Рішення № 14427375, 22.03.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.03.2011 Справа № 5024/316/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія", м. Тернопіль

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Нова Каховка Херсонської області

про стягнення 29763 грн. 04 коп.

за участю

представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - представник ОСОБА_2 дов. № 1165 від 21.09.2010 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач) заборгованості за дистрибуторським договором №ХС02 від 12.05.2010р. в сумі 29763 грн. 04 коп., в тому числі 27559 грн53 коп. заборгованість, 1361 грн.37 коп. - пені, 263 грн.47 коп. - інфляційні втрати. Також позивач просить стягнути судові витрати, які складаються із держмита, ІТЗ та 2550 грн. адвокатських послуг.

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення, не направив свого представника в судове засідання, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач добровільно сплатив суму основного боргу 15000 грн., решту позовних вимог не визнає з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для розгляду справи по суті.

Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

12 травня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Дистрибуторський договір №ХС02 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого позивач зобов'язався постачати товар відповідачу згідно замовлення, а відповідач зобов'язався його прийняти та оплатити на умовах, зазначених в даному договорі.

На виконання договору в період з 10.09.2010 р. по 14.12.2010 р. позивачем поставлено відповідачу товар (снекову продукцію) на загальну суму 34 634 грн. 15 коп., що підтверджено видатковими накладними №НТ-00007832 від 10.09.2010р., №НТ-0000841 від 30.09.2010р., №НТ-0000901 від 26.10.2010р., №НТ-0000976 від 23.11.2010р., №НТ-0001064 від 14.12.2010р., №НТ-0001067 від 14.12.2010р., та випискою банку за особовим рахунком. Вищезазначений товар було отримано представниками відповідача за наступними довіреностями №363 від 10.09.2010р., №378 від 30.09.2010р., №427 від 26.10.2010р., №426 від 23.11.2010р., №444 від 14.12.2010р., №445 від 14.12.2010р.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як передбачено ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з п. 5.1 Договору оплата товару проводиться на умовах відтермінування платежу 21 календарний день від дати отримання товару.

Згідно з абз. першим ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) йог виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору та вищезазначених норм законодавства відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав належним чином, оплатив отриманий товар лише частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 27559 грн. 53 коп. Після звернення позивача до суду з позовом відповідач сплатив 15000 грн., що підтверджено платіжним дорученням №488 від 28 лютого 2011 року. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню в частині стягнення 12559 грн. 53 коп., в частині стягнення 15000 грн. суд припиняє провадження у відповідності з п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Позивачем з метою досудового врегулювання спору 04 лютого 2011 року направлено відповідачу вимогу № 12/29 від 04.02.2011 р., щодо сплати в повному обсязі заборгованості за поставлену продукцію.

Відповідач не надав доказів повного погашення заборгованості.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 263 грн. 47 коп. та 578 грн. 67 коп. інфляційні збитки. Суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п. 7.1 Договору у разі прострочення Відповідачем строків оплати вартості отриманого товару він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченою платежу, за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1361 грн. 37 коп.

Відповідно до ч.3 ст.231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встанолено у договорі у відсотковому відношенні до невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання або у кратному відношенні до вартості товарів.

Як витікає із п.7.1 договору сторони неналежним чином погодили розір пені, оскільки не визначено за який період слід брати до уваги облікову ставку НБУ, бо вона є величиною зміною (на день укладення договору може бути один її розмір, на день порушення інший, на день нарахування третій, на день звернення до суду також інший). При таких обставинах суд дійшов до висновку, що сторони не погодили належним чином розмір пені, у зв'язку з чим вона не може бути застосована як захід відповідальності за порушене право. У цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2550 грн.

Відповідно до положень ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Стаття 28 ГПК України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, як здійснюватимуть таке представництво.

Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді слід враховувати таке.

За приписом частини третьої статті 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідно до статті 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат судом що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Така ж правова позиція викладена і у п.10 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права". Як вбачається з матеріалів справи позовна заява по даній справі дійсно підготовлена адвокатом ОСОБА_3 До матеріалів справи додано договір про надання юридичних послуг з позивачем від 01.01.11, та акт виконаних робіт. Із зазначених документів витікає, що адвокатом надані адвокатські послуги з підготовки та ведення справи про стягнення боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Сторони домовились, що вартість послуг складає суму 2550 грн. До матеріалів справи додано докази сплати зазначеної суми та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю гр. ОСОБА_3

При таких обставинах суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача, щодо стягнення судових витрат, пов'язаних зі сплатою адвокатських послуг.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимог задовольнити частково в сумі 13401 грн. 67 коп., в частині стягнення 15000 грн. припинити провадження, в решті позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" (м. Тернопіль, вул.Громницького, 7-А, р/р 26002181481200 у АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 34950836) заборгованість в сумі 12559 грн. 53 коп., 263 грн. 47 коп. - 3% річних, 578 грн. 67 коп. - інфляційних збитків, а також 284 грн. 01 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2550 грн. адвокатських послуг.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Немченко

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 24.03.2011р.