Рішення № 14427382, 25.03.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2011р. Справа № 11/21-11

Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:

від позивача: Тільги О.А.- уповн. предст., дов. № 80-01с/010-10 від 04.10.2010р.

від відповідача: Пасеки В.І.- уповн. предст., дов. від 07.02.2011р.

від третьої особи: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АУЗ Факторинг", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лілія", м.Херсон

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - АТ "Індустріально-Експортний Банк", м. Київ

про стягнення 556437грн.17коп.

Про обставини справи зазначено в ухвалах суду від 08.02.2011р., 03.03.2011р., якими розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 24.03.2011р. оголошувалась перерва до 10год. 00хв. 25.03.2011р.

Провадження у справі порушено за позовом про стягнення боргу, пені, відсотків річних, втрат від інфляції за вимогою, що відступлена ПАТ "Індустріально-експортний банк" за договорами факторингу № 03/09 від 26.09.2009р.

До числа обґрунтувань вимог позивач відніс такі дані.

01.06.2005р. між ПАТ "Індустріально-експортний банк" та ТОВ "ВКФ "Лілія" укладався генеральний договір про факторингове обслуговування. У зобов'язаннях за цим договором ТОВ "ВКФ "Лілія" отримувала від банку плату за відступлені вимоги до ДП ДГ "Каховське" у певних відносинах, поряд з цим ТОВ "ВКФ "Лілія" за названим договором про факторингове обслуговування мало своєчасно здійснювати банку плату за факторинг та сплачувати нараховані проценти за факторингом. За цим договором передбачалось факторингове обслуговування з регресом: при певних умовах клієнт мав викупити назад відчужену за факторингом заборгованість.

Складовими ціни позову позивач зазначив 257298,27грн. власне боргу, 156304,35грн. в якості відсотків, нарахованих банком товариству "Лілія" у відносинах факторингового обслуговування, 80250,24грн. пені, 15433,61грн. в якості 3% річних, 47150,70грн. в якості втрат від інфляції.

За викладенням позовної заяви та двох письмових пояснень, що надходили від позивача до суду, суму в 257298,27грн. позивач кваліфікує і як плату за факторинг, нараховану банком товариству "Лілія" у відносинах за договором факторингового обслуговування, і як отримані товариством "Лілія" від банку у цих відносинах кошти за певними меморіальними ордерами, які це товариство мало обов'язок повернути, сплатити банку.

Вимоги до ТОВ "ВКФ "Лілія" щодо боргу в сумі 257298,27грн. та 156304,35грн. в якості відсотків у сумі 156304,35грн. ПАТ "Індустріально-експортний банк" відступив товариству "АУЗ Факторинг" на підставі договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009р. У зв'язку з невиконанням товариством "Лілія" на користь ТОВ "АУЗ Факторинг" цих відступлених вимог позивач відніс до позовних вимог пеню в сумі 80250,24грн. за період прострочки платежів з 27.09.2009р. по 26.09.2010р., 15433,61грн. в якості 3% річних за період прострочки платежу з 27.09.2009р. по 24.12.2010р., 47150,70грн. в якості втрат від інфляції за період прострочки платежу з 27.09.2009р. по 30.11.2010р.

Відповідач заявив про застосування позовної давності за позовом, поряд з цим навів письмові заперечення проти позовних вимог, що полягають у наступному.

Позов заявлено представником - юридичною особою без належних повноважень, підписано позов особою також без належних повноважень, у фактора за договором № 5 від 01.06.2005р. не було права на наступне відступлення права грошової вимоги третій особі за наступним факторингом. Відповідач також стверджує про відсутність належного повідомлення товариства "Лілія" про відступлення права грошової вимоги.

Під час провадження у справі відповідач спочатку заявив, а потім відкликав клопотання вийти за межі вимог та визнати недійсним в частині договір факторингу № 03/09 від 26.09.2009р., що укладався ПАТ "Індустріально-експортний банк" і ТОВ "АУЗ Факторинг", з підстав невідповідності договору в певній частині статті 1083й ЦК України щодо неможливості наступного відступлення факторові права грошової вимоги.

Від позивача, а також від особи, що не є учасником цього судового процесу - ДП ДГ "Каховське" надійшли клопотання про винесення окремої ухвали та направлення правоохоронним органам повідомлення про злочин, який полягає в тому, що на підставі платіжних доручень № 152, 156 від ДП ДГ "Каховське" товариство "Лілія" на час відступлення вимоги на користь банку вже отримало кошти, вимога за якими поряд з іншими відносилась до предмету регулювання за генеральним договором про факторингове обслуговування з регресом № 5 від 01.06.2005р. Ці клопотання судом відхиляються з-за відсутності дійсних підстав для направлення окремої ухвали та для направлення повідомлення про злочин.

С у д в с т а н о в и в:

26.09.2009р. між АТ "Індустріально-експортний банк" і ТОВ "АУЗ Факторинг" укладено договір факторингу № 03-09 (копія на 93-100), за яким фактор - АУЗ "Факторинг" зобов'язався передати названому банку - клієнту грошові кошти в розпорядження за плату, а клієнт зобов'язався відступити факторові право вимоги за переліком в реєстрі прав вимог.

В реєстрі вимог за додатком № 1 до договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009р. серед інших вимог значиться відступленою вимога АТ "Індустріально-експортний банк" до ТОВ "Лілія", код ЄДР 14125372 про стягнення 257298,27грн. у відносинах за договором № 5 від 01.06.2005р. (витяг з реєстру на а.с.102).

Цим договором № 5 від 01.06.2005р. є генеральним договір про факторингове обслуговування з регресом, що укладався АТ "Індустріально-експортний банк" з ТОВ "ВКФ "Лілія" (копія на а.с.21-27). За ним фактором виступав банк, а клієнтом - ТОВ "ВКФ "Лілія"; фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язався відступити факторові право вимоги коштів до дебіторів у певних господарських відносинах за переліком дебіторів. Згідно з кількома доповненнями до генерального договору про факторингове обслуговування (№ 1 від 01.06.2005р., № 5/1 від 02.06.2005р., № 2 від 16.06.2005р., № 5/2 від 22.06.2005р., № 5/3 від 25.06.2005р., № 3 від 03.08.2005р., № 5/3 від 04.08.2005р., № 4 від 07.09.2005р., № 5 від 13.09.2005р. - копії на а.с.28-39) дебітором за відступленими вимогами за генеральним договором про факторингове обслуговування № 5 від 01.06.2005р. була одна й таж особа - ДП ДГ "Каховське", але за різними господарськими договорами у відносинах з ТОВ "ВКФ "Лілія".

До числа підстав вимог про стягнення відступлених за факторингом 257298,27грн. позивач відніс твердження про те, що в такій сумі ТОВ "ВКФ "Лілія" заборгувало плату за факторинг на підставі п.4.2.4 генерального договору про факторинг № 5 від 01.06.2005р. (другий аркуш позовної заяви, а.с. 3) і твердження про те, що "позивач вимагає від боржника повернення 257298,27грн. заборгованості по тілу" (письмові пояснення № 0903СО1 від 09.03.2011р. а.с.124). Позивач зазначає, що отримання відповідачем від АТ "Індустріально-експортний банк" 271786,94грн. підтверджується відповідними меморіальними ордерами, нинішньому позивачу цим банком за відступленням вимоги вчинено продаж заборгованості ТОВ "ВКФ "Лілія" по тілу у сумі 257298,27грн. та по відсотках у сумі 156304,35грн. (пояснення на а.с.124).

Позовні вимоги за заявленими підставами задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.

У відповідності до п.4.2.6, 4.2.15 зазначеного договору про факторингове обслуговування з регресом № 5 від 01.06.2005р. ТОВ "ВКФ "Лілія" було зобов'язане своєчасно здійснювати на користь банку плату за факторинг (визначену в доповненні про тарифи по факторингових операціях), а у випадку, коли заборгованість по рахунку прострочення за факторингом залишається непогашеною понад 14 днів - викупити всю дебіторську заборгованість, що приймалась по факторингу на умовах регресу протягом 30 календарних днів.

За меморіальними ордерами № 05/04 від 02.06.2005р., № 05/03 від 02.06.2005р., № 05/06 від 02.06.2005р., № 05/09 від 02.06.2005р., № 05/07 від 02.06.2005р., № 05/02 від 02.06.2005р., № 05/05 від 02.06.2005р., № 05/01 від 02.06.2005р., 05/08 від 02.06.2005р., № 05/10 від 02.06.2005р., № 05/12 від 02.06.2005р. ТОВ "ВКФ "Лілія" отримала від АТ "Індустріально-експортний банк" у відносинах за договором про факторингове обслуговування № 5 від 01.06.2005р. одинадцятьма платежами загалом 271786,94грн., при цьому в призначенні платежу зазначалось про надання кредиту (витяг з картки обліку банком руху коштів на банківському рахунку ТОВ "ВКФ "Лілія" на а.с.41-44, 112-115). У цьому ж витягу сума в 257298,27грн. значиться як прострочена заборгованість ТОВ "ВКФ "Лілія" за факторингом, розрахунку, складових розрахунку, періоду нарахування цієї суми не наведено. Як не наведено періоду нарахування відсотків, заявлених у сумі 156304,35грн. за ставкою 21% річних, передбаченою доповненням № 2 від 16.06.2005р. до генерального договору № 5 від 01.06.2005р. (копія на а.с.31).

Як зазначено, у відповідності до п.4.2.15 договору № 5 від 01.06.2005р. за регресом ТОВ "ВКФ "Лілія" мала викупити не пізніше ніж протягом 44 днів (14+30) дебіторську заборгованість, що була прийнята по факторингу: викуп вчинити, коли заборгованість на рахунку прострочення залишається непогашеною понад 14 днів.

Перелік господарських договорів, заборгованість ДП ДГ "Каховське" за якими товариством "Лілія" відступило банку, наведено у доповненнях до генерального договору про факторингове обслуговування № 5 від 01.06.2005р. (копії на а.с.28-39). Щодо кожного з цих господарських договорів зазначено строк оплати, ці строки в межах періоду з 08.08.2005р. по 22.12.2005р. відповідно, перебіг названих 44 днів відступленої вимоги за кожним господарським договором закінчився у період з 21.09.2005р. (44 дні після 08.08.2005р.) по 04.02.2006р. (44 дні після 22.12.2005р.).

Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). У відповідності до глави № 73 "Факторинг" ЦК України боржник має виконати грошову вимогу фактора за умови її дійсності, належності письмового повідомлення боржника про відступлення вимоги. Окрім того до вимог про стягнення коштів за відступленням вимог за факторингом мають застосовуватися загальні правила щодо доведеності вимог і щодо перебігу строку позовної давності, оскільки про застосування позовної давності заявлено позивачем.

Позивачем в числі підстав вимог доведено тезу про перерахування банком на користь ТОВ "ВКФ "Лілія" 257298,27грн. в числі загальної суми 271786,94грн. за переліченими меморіальними ордерами та тезу про зобов'язання ТОВ "ВКФ "Лілія" сплатити (по суті - повернути) цю суму як зобов'язання регресного викупу дебіторської заборгованості протягом 44 днів після нормативного строку зобов'язано первинного дебітора - ДП ДГ "Каховське" (п.4.2.15 генерального договору № 5 від 01.06.2005р.). Решта тверджень про статус цієї суми в 257298,27грн.:

а) як плати за факторинг;

б) як обов'язку повернути отримані від банку за меморіальними ордерами коштів з інших підстав повернення ніж названий регрес (п.4.2.15 договору) - позивачем не доведена.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, зокрема, ухвалою від 08.02.2011р. вимагав у позивача розрахунок стверджуваної суми в 257298,27грн., докази складових цього розрахунку, розрахунок стверджуваної суми заборгованості по відсоткам в 156304,35грн., докази складових цього розрахунку, періоду нарахування. Позивач не надав таких розрахунків, але не з якоїсь неповажної причини, яка могла б кваліфікуватися як підстава для залишення позову без розгляду, а з підстав відсутності таких розрахунків та наявності тільки їх результатів у сумах 257298,27грн. та 156304,35грн., відповідно.

Таким чином, стосовно позову з частини заявлених підстав щодо суми боргу в 257298,27грн. та щодо вимоги про стягнення 156304,35грн. є підстави для відмови за недоведеністю.

Суд приймає до уваги, що підстави вимог про названі 257298,27грн. позивачем очерчено досить широко, суд не має повноважень коригувати ці підстави. Як зазначено в п.9 Постанови Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" підставою позову є фактичні обставини, з якими позивач пов'язує бажані йому наслідки за позовом, а навіть зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним. Таким чином, суд не уповноважений тлумачити підстави вимог вужче, ніж їх наводить позивач за своєю позицією у спорі.

Щодо вимог про стягнення тих же 257298,27грн. в якості вимоги щодо боргу із зобов'язань регресного викупу на підставі п.4.2.15 генерального договору № 5 від 01.06.2005р., яка згодом банком відступлена нинішньому позивачу у справі за договором факторингу № 03/09 від 26.09.2009р., суд за цією підставою вимоги щодо цієї ж суми відмовляє у позові на підставі ст.267 ЦК України за сплином позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Відповідно до ст.256, 261, 262 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

В цьому судовому рішенні вже зазначено, що право банку на вимогу до ТОВ "ВКФ "Лілія" щодо стягнення складових 257298,27грн. на підставі п.4.2.15 генерального договору № 5 від 01.06.2005р. виникало зі сплином названих у цьому пункті 44 днів (14+30), тобто у період з 22.09.2005р. по 05.02.2006р.

За поштовим штемпелем на конверті, в якому до суду надійшла позовна заява, її заявлено 20.01.2011р., перебіг загального 3-річного строку на позов щодо складових суми 257298,27грн. закінчився, відповідно, за складовими суми у період з 22.09.2008р. по 05.02.2009р., тобто задовго до дня фактичного заявлення позову - 20.01.2011р.

Заміна сторони кредитора у зобов'язанні за договором факторингу № 03/09 від 26.09.2009р. (АТ "Індустріально-експортний банк" на ТОВ "АУЗ Факторинг") не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, не впливає на цей перебіг.

У зв'язку із заявою відповідача про застосування позовної давності у справі судом віднесено до предмету дослідження у справі питання про причини пропуску строку позовної давності. За ухвалою суд запропонував позивачеві в контексті питання про перебіг строку позовної давності навести обґрунтування, докази причин саме такої, що склалась, тривалості періоду, протягом якого позов не заявлявся. Доказів, обґрунтувань наявності поважних причин пропуску строку позовної давності позивач не навів, не надав, навівши хибне судження про початок перебігу строку позовної давності від першої за хронологією вимоги АУЗ "Факторинг" до ТОВ "ВКФ "Лілія" про стягнення коштів після укладення з АТ "Індустріально-експортний банк" договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009р.

Відмовляючи за ч.4 ст.267 ЦК України у позові щодо стягнення 257298,27грн. з цих підстав вимог суд констатує, що вимога про стягнення 156304,35грн. в якості відсотків (щодо яких відмовлено за недоведеністю), як і вимога про стягнення втрат від інфляції, відсотків річних, пені не підлягають задоволенню також на підставі ст.266 ЦК України, за якою зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Судові витрати у справі - з держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - відносяться на позивача.

Щодо деяких питань, що ставились сторонами, суд зауважує наступне.

Позов заявлено належним позивачем і підписано фізичною особою ОСОБА_1 з належними повноваженнями, підтвердженими довіреністю № ДІ2 від 01.10.2010р.

Встановлені судом обставини, щодо яких вирішено спір, наведено у мотивувальній частині цього судового рішення, при цьому суд не встановив підстав вважати про скоєння кимось злочину, відповідно, заявлених підстав для повідомлення окремою ухвалою органу дізнання про злочин, відтак судом відхилено клопотання про направлення такої окремої ухвали. Учасники процесу та інші суб'єкти не позбавлені права на безпосереднє звернення до органу дізнання у випадку, коли вважають про наявні ознаки злочину в чиїхось діях.

Додатком № 3 до договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009р. (копія на а.с.106, 107) його учасники затвердили форму повідомлення боржника про відступлення вимоги за факторингом. Це повідомлення передбачає підпис клієнта. ТОВ "ВКФ "Лілія" заперечує отримання такого повідомлення, в якому був би підпис, прізвище певного представника клієнта. Позивачем серед наданих суду документів не надано примірника повідомлення, який би мав такий підпис, прізвище (копії повідомлення на а.с.40, 109). Таким чином, позивач серед підстав вимог не довів належність повідомлення клієнтом боржника про відступлення вимоги за факторингом № 03/09 від 26.09.2009р., що суд приймає до уваги при відмові у позові з наведених підстав.

Суд приймає до уваги, що фактор в договорі про генеральне факторингове обслуговування № 5 від 01.06.2005р. - АТ "Індустріально-експортний банк" у наступному договорі факторингу за участю АУЗ "Факторинг" № 03/09 від 26.09.2009р. не відступав права отриманої за договором № 5 від 01.06.2005р. грошової вимоги до ДП ДГ "Каховське", відтак, щодо спірних відносин не має підстав застосовувати ст.1083 ЦК України, яка за загальним правилом не допускає наступне відступлення фактором лише права отриманої за факторингом вимоги, а не інших прав, що можуть виникати з факторингу.

Керуючись ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суддя В.В. Чернявський

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

30.03.2011р.