Рішення № 14426186, 11.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/429-22/27511.03.11 За позовомСпільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями

«Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оріана»

про стягнення суми страхового відшкодування та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Шумлянський В.І. (довіреність №914 від 03.06.2010р.);

від відповідача: Майстрюк М.В. голова правління;

Алейнікова І.В. (довіреність №125 від 14.02.2011р.).

В судовому засіданні 11.03.2011р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Справа судом першої інстанції розглядається вдруге.

Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі СП з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі ТОВ, позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оріана» (надалі ЗАТ «Страхова компанія «Оріана», відповідач) суми страхового відшкодування у розмірі 324000, 54 грн., суми штрафу в розмірі 27864, 05 грн., індексу інфляції 9534, 77 грн., трьох відсотків річних 2290, 20 грн..

В ході розгляду справи подані уточнення позовних вимог згідно з якими позивач просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 301971, 37 грн., суму штрафу в розмірі 27864,05 грн., індекс інфляції 9534,77 грн., 3% річних у розмірі 2290,20 грн..

Після скасування прийнятих у справі рішень, згідно з Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2010р. заявлені позовні вимоги підтримані, від сторін отримані пояснення, які долучені до справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування та невизнанні події, яка відбулась 24.12.2008р. із застрахованим транспортним засобом, страховим випадком. У звязку з цим позивач вважає наявними підстави для стягнення в судовому порядку належного йому страхового відшкодування із нарахуванням штрафних санкцій.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово у відзиві на позов, та мотивовані відсутністю підстав виплати страхового відшкодування пошкодженого транспортного засобу, у звязку з невиконанням позивачем умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 21178 від 19.03.2008р., а також Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 06-1 в частині представлення всіх необхідних документів.

Провадження у справі зупинялось у звязку із призначенням судової автотоварознавчої експертизи та було поновлено ухвалою від 05.01.2011р..

Згідно з заявою про уточнення та збільшення розміру позовних вимог поданою при врахуванні висновку судової експертизи за проведеним автотоварознавчим дослідженням позивач просив стягнути з відповідача 282296, 55 грн. страхового відшкодування, 57201, 54 грн. суми індексації грошового боргу за період з лютого 2009р. по січень 2011р., 17007, 40 грн. трьох процентів річних за період з 07.02.2009р. по 09.02.2011р., 28229, 66 грн. штрафу, нарахованого за період з 07.02.2009р. по 06.08.2009р. та судові витрати.

Відповідачем в свою чергу відзначено про невірність визначення позивачем суми страхового відшкодування, оскільки при врахуванні умов договору та висновків судової експертизи така має становити 188874, 54 грн..

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, здійснивши необхідні дії на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2008р. між ЗАТ «Страхова компанія «Оріана» та СП з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі ТОВ укладений договір №21178 добровільного страхування наземного транспорту згідно з яким на страхування прийнято автомобіль DAF 85 CF. 380 (бетонозмішувач) державний номер НОМЕР_1 (додаток № 1 до договору п. 4).

Як про те зазначено у п. 2.1 договору, страховими випадками за договором визнаються події, що відбулися з застрахованим майном під час дії договору страхування та документально підтверджені згідно наведеного переліку, зокрема:

п.2.1.1 пошкодження, знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (з можливістю отримати регрес та без).

В силу частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування»страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

24.12.2008р. о 10 годині 10 хвилин водій ОСОБА_1., керуючи автомобілем DAF 85 CF. 380 (бетонозмішувач), державний номер НОМЕР_1, рухався по Дніпровській Набережній, зі сторони мосту ім. Патона, в напрямку вул. Причальна зі швидкістю 40-50 км на годину, під'їжджаючи до нерегульованого перехрестя не витримав безпечну дистанцію та зіткнувся з автомобілем КамАЗ державний № 204-49 КА, котрий зупинився біля пішохідного переходу, на якому знаходились пішоходи.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль DAF 85 CF. 380, державний номер НОМЕР_1, отримав значні пошкодження передньої частини і салону кабіни, що підтверджується протоколами огляду транспортного засобу від 24.12.2008р. та від 31.01.2009р..

Належне виконання позивачем зобовязань в частині повідомлення страховика про настання страхового випадку, відповідачем не заперечується, підтверджується матеріалами справи, зокрема наданою до справи датованою 24.12.2008р. заявою про пошкодження транспортного засобу за вих. 785.

Відповідно до ч.1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З метою надання правової оцінки умовам договору щодо того в яких випадках виплата страхового відшкодування може не здійснюватися згідно встановлених обставин щодо настання страхового випадку з вини водія застрахованого автомобіля (недодержання безпечної дистанції), з урахуванням вказівок вміщених у постанові Вищого господарського суду України у даній справі, судом зобовязано позивача обгрунтувати заявлені позовні вимоги з урахуванням положень договору № 21178 добровільного страхування наземного транспорту, в тому числі п. 17.2 договору.

На вимоги суду позивачем представлені пояснення, а також додаткову угоду № укладену 24.03.2008р. до договору, за якою п. 7.17.2 викладено в іншій редакції, та врегульовано, що при настанні страхового випадку виплата страхового відшкодування не здійснюється, якщо:

- страхувальником (вигодонабувачем) або його дорученими особами навмисно вчинено дії, що завдали збиток транспортному засобу. Зазначена норма не поширюється на дії, повязані з виконанням ними громадянського чи службового обовязку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоровя, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника (вигодонабувача) встановлюється відповідно до чинного законодавства України.

Враховуючи наведене, підстави для невиплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку за укладеним договором страхування погоджені у п. 7.17.2, та при встановлених обставинах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», страховик бере на себе зобов'язання здійснити страхову виплату страхувальнику у разі настання страхового випадку.

Листом за вих. 513 від 24.06.2009р., тобто вже після звернення позивача з позовом до суду, відповідач, з посиланням на порушення позивачем умов договору страхування №21178 та керуючись п. 7.17.12 договору відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Заперечення проти позову, подані позивачем вже після повернення справи на новий розгляд згідно Постанови Вищого господарського суду від 20.05.2010р., мотивовані зазначеним у вказаному листі.

Відмову у виплаті страхового відшкодування за заявленим страховим випадком з підстав зазначених відповідачем, суд вважає необґрунтованою та такою що не ґрунтується на положеннях укладеного між сторонами договору, виходячи з наступного.

Договір страхування укладений між сторонами зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування»та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується з статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 7.17.12 договору, на який посилається відповідач в обґрунтування відмови у виплаті страхового відшкодування, при настанні страхового випадку виплата страхового відшкодування не здійснюється, якщо страхувальник не надав страховику протягом шести місяців з моменту настання страхового випадку необхідний пакет документів за виключенням ризику п. 2.1.5.

Статтею 26 Закону України «Про страхування»передбачені підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування. За приписами вказаної норми такими підставами є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Підстави якими відповідачем обгрунтовано відмову у виплаті страхового відшкодування за договором (лист за вих. № 513 від 24.06.2009р.) та також обгрунтовані заперечення проти позову, суд відхиляє як такі що спростовуються матеріалами справи у звязку з наступним.

Твердження відповідача щодо неподання позивачем при зверненні із заявою про сплату страхового відшкодування медичної довідки про те, що водій пошкодженого автомобіля під час ДТП не перебував у стані алкогольного або наркотичного спяніння не є обставиною, що підтверджує порушення позивачем умов договору в частині надання повного пакету документів для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

В даному випадку умови договору не передбачають зазначений документ виданий саме спеціалізованою установою, як обовязковий для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, а жодних належних доказів, що водій перебував у стані алкогольного спяніння під час ДТП 24.12.2008р. у справі не міститься. Навпаки, довідкою виданою УДАІ ГУ МВС України у м. Києві на запит ЗАТ «СК «Оріана»підтверджено що обидва водії перебували у тверезому стані.

Окрім того, в матеріалах справи наявні листи ЗАТ «Страхова компанія «Оріана»за вих. №141 від 17.02.2009р., вих. № 583 від 15.07.2009р. якими підтверджено, що відповідач визнав подію, яка трапилася 24.12.2008р., страховим випадком, визнав свої зобовязання перед позивачем та запевнив позивача, щодо безсумнівності виконання перед ним своїх зобовязань.

У листі за вих. № 583 від 15.07.2009р., зокрема було відзначено про досягнення домовленості між сторонами про сплату страхового відшкодування в розмірі 239771, 62 грн. рівними частинами на протязі шести місяців, у звязку з чим просив позивача подати клопотання до суду про закриття провадження у справі № 4/429 в результаті досягнення між сторонами мирової угоди…

Наведене, зокрема підтверджує безпідставність заявлених відповідачем заперечень, зокрема в частині неповно наданих позивачем документів, які необхідні для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, а причиною виникнення спору між сторонами стала саме сума страхового відшкодування з якою, очевидно непогодився позивач обґрунтовуючи свої вимоги складеним звітом № 1585/07/08 від 30.07.2009р. про оцінку автомобіля DAF 85 CF. 380 (бетонозмішувач) державний номер НОМЕР_1, за яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 301971, 37 грн..

Незясування питання по розміру понесених позивачем збитків також висвітлено у Постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2010р., та при врахуванні що у матеріалах справи наявними є два звіти експертів по визначенню розміру відновлювального ремонту автомобіля (звіт № 074 виконаний ПП «Візе»на замовлення страхової компанії, згідно якого вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля складає 239 771, 62 грн., та звіт № 1585/07/08 від 30.07.2009р. виконаний на замовлення позивача субєктом оціночної діяльності ТОВ «Сател Груп», за яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 301971, 37 грн.) виходячи з обовязковості вказівок вміщених у постанові суду касаційної інстанції, ухвалою суду від 10.09.2010р. у справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експерта № 0246, проведеної у справі судової автотоварознавчої експертизи, складеного 12.11.2010р. вартість відновлювального ремонту автомобіля DAF 85 CF. 380 (бетонозмішувач) державний номер НОМЕР_1, що отримав пошкодження при ДТП складає 284696, 69 грн..

Статтею 988 Цивільного кодексу України до обов'язків страховика віднесено, зокрема, вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку; здійснення страхової виплати у строк, встановлений договором, у разі настання страхового випадку.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Названою статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Порядок і умови виплати страхового відшкодування визначені сторонами у розділі 7 договору, та зокрема згідно з ч. 4 зазначеного розділу: у випадку, якщо страхова сума, яка встановлена в договорі страхування, виявиться менше дійсної вартості обєкту страхового захисту на момент виникнення страхового випадку, сума збитку відшкодовується пропорційно співвідношенню страхової суми до дійсної вартості, але не вище страхової суми.

Зазначене кореспондується також з положеннями ст. 9 Закону України де у ч. 17 відзначено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник…У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

При проведенні судової експертизи, за висновком № 0246 від 12.11.2010р. ринкова вартість транспортного засобу на дату пошкодження визначена сумою 626153, 66 грн. (п. 1.3 дослідження), що є більшою страхової суми за договором 420000 грн. (розділ 2 договору, додаток № 1 до договору) та є підставою визначення суми страхового відшкодування з урахуванням пропорції.

В силу положень договору (п. 2.1.8) відшкодування збитку здійснюється без урахування зносу частин та деталей, що підлягають заміні, а за умовами страхування, (п. 5 додатку до договору) франшиза складає 2100 грн..

Частиною 18 статті 9 Закону України «Про страхування» унормовано, що франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

При врахуванні викладеного, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті за договором страхування внаслідок настання страхового випадку 24.12.2008р. складає 188874, 54 грн., та саме в цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню:

420000 : 626153, 66 = 0, 6708 (коефіцієнт згідно розділу 7 договору)

284696, 69 х 0, 6708 2 100 грн. = 188874, 54 грн..

Вимоги позивача щодо стягнення відповідача нарахованим ним сум інфляційних збитків у розмірі 57201, 54 грн., трьох відсотків річних 17007, 40 грн., штрафу - 28229, 66 грн. задоволенню не підлягають.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.01.11р. позивача було зобовязано надати суду письмові пояснення щодо здійснених розрахунків штрафу, інфляційних збитків та 3% річних виходячи з суми належної до виплати страховиком на підставі договору страхування № 21178 від 19.03.2008р. щодо якої допущено прострочення; надати розрахунки що відповідають наведеному, в разі підтримання таких вимог.

Розрахунок суми страхового відшкодування, що підлягає до виплати за договором страхування № 21178 від 19.03.2008р. був також наданий і відповідачем в судовому засіданні 14.02.2011р., і саме у звязку з цим в судовому засіданні 14.02.2011р. було оголошено перерву, однак згідно з поясненнями позивача, підстави для коригування суми страхового відшкодування відсутні через те, що на вирішення експертизи вказане питання не ставилось.

Зазначені твердження позивача суд відхиляє, оскільки при проведенні експертного дослідження питання щодо ринкової вартості досліджуваного транспортного засобу на момент настання страхового випадку підлягає обовязковому встановленню, що відповідно відображено у дослідженні за п. 1.3 висновку судової експертизи № 0246 від 12.11.2010р..

Визначення позивачем до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування не грунтується на умовах договору, а наведені позивачем розрахунки інфляційних збитків, 3% річних та штрафу, судом визнані неналежним доказом заявлених вимог, були оцінені судом у відповідності з вимогами ГПК України, та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та обєктивного вирішення спору в цій частині.

У позивача, при отриманні ухвали виник процесуальний обовязок по виконанню вимог суду, які є обовязковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, однак такі позивачем не виконані, і через їх невиконання, з огляду на ст. 33 ГПК України зазначені у поданих суду розрахунках суми є необґрунтованими, у звязку з чим, суд не є зобовязаним здійснювати розрахунок суми штрафу, інфляційних збитків та 3% річних в обґрунтування вимог позивача, оскільки саме останнім зазначені вимоги перед судом не доведені належними засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 3847, 35 грн., 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 2038, 32 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Оріана»(04070, м. Київ, вул. Почайнинська 70, оф. 2, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 30552209) на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (03150, м. Київ, вул. Ковпака 17, ідент. код 20057315) 188874, 54 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 54 копійки) страхового відшкодування, 2038, 32 грн. (дві тисячі тридцять вісім гривень 32 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 14.03.2011