Рішення № 14425885, 30.03.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка 16, м. Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 р. Справа № 5010/280/2011-26/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобрин О. М.,

при секретарі судового засідання Каркузаєвій Н. Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_2

про стягнення 7709 грн. 43 коп. заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача: Челах А. В. - спеціаліст 1-ї категорії юридичного відділу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, (довіреність №183./01-17/64-в від 01.11.10);

від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ: до господарського суду Івано-Франківської області звернувся Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради із позовом (вх. №432 від 15.02.11) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 7709 грн. 43 коп., в тому числі 4671, 20 грн. - 20% від суми попереднього пайового внеску, 3038,12 грн. - пені, 3% річних та індексу інфляції.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 03.03.11.

Представник позивача в судове засідання 03.03.11 з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлень про одержання відповідачем ухвали від 17.02.11 до суду не надходило.

У зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів, розгляд справи було відкладено на 15.03.11.

В судове засідання 15.03.11 представник позивача з'явився, жодних клопотань не заявляв. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлень про одержання відповідачем ухвали від 15.03.11 до суду не надходило.

Ухвалою суду від 15.03.11 розгляд справи було відкладено на 30.03.11, у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

30.03.11 представник позивача з'явився, подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо відомостей про відповідача та квитанції про сплату державного мита.

Представник відповідача повторно не з'явився в судове засідання, повідомлень про неодержання відповідачем ухвали до суду не надходило.

Ухвали суду від 17.02.11, 03.03.11 та 15.03.11 були направлені відповідачу в установленому порядку, документів, які б свідчили про неотримання відповідачем ухвал у справі, до суду не надходило. Крім того, 23.03.11 до суду повернулась ухвала від 17.03.11, яка була надіслана відповідачу, з відміткою органів поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців адреса відповідача саме така, яка вказана в ухвалах суду. Отже, з вищевказаного вбачається, що відповідача належним чином повідомлено про дати, час та місце розгляду справи, доказом чого є, зокрема, штампи, проставлені на оригіналах вказаних ухвал, що містяться в матеріалах справи, з відмітками канцелярії суду про кількість та дату надісланих копій сторонам.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у відповідності до ст.43 ГПК України, суд встановив, що між Виконавчим комітетом міської ради (далі виконком) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі замовник) було укладено договір № 96(а) від 08.10.08 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста (а.с.9).

Згідно п.2.1 договору замовник зобов'язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором. Попередній розмір пайового внеску складає 23 356, 03 грн. Замовник сплачує не менше 20 % попереднього розміру пайового внеску протягом сорока банківських днів від дати, зазначеної на витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради протокольною частиною (п.3.2). Розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 2 до договору, який оформлюється після затвердження в установленому порядку архітектурно-технічного паспорту об'єкта (п.3.3).

Як вбачається із витягу з рішення від 29.10.08 №510 (а.с.11) та відповідно до п.3.2 договору, 12.11.08 - це дата, від якої обраховується сорокаденний термін сплати коштів у розмірі не менше 20 % попереднього розміру пайового внеску, до фонду соціально-економічного розвитку.

Проте, відповідач не виконав своїх зобовязань за договором, а саме, не вніс своєчасно кошти до фонду соціально-економічного розвитку.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень позивача, виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради було надіслано відповідачу лист (вимогу) від 07.09.10 та запропоновано відповідачу добровільно виконати зобов'язання за договором та сплатити до фонду соціально-економічного розвитку кошти у сумі 7218, 09 грн., в тому числі 4671, 20 грн. - 20% від суми попереднього пайового внеску, 2546, 89 грн. - пені, 3% річних та індексу інфляції.

Відповідач відзив на позов не подав та заявлених позивачем вимог не спростував.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених позовних вимог, дійшов висновку про правильність нарахування позивачем заборгованості по сплаті коштів у сумі 4671, 20 грн. - 20% від суми попереднього пайового внеску до фонду соціально-економічного розвитку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, про законність та обґрунтованість позовної вимоги в сумі 4671, 20 грн. - 20% від суми попереднього пайового внеску.

Відповідно до п.5.1 Договору при простроченні платежів, визначених пунктами 3.2 та 3.4 Договору, замовник сплачує виконкому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяв у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 5.1 договору встановлена відповідальність сторін за невиконання своїх обов"язків у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. Період прострочки з 09.01.09 по 30.11.10. Сума пені, згідно розрахунку від 01.02.10 становить 1801,48 грн. Суд, здійснивши перерахунок пені, дійшов висноку, що дана позовна вимога є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем відповідачу нараховано 3 % річних в розмірі 292,31 грн та інфляційні нарахування в розмірі 944,33 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобовязанню, правова природа яких, є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобовязань.

Враховуючи викладене, заявлені вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 292,31 грн та інфляційні нарахування в розмірі 944,33 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Таким чином, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у справі, у відповідності до чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

Судові витрати слід покласти на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судом було зобов'язано представника позивача надати докази сплати державного мита в належному розмірі. Представником позивача такі докази подані, проте в розмірі більшому, ніж встановлений п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.03.1993 року № 7-93 „Про державне мито”, тобто не в сумі 102, 00 грн., а в сумі 122,00 грн.

Згідно п.1 ст.8 Декрету КМУ від 21.03.1993 року № 7-93 „Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Отже, на підставі п.1 ст.8 Декрету КМУ від 21.03.1993 року № 7-93 „Про державне мито” поверненню позивачу підлягає державне мито, внесене у більшому розмірі, в сумі 20, 00 (двадцяти) гривень.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 526, 530, 546, 610, 625, 629 ЦК України, ч.2 ст.20, ч.1ст.230, ч.6 ст.231 ГК України, п.п. 2, 8 Декрету Кабінету Міністрів України суд

ВИРІШИВ:

Позов Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7709 грн. 43 коп. заборгованості задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 і.к. НОМЕР_1) 7 709,43 грн. (сім тисяч сімсот дев'ять гривень 43 коп.) - ( 4671,20 становить 20% від суми попереднього пайового внеску та 3 038,12 грн. пені, 3% річних та індексу інфляції), 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000, і.к.20568100) на рахунок МБ м. Івано-Франківськ, р/р 31512931700002, код платежу 50110000, код 20568100, МФО 836014 УДК в Івано-Франківській області, призначення платежу: на соціально-економічний розвиток міста.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Кобрин О. М.

Повне рішення складено 31.03.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Нижник О. Г. 31.03.11