Рішення № 14427211, 02.03.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2011 р. Справа № 5019/205/11

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом: Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до відповідача: Державного підприємства "Рокитнівський хлібозавод"

про стягнення 9 231 грн. 56 коп.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2 дов. у справі

Від відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Державного підприємства "Рокитнівський хлібозавод" про стягнення інфляційних втрат та процентів у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання в сумі 9 231 грн. 56 коп.

Позивач пояснив, що ухвалою суду від 23.04.03 р. його призначено керуючим санацією Державного підприємства "Рокитнівський хлібозавод".

Припинено указані повноваження ухвалою суду від 17.09.09 р., а 29.10.09 р. затверджено його звіт про оплату праці та відшкодування витрат в сумі 772,14 грн., з яких 57214 грн. є оплатою праці, які не виплачені.

Просить стягнути інфляційні та річні за період з 17.09.09 р. (дата припинення повноважень) до грудня 2010 р.

Відповідач підтвердив факт виконання позивачем обов'язків керуючого санацією. Заборгованість по оплаті його послуг не погашена. Вирішення питання про задоволення позову залишає на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивача, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.08.2001 р. порушено справу № 4/59 про банкрутство Державного підприємства «Рокитнівський хлібозавод», смт.Рокитне, Рокитнівського району Рівненської області, ЗКПО 00379382.

Ухвалою суду від 23.04.2003 р. призначено керуючим санацією ОСОБА_1 (ліцензія на право провадження діяльності арбітражного керуючого № 250133).

Відповідно до п.10 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі - Закон) оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Згідно п.12 ст. 3-1 Закону оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

23.04.2003 р. затверджено щомісячну оплату праці керуючого санацією в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника підприємства.

Ухвалою суду від 17.09.2009 р. повноваження керуючого санацією - арбітражного керуючого ОСОБА_1 припинено.

Ухвалою суду від 29.10.2009 р. затверджено звіт керуючого санацією ОСОБА_1 про оплату праці та відшкодуванню витрат в сумі 77214 грн., до оплати праці з яких належить 57214 грн.

Відповідно до п.55 частини першої ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів діяльності»діяльність арбітражних керуючих - вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Спори щодо оплати послуг арбітражного керуючого не носять характер спорів з виплати заробітної плати заробітної плати за трудовими договорами.

Відповідно до п.1 ст.174 ГК України господарські відносини можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно до ч.1 ст.23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується та припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості банкрута.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (далі - Постанова), при визначенні розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарським судам слід враховувати, що грошове зобов'язання (абзац сьомий статті 1 Закону) - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

До складу грошових вимог кредитора зараховується заборгованість за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів та позики з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, а також інфляційні втрати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Відтак, інфляційні втрати та 3 % річних не належать до економічних санкції, процентів та неустойки, нарахування яких припиняється з дня введення господарським судом процедури санації боржника або винесення постанови про визнання боржника банкрутом. Постановою суду по справі № 4/59 від 20.09.2010 р. ДП «Рокитнівський хлібозавод»визнано банкрутом та введено ліквідаційну процедуру.

Оплаті підлягає період діяльності позивача з 23.04.2003 р. по 17.09.2009 р. в сумі 57214 грн. основного боргу який не погашено.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку річні складають за період 17.09.09 р. - грудень 2010 р. 7016,67 грн. Інфляційні за той же період складають - 2214,89 грн.

За договором про надання правової допомоги від 14.02.11 р. позивачу надано юридичних послуг адвокатом ОСОБА_2 на суму 2050 грн. З урахуванням складності справи, витраченого часу, обсягу матеріалів та послуг, на думку суду відшкодуванню підлягає 1500 грн.

Інші судові витрати по справі слід покласти на відповідача повністю згідно ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з відповідача - Державного підприємства "Рокитнівський хлібозавод" (вул.І.Франка,1, смт.Рокитне, Рокитнівський район, ЗКПО 00379382) на користь позивача - Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) -57214 грн. основного боргу, 7016,67 грн. інфляційних, 2214,89 грн. річних, 1500 грн. витрат на оплату праці адвоката,102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Войтюк В.Р.

Повний текст рішення складений: "09" березня 2011 року.