Рішення № 14426682, 09.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/1409.03.11 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 До Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша західно-українська

лізингова компанія»

Про стягнення 169620,40 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Мельников Д.О.

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша західно-українська лізингова компанія»111214,13 грн. пені, 21323,07 грн. 3% річних та 37083,20 грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та ТОВ «Технопорт-груп»було укладено договір про відступлення права вимоги від 28.12.2010, яке виникло з укладеного між відповідачем та ТОВ «Технопорт-груп»договору № 50 купівлі-продажу від 15.08.2008, а тому у позивача виникло право вимоги до відповідача, що ґрунтується на порушенні відповідачем своїх договірних зобовязань. Право вимоги також ґрунтується на підставі рішення у справі № 39/42, що набрало законної сили.

Відповідач в судове засідання не зявився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалах від 27.01.2011, 10.02.2011, 22.02.2011 не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу 25.02.2011 за адресою : м. Київ, вул. Іллінська, 8, підїзд 7.

Також ухвали суду було надіслано на адресу відповідача, яка є юридичною згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 08.02.2011, а саме : м. Київ, вул. Електриків, 26.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.03.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

15.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопорт-груп»(продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша західно-українська лізингова компанія»(покупець) та Приватним підприємством «Термобуд Стандарт»(користувач) було укладено договір купівлі-продажу № 50 (далі - договір).

Згідно з п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обовязки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) товар в асортименті, кількості та по ціні, а саме: Автокран Chang Jiang LT 1025, 1 одиниця, ціна з одиницю з урахуванням ПДВ 1 078 000,00 грн. (далі - товар), а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, зазначених договором.

Пунктом 4.1 договору узгоджено загальну вартість товару, визначеного в п. 1.1. договору, у сумі 1 078 000, 00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 4.2 договору покупець здійснює оплату вартості товару, визначену в п. 4.1. договору, в порядку та строки, що визначені наступним чином:

- 215 600,00 грн., (з ПДВ), що становить 20% вартості товару, в строк до 22 серпня 2008 року (п. 4.2.1 договору);

- решту 80% вартості товару, що становить 862 400,00 грн. протягом 2 робочих днів з моменту отримання від продавця письмового повідомлення про наявність товару на складі продавця, оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунків продавця (п. 4.2.2 договору).

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 39/42 від 15.05.2010 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша західно-українська лізингова компанія»задоволено повністю та розірвано договір № 50 купівлі-продажу від 15.08.2008, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопорт-груп»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша західно-українська лізингова компанія»215 600,00 грн. попередньої оплати, 2 198,50 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопорт-груп»відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 у справі № 39/42 рішення Господарського суду міста Києва № 39/42 від 15.05.2010 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша західно-українська лізингова компанія»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопорт-груп» 862400 грн. боргу, 13562,12 грн. пені, 8759,62 грн. державного мита та 236 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України № 39/42 від 14.12.2010 постанову Київського апеляційного господарського суду № 39/42 від 14.09.2010 залишено без змін.

Відповідно ч. 2 до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти встановлені рішенням господарського суду під час однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою апеляційної інстанції у справі № 39/42 встановлено порушення строків розрахунку за товар покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша західно-українська лізингова компанія», в звязку з чим були задоволені зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша західно-українська лізингова компанія»про стягнення вартості товару в розмірі 862400 грн. та нарахованої на цю суму пені за період з 13.03.2010 по 09.04.2010 в розмірі 13562,12 грн.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідач за порушення взятих на себе зобовязань по сплаті вартості товару має сплатити позивачу нараховані за неналежне виконання цих зобовязань пеню в розмірі 77155,24 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 65542,40 грн. та 3% річних сумі 23 462 грн., право вимоги сплати яких виникло у позивача на підставі договору відступлення права вимоги від 28.12.2010.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у справі № 39/42 встановлено, що відповідач у визначені строки до 12.03.2010 плату за отриманий товар не вніс, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно п. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

28.12.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопорт-груп»(цедент) та Фізичною особою підприємцем Мельниковим Денисом Олександровичем (цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги № б/н.

Відповідно до умов п. 1. даного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонаріеві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цементові і стає кредитором за договором № 50 купівлі-продажу від 15.08.2008 між цементом і Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша західно-українська лізингова компанія».

Пунктом 2. укладеного договору про відступлення права вимоги, визначено, що позивач набув право вимагати від відповідача сплати неустойки (пені), 3% річних та інфляційних, зобовязання щодо сплати яких виникли у відповідача в звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 50 від 15.08.2008.

Стаття 514 Цивільного кодексу України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, штрафні санкції і збитки за порушення умов договору купівлі-продажу № 50 від 15.08.2008 відповідач має сплатити новому кредитору позивачу.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.1. договору купівлі-продажу передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання договірних обовязків стосовно строків поставки або оплати товару винна сторона зобовязання сплатити іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного в строк зобовязання за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо оплати товару.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.1. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача за період з 11.04.2010 по 09.10.2010, становить 77155,24 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 77155,24 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 65542,40 грн. збитків від зміни індексу інфляції (за період з 13.03.2010 по 31.01.2011) та 3% річних в розмірі 23462,00 грн. (за період з 13.03.2010 по 10.02.2011).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 65542,40 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 23462,00 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша західно-українська лізингова компанія»(м. Київ, вул. Електриків, 26, код ЄДРПОУ 31362539) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 77155 (сімдесят сім тисяч сто пятдесят пять) грн. 24 коп. пені, 65542 грн. 40 коп. (шістдесят пять тисяч пятсот сорок дві) грн. 40 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 23462 (двадцять три тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 00 коп., 1661 (одну тисячу шістсот шістдесят одну) грн. 60 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 15.03.2011.