Рішення № 14426263, 09.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/4809.03.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи"

доФізичної особи підприємця ОСОБА_1

простягнення 187 419,77 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Хмельницький О.М.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" (надалі "Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (надалі "Підприємець") про стягнення 198 782,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №6 від 30.12.2005 р. позивач передав у строкове платне користування нежитлове приміщення, а відповідач належним чином грошове зобовязання по внесенню орендної плати не виконав, в звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 176 042,99 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 363,18 грн. та 3% річних у розмірі 11 376,78 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.02.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2011 р. у звязку із неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду розгляд справи відкладено до 09.03.2011 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, подав заяву про відмову від позову в частині стягнення пені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.03.2011 р. заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення пені задоволено та припинено провадження у вказаній частині.

Представник позивача позовні вимоги з урахування відмови від позову в частині стягнення пені підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Відповідач, повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, своїх повноважних представників у судове засідання не направив, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: АДРЕСА_2, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №НОМЕР_1 від 23.02.2011 р. та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2005 р. між Товариством (орендодавець) та Підприємцем (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №6 (надалі "Договір").

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме: частину будівлі на підвальному поверсі, загальною площею 21,13 кв. м., частину будівлі на підвальному поверсі, загальною площею 11,87 кв. м., частину будівлі на підвальному поверсі, загальною площею 33,2 кв. м. та частину будівлі на підвальному поверсі, загальною площею 1,1 кв. м. (далі "обєкт оренди"), що належить орендодавцю на праві власності, відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень №1-ДТ від 13.10.2005р., для здійснення торгівельної діяльності, у відповідності з договором. Площа обєкту оренди включає в себе площу конструктивних елементів і систем забезпечення будівлі в якій знаходиться обєкт оренди, за винятком колон, розріз яких складає площу більш ніж 0,6кв. м.

Згідно із п. 2.1 Договору орендар приймає у користування обєкт оренди, згідно з актом приймання-передачі обєкту оренди №1. Договір вважається укладеним в момент підписання акту прийому-передачі обєкту оренди №1.

Пунктом 3.1 Договору сторонами погоджено розмір орендної плати, а також встановлено, що розмір місячної плати за користування обєктом оренди визначається з врахуванням індексу інфляції споживчих цін за попередній місяць. До орендної плати включені вартість комунальних послуг, вартість послуг на утримання приміщення (пропорційно площі приміщення, яке орендує оренди, до загальної площі будівлі) та вартість послуг по охороні будівлі.

Відповідно до п. 3.2 Договору плата за користування обєктом оренди сплачується орендарем, щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця.

Із змісту п. 4.1 Договору вбачається, що орендар зобовязаний своєчасно вносити плату за користування обєктом оренди.

На виконання умов Договору 31.12.2005 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлові приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна №1 від 31.12.2005 р.

Додатковою угодою №1 до Договору від 01.07.2006 р. (п.п. 1, 2) сторонами викладено п. 1.1 Договору в наступній редакції: "орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме: частину будівлі на підвальному поверсі, загальною площею 21,13 кв. м., частину будівлі на підвальному поверсі, загальною площею 11,87 кв. м., частину будівлі на підвальному поверсі, загальною площею 33,2 кв. м. та частину будівлі на підвальному поверсі, загальною площею 20 кв. м. (далі "обєкт оренди"), що належить орендодавцю на праві власності, відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень №1-ДТ від 13.10.2005р., для здійснення торгівельної діяльності, у відповідності з договором.", та збільшено розмір орендної плати.

Додатковими угодами до Договору №2 від 31.08.2006 р., №1/Г від 01.12.2008 р., №1/В від 01.06.2008 р. та №1/Г від 01.09.2008 р. сторонами змінювалися розміри орендних платежів.

23.06.2010 р. сторонами укладено додаткову угоду №5/А до Договору (надалі "Угода"), відповідно до п. 1 якої встановлено, що заборгованість орендаря за Договором станом на 23.06.2010 р. складає 113 767,75 грн., а п. 2 погоджено графік її погашення: визначеними платежами щомісячно до 20.12.2010 р.

Відповідно до п. 5 Угоди погашення заборгованості не звільняє орендаря від сплати орендної плати, зазначеної в п. 3 Договору.

Додатковою угодою №7/А до Договору від 01.10.2010 р. сторонами викладено п. 3.2 Договору в новій редакції та змінено розмір орендної плати.

12.01.2011 р. між позивачем та відповідачем було складено акт звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами, відповідно до якого заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів за Договором (в т.ч. за Угодою) станом на 12.01.2011 р., становить 176 042,99 грн.

Спір у справі виник у звязку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобовязання по сплаті орендних платежів за Договором, у звязку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 176 042,99 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна та акт звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами) підтверджується факт передачі обладнання в оренду, користування ним відповідачем, часткова сплата відповідачем орендних платежів та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 176 042,99 грн.

Вказані акти містять підпис відповідача, а будь-яких заперечень щодо користування обєктом оренди у спірний період відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи розділу 3 Договору та п. 2 Угоди строк виконання грошового зобовязання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором та Угодою на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь позивача 176 042,99 грн. на підставі Договору (в т.ч. Угоди). Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємцем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємця заборгованості у розмірі 176 042,99 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 11376,78 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання по сплаті встановленої Угодою заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Угодою строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 3 Угоди передбачено, що у випадку порушення орендарем строків оплати, згідно визначеного в п. 2 даної Угоди порядку, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості у разі затримки платежу терміном понад 5 календарних днів.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу за прострочення по сплаті орендних платежів, нарахованого у розмірі 10% від суми встановленої сторонами в п. 1 Угоди заборгованості - 113767,75 грн.

Здійснивши перерахунок, суд вважає за можливе задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 11 376,78 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємця основного боргу у розмірі 176 042,99грн. та штрафу у розмірі 11 376,78 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" (04053, м. Київ, площаЛьвівська, 8-А; ідентифікаційний код 33695378) основний борг у розмірі 176 042 (сто сімдесят шість тисяч сорок дві) грн. 99 коп., штраф у розмірі 11 376 (одинадцять тисяч триста сімдесят шість) грн. 78 коп., державне мито у розмірі 1 874,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 10.03.2011 р.