Рішення № 14426808, 28.03.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.11 Справа № 17/17/2011

За позовом Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні будівельні технології», м. Луганськ

про стягнення 19966 грн. 32 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Сидоренко С.І., довіреність № б/н від 14.06.2010;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар у сумі 19966,32 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 22.03.2011, згідно якого проти задоволення позову заперечує у зв’язку з тим, що правовідносини між сторонами у справі існували в межах договору № 19/08 від 19.12.2008, тоді як позивач в позові посилається на те, що зобов’язання виникли на підставі поставки товару за накладними, не згадуючи існування договірних відносин між сторонами.

Представник позивача у судовому засіданні 17.03.2011 надав заяву про зміну підстав позову, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за отриманий товар у сумі 19966,32 грн. на підставі договору купівлі-продажу № 19/08 від 19.12.2008. Однак, у зв’язку з тим, що вказана заява подана після початку розгляду справи по суті, в порушення вимог ст. 22 ГПК України, то вона залишена судом без розгляду.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

встановив:

Позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 19966,32 грн. Факт поставки підтверджується накладними №09/457030 від 18.09.2009, №09/439318 від 18.09.2009, № 09/528159 від 04.11.2009, № 09/5311710 від 25.11.2009 та № 09/5311708 від 25.11.2009.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що у зв’язку з непогодженням сторонами строку оплати товару, він надіслав відповідачу лист № 2398 від 16.12.2010 з вимогою сплатити заборгованість в тому числі і за накладними, що вказані в позовній заяві.

Однак, відповідач у семиденний строк з моменту отримання вимоги (20.12.2010 ) (а.с.10), не здійснив оплату отриманого товару, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду Луганської області з даним позовом.

Під час розгляду справи судом також встановлено, що правовідносини між сторонами існували в межах договору №19/08 від 19.12.2008, про що повідомив відповідач та не заперечив позивач.

Згідно пункту 8.3 вказаного договору відповідач, як покупець, зобов’язаний здійснити остаточний розрахунок протягом 30 днів з моменту отримання товару.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України,суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу за накладними №09/457030 від 18.09.2009, №09/439318 від 18.09.2009, №09/528159 від 04.11.2009, №09/5311710 від 25.11.2009 та №09/5311708 від 25.11.2009, підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками, товар на загальну суму 19966,32 грн. Товар прийнятий представниками відповідача, що також підтверджено довіреностями на отримання цінностей (а.с.65-70) та податковими накладними, прийнятими відповідачем від позивача (а.с.71-75). Товар прийнятий відповідачем без зауважень.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини за якими одна сторона передала товар другій стороні, а друга сторона зобов’язана у разі його прийняття - оплатити отриманий товар.

Проте, відповідач не здійснив оплату отриманого товару, в заперечення проти задоволення позову посилається тільки на те, що правовідносини виникли за договором № 19-08 від 19.12.2008, однак, позивачем не вказано договір як підставу позову, а правовідносини між сторонами виникли саме на підставі нього.

Однак, суд не приймає дане заперечення як належне, оскільки отримавши товар, відповідач не здійснив оплату ані в строки, визначені пунктом 8.3 договору № 19/08 від 19.12.2008, ані в строки, передбачені частиною 2 статті 530 ЦК України (семиденний термін з дня отримання вимоги), що свідчить про його ухилення від виконання зобов’язань.

Та обставина, що позивач в позові не визначив підставою позову договір, не може бути підставою для звільнення відповідача від обов’язку оплатити вартість одержаного товару за умови настання строку його оплати, оскільки таке не узгоджується з загальними засадами цивільного законодавства, як-то розумність, добросовісність та справедливість.

Проаналізувавши правовідносини сторін і наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про невиконання відповідачем грошового зобов’язання в сумі 19966,32 грн.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення суми основного боргу 19966,32 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача згідно статті 49 ГПК України.

Відповідно до пункту «а»частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову складає 19966,32 грн., отже державне мито складатиме 199,66 грн., тоді як позивачем за платіжним дорученням № 656 від 26.01.2011, що містяться в матеріалах справи, сплачено 234,00 грн. Зайве сплачене державне мито у сумі 34,34 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні будівельні технології», м. Луганськ, вул. Цимлянська, 2-г, ідентифікаційний код 30761400, на користь Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат», м. Київ, вул. пр-т Перемоги, буд. 89-а, ідентифікаційний код 21509937, борг в сумі 19966,32 грн., державне мито в сумі 199,66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., видати наказ.

3. Повернути Промислово-технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат», м. Київ, вул. пр-т Перемоги, буд. 89-а, ідентифікаційний код 21509937, зайве сплачене державне мито у сумі 34,34 грн.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 30.03.2011.

Суддя О.С. Фонова