Рішення № 14427303, 24.03.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

24 березня 2011 року

справа № 5020-200/2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вента. ЛТД”

(49000, місто Дніпропетровськ, вул. Селянський узвіз, 3а)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус плюс здоров’я”

(99040, місто Севастополь, пр. Ген.Острякова, 89, кв.19)

про: стягнення заборгованості у розмірі 3345,90 грн.

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

позивача –Юрченко О.В., представник, довіреність №24/01-11 від 24.01.2011;

відповідача –не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вента. ЛТД” звернулось у господарський суд міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус плюс здоров’я” про стягнення заборгованості у розмірі 23782,64 грн. з яких: 20906,01грн. –основний борг; 93,98грн. –3% річних; 206,46грн. –інфляційні втрати; 485,59грн. –пеня; 2090,60грн. –штраф 10%.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору поставки №257 від 02.01.2010, а саме, обов’язку щодо внесення плати за поставлений товар.

Пізніше позивач подав заяву про зменшення позовних вимог у зв’язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 20436,74грн. та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3345,90грн. з яких: 469,27грн. –основний борг; 93,98грн. –3% річних; 206,46грн. –інфляційні втрати; 485,59грн. –пеня; 2090,60грн. –штраф 10% /а.с.45-46/.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову, або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд прийняв цю заяву до розгляду.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с.55-56/.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вента. ЛТД”(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Тонус плюс здоров’я” (Покупець) укладений договір на поставку товарів медичного призначення №257 (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця лікарські препарати та медичні товари (далі - Товар), передбачені даним договором, а Покупець зобов’язується прийняти товар та вчасно оплачувати його на умовах, передбачених даним Договором (пункт 1.1 Договору) /а.с.34-35/.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у даному договорі.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що термін оплати покупцем кожного конкретного постачання Постачальник вказує у відповідній накладній, при цьому перебіг терміну оплати починається з першого дня дати відвантаження товару. У випадку, якщо Постачальником в накладній не зазначений конкретний термін чи дата оплати, оплата Покупцем повинна бути здійснена в повному обсязі в термін, не більше десяти календарних днів з дати відвантаження товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом дванадцяти місяців (тобто до 02.01.2011), а в частині виконання грошових зобов’язань –до повного завершення. У випадках відсутності повідомлення від Сторін про намір розірвати даний договір у період не менше, ніж за два тижні до закінчення терміну дії договору, останній вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах (пункт 8.1. Договору).

На виконання умов вказаного договору Позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними №1332058 від 03.11.2010 (строк сплати до 03.12.2010), №1332059 від 03.11.2010 (строк сплати до 03.12.2010), №1338190 від 10.11.2010 (строк сплати до 08.12.2010), №1349435 від 23.11.2010 (строк сплати до 07.12.2010), №1349714 від 23.11.2010 (строк сплати до 07.12.2010), №1353113 від 26.11.2010 (строк сплати до 10.12.2010), №1353114 від 26.11.2010 (строк сплати до 10.12.2010), №1357385 від 02.12.2010 (строк сплати до 16.12.2010), №1358991 від 03.12.2010 (строк сплати до 17.12.2010), №1362775 від 08.12.2010 (строк сплати до 22.12.2010), згідно до яких, за період з 03.11.2011 по 08.12.2010 Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 25807,62грн. /а.с.13-20, 22-26/.

Відповідач отримав товар за вказаними товарно-транспортними накладними, що підтверджується відмітками у накладних та довіреностями на отримання матеріальних цінностей /а.с.12, 21/, проте, у порушення умов договору, свої зобов’язання перед Позивачем в частині оплати поставленого товару не виконав, у зв’язку з чим станом на 25.01.2011 за ним утворилась заборгованість на загальну суму 20906,01грн.

Станом на день вирішення спору заборгованість Відповідача перед Позивачем згідно з заявою Позивача про зменшення позовних вимог від 02.03.2011 № 02/03-11 юр складає 469,27грн. у зв’язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу, що підтверджується реєстром кредитових платежів ПАТ „ВТБ Банк” від 01.03.2011 /а.с.47/.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до норми абзацу другого частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов’язання, що виникають на підставі договору поставки, є господарськими зобов’язаннями, до яких застосовуються правила статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України, частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 469,27 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України України захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 5.1. Договору за несвоєчасну оплату поставленого Товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також, відповідно до статті 625 ЦК України, сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплачує три відсотка річних з простроченої суми. Якщо порушення строків оплати триває більш 30 календарних днів, Покупець додатково на вимогу Постачальника оплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого Товару за кожен випадок такого порушення.

Суд, перевіривши розрахунок пені та штрафу, встановив, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 485,59грн. та штрафу у розмірі 2090,60грн. заявлені відповідно до приписів чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми боргу, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних у сумі 93,98 грн. та інфляційних втрат у розмірі 206,46 грн., встановив, що вимоги в цій частини заявлені відповідно до нормчинного законодавства та підлягають задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 82, пунктом 6 статті 83, статтями 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус плюс здоров’я” (99040, місто Севастополь, проспект генерала Острякова, б.89 кв. 19, ідентифікаційний код 35418307, р/р 26005301001016 в СФ ВАТ „ВТБ Банк”, МФО 384997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вента. ЛТД”(49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Селянській узвіз, 3а, ідентифікаційний код 21947206, р/р 26008900697017 в ДФ ПУМБ, МФО 305813) 3345,90грн. з яких: основний борг - 469,27грн (чотириста шістдесят дев’ять грн. 27 коп.), 3% річних - 93,98грн. (дев’яносто три грн. 98 коп.), інфляційні втрати - 206,46грн. (двісті шість грн. 46 коп.), пеня - 485,59грн. (чотириста вісімдесят п’ять грн. 59 коп.), штраф 10% - 2090,60грн. (дві тисячі дев’яносто грн. 60коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 237,83 грн. (двісті тридцять сім грн. 83 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

та підписано 29.03.2011