Однак, ТОВ «Агрофірма Онікс» у встановлений договором поставки засобів захисту рослин №1051з1 від 19.02.2009р. та додатку №1 до нього строк, оплату поставленого товару не здійснив.

З наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків №891 від 30.06.2010р. вбачається, що заборгованість ТОВ «Агрофірма Онікс» за договором поставки №1051з1 від 19.02.2009р. станом на 30.06.2010р. складає 1448042,72 грн.

01.06.2010р. між ТОВ «Суффле Агро Україна» та ТОВ «Агрофірма Онікс»укладено угоду про пролонгацію та погашення боргу №15П, відповідно до умов якої сторони домовились пролонгувати заборгованість боржника та погодити нові умови розрахунків. В абзаці 4 п. 1, а також в абзаці 4 п. 3 даної угоди сторони визначили, що заборгованість за договором поставки №1051з1 від 19.02.2009р. складає 1448042,72 грн., включаючи ПДВ (20%) 241340,45 грн.

Пунктом 5 вказаної вище угоди сторони визначили, що боржник зобов'язується погасити суму боргу, зазначену в п. 4 угоди, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок кредитора не пізніше 01 жовтня 2010 року.

В п. п. 4, 6 угоди про пролонгацію та погашення боргу №15П від 01.06.2010р. сторони передбачили відповідальність боржника, а саме: у зв'язку з порушенням строків розрахунків боржником, сторони домовились нарахувати на суму боргу, зазначену у п. 3. даної угоди, суму штрафу в розмірі 5%. В разі несвоєчасного здійснення розрахунків боржником відповідно до договору, боржник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 статті 232 Господарського Кодексу України.

У звязку з невиконанням ТОВ «Агрофірма Онікс»взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки засобів захисту рослин №1051з1 від 19.02.2009р., додатку №1 від 19.02.2009р., а також угоди про пролонгацію та погашення боргу №15П від 01.06.2010р. щодо оплати поставленого товару ТОВ «Суффле Агро Україна»нарахувало ТОВ «Агрофірма Онікс»штраф в розмірі 72402,13 грн., пеню в розмірі 101462,17 грн. за період з 02.10.2010р. по 15.03.2011р.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України ТОВ «Агрофірма Онікс»нарахувало ТОВ «Агрофірма Онікс»51370,86 грн. - інфляційних втрат за період жовтень 2010 року лютий 2011 року.

Оскільки, ТОВ «Агрофірма Онікс»в добровільному порядку не погасило борг за договором поставки засобів захисту рослин №1051з1 від 19.02.2009р., ТОВ «Суффле Агро Україна»звернулося з позовною заявою про стягнення заборгованості в судовому порядку.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення спірної заборгованості в добровільному порядку.

ТОВ «Агрофірма Онікс» звернулось до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки засобів захисту рослин №1051з1 від 19.02.2009р. з посиланням на п. 1 ст. 215 та п. 1 ст. 203 ЦК України.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 203 ЦК України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Також вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

ТОВ «Агрофірма Онікс»просить суд визнати недійсним договір поставки засобів захисту рослин №1051з1 від 19.02.2009р. з посиланням на п. 1 ст. 215 та п. 1 ст. 203 ЦК України, з підстав того, що угода є позастатутною, оскільки, вважає, що вона укладена у суперечності з цілями, зазначеними в установчих документах ТОВ «Суффле Агро Україна», а також у звязку з відсутністю у ТОВ «Суффле Агро Україна»ліцензії на оптовий продаж засобів захисту рослин, і товар який поставляється ТОВ «Суффле Агро Україна»не включений в «Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст. ст. 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тобто, зміст договору сторони визначають на основі вільного волевиявлення та мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Однак, для того, щоб договір вважався укладеним, сторони у належній формі повинні досягнути згоди з усіх істотних його умов.

Істотні умови договору, визначені у ч. 1 ст. 638 ЦК України, а саме: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Суффле Агро Україна»та ТОВ «Агрофірма Онікс»19.02.2009р. уклали договір поставки засобів захисту рослин №1051з1, який підписаний та скріплений печатками сторін без будь-яких зауважень. З аналізу умов договору вбачається, що сторони домовились про те, що ТОВ «Суффле Агро Україна»зобовязується поставити, а ТОВ «Агрофірма Онікс»прийняти та оплатити засоби захисту рослин на умовах, які визначені у додаткових угодах до даного договору, що є його невідємною частиною. Сторонами підписано додаток №1 до договору, в якому визначено, який саме товар буде продано, його кількість, ціна, умови та строки оплати товару, а також відповідальність у випадку прострочення оплати товару. Також, як передбачено умовами договору товар, кількість, ціна визначені і у видаткових накладних на отримання товару.

Тобто, сторони, укладаючи договір поставки засобів захисту рослин №1051з1 від 19.02.2009р., досягли домовленості щодо усіх істотних умов. Зміст та форма вказаного договору не суперечать вимогам законодавства, будь-які докази на підтвердження того, що вказаний договір укладено особами, які на це не мали належних повноважень, в матеріалах справи відсутні.

Доводи ТОВ «Агрофірма Онікс»щодо позастатутної та безліцензійної діяльності ТОВ «Суффле Агро Україна»при продажу засобів захисту рослин є необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 2.2. Статуту ТОВ «Суффле Агро Україна»до видів діяльності товариства віднесено оптову та роздрібну торгівлю засобів захисту рослин, 26.03.2007р. ТОВ «Суффле Агро Україна»Міністерством аграрної політики України видано ліцензію Серії АВ №230532 на оптову торгівлю пестицидами строком дії до 23.03.2012р., яку в подальшому було переоформлено, і 01.09.2009р. видана нова ліцензія Серії АВ №456244 строком дії до 23.03.2012р.

Твердження ТОВ «Агрофірма Онікс»про те, що товар, який поставлявся ТОВ «Суффле Агро Україна»не включений в «Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні»також не відповідає дійсності і спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, всупереч вимог ст. 33 ГПК України ТОВ «Агрофірма Онікс»не надало суду доказів, які б підтверджували недійсність оспорюваного правочину, тому вимоги позивача за зустрічним позовом є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, суд не погоджується з доводами ТОВ «Суффле Агро Україна»про те, що зустрічний позов не має процесуальної сили зустрічного позову та повинен вважатися судом як пояснення по існуючій справі з огляду на наступне.

Ухвалою суду від 04.02.2011р. було порушено провадження у даній справі №17/5025/203/11 і справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.03.2011р. Зустрічний позов по справі №17/5025/203/11 надійшов 21.02.2011р. Тобто, зустрічний позов поданий до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Як визначено в ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки, в задоволенні вимог про визнання договору поставки засобів захисту рослин №1051з1 від 19.02.2009р. недійсним відмовлено, цей договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу ст. 629 ЦК України. Тому при вирішенні судом первісного позову враховується наступне.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Статті 610, 612 ЦК України зазначають, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних ТОВ «Суффле Агро Україна»поставило ТОВ «Агрофірма Онікс»товар на загальну суму 1448042,72 грн.

Необхідно зазначити, що в частині 2 пункту В додатку №1 до договору сторони погодили умови оплати товару: сума вартості товару в розмірі 1448042,72 грн. сплачується покупцем до 31 жовтня 2009 року. Між тим, в угоді про пролонгацію та погашення боргу №15П від 01.06.2010р. сторони вирішили змінити строк виконання зобовязання та визначили, що боржник зобов'язується погасити суму боргу не пізніше 01 жовтня 2010 року.

Як вбачається з угоди про пролонгацію та погашення боргу №15П від 01.06.2010р. сторони підтверджують, що заборгованість ТОВ «Агрофірма Онікс»за договором поставки №1051з1 від 19.02.2009р. складає 1448042,72 грн.

Крім того, наявний в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків №891 від 30.06.2010р. свідчить, що борг ТОВ «Агрофірма Онікс»за договором поставки №1051з1 від 19.02.2009р. складає 1448042,72 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що ТОВ «Суффле Агро Україна»виконав взяті на себе зобовязання згідно договору поставки засобів захисту рослин №1051з1 від 19.02.2009р. та додатку №1 до договору.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті поставленого товару в розмірі 1448042,72 грн. є правомірною.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача штраф, пеню та інфляційні втрати.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зі змісту частини 2 пункту В додатку №1 до договору поставки №1051з1 від 19.02.2009р. вбачається, що сторони передбачили відповідальність в разі прострочення оплати товару, а саме: у випадку прострочення оплати постачальник нараховує пеню у розмірі 0,1% від вартості договору за кожен день прострочення. Також, відповідальність боржника була передбачена сторонами в пунктах 4 та 6 угоди про пролонгацію та погашення боргу №15П від 01.06.2010р., а саме: у зв'язку з порушенням строків розрахунків боржником, сторони домовились нарахувати на суму боргу, зазначену у п. 3. даної угоди, суму штрафу в розмірі 5%. В разі несвоєчасного здійснення розрахунків боржником відповідно до договору, боржник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України.

Перевіривши правильність нарахування розміру штрафу та пені, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 5% від суми заборгованості - 72402,13 грн. та пеню в розмірі 101462,17 грн., яка нарахована за період з 02.10.2010р. по 15.03.2011р. (165 днів).

Що стосується нарахування інфляційних втрат, суд приймає до уваги приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, якою визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що нарахування інфляційних на суму боргу 1448 042,72 грн. за період жовтень 2010 року лютий 2011 року становить 50681,49 грн., а саме:

за жовтень 2010 року (індекс інфляції 100,5) 7240,21 грн.;

за листопад 2010 року (індекс інфляції 100,3) 4344,13 грн.;

за грудень 2010 року (індекс інфляції 100,8) 11584,34 грн.;

за січень 2011 року (індекс інфляції 101,0) 14480,43 грн.;

за лютий 2011 року (індекс інфляції 100,9) 13032,38 грн.

З врахуванням зазначеного вище, вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 1448 042,72 грн. - основного боргу, 72402,13 грн. штрафу, 101462,17 грн. пені, 50681,49 грн. - інфляційних втрат.

В решті позову належить відмовити.

В зустрічному позові необхідно відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна»м. Славута до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Онікс»с. Завалійки Волочиський район про стягнення 1448 042,72 грн. основного боргу, 72402,13 грн. штрафу, 101462,17 грн. пені, 51370,86 грн. - інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Онікс»(с. Завалійки, Волочиський район, вул. Центральна, 86, код ЄДРПОУ 32461475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна»(м. Славута, вул. Острозька, 138, код ЄДРПОУ 34863309) 1448 042,72 грн. (один мільйон чотириста сорок вісім тисяч сорок дві гривні 72 коп.) - основного боргу, 72402,13 грн. (сімдесят дві тисячі чотриста дві гривні 13 коп.) штрафу, 101462,17 грн. (сто одна тисяча чотириста шістдесят дві гривні 17 коп.) пені, 50681,49 грн. (пятдесят тисяч шістсот вісімдесят одну гривню 49 коп.) - інфляційних втрат, 16725,89 грн. (шістнадцять тисяч сімсот двадцять пять гривень 89 коп.) - витрат по оплаті державного мита та 235,90 грн. (двісті тридцять пять гривень 90 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

В зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Онікс»с. Завалійки Волочиський район до Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна»м. Славута про визнання недійсним договору поставки засобів захисту рослин №1051з1 від 19.02.2009р. відмовити.

Суддя В.В. Димбовський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 березня 2011 року.

Виготовлено 3 примірника:

1 до справи,

2 - Товариству з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна»м. Славута,

3 - Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Онікс»с. Завалійки Волочиський район.