Рішення № 14425500, 29.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.03.11 р. Справа № 4/78

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача Момот О.В.- довіреність від 14.01.2009р.,

від відповідача субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_2,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Донснабзбут” м. Донецьк

до відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк

про стягнення 104212,93грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних, пені

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 104212,93грн., з яких: 87837,50грн. заборгованість за отриману, але не сплачену в повному обсязі продукцію, 11097,50гр. сума інфляційних нарахувань, 3330,53грн. 3%річних, 1947,40грн. пеня, яка нарахована за прострочення оплати товару.

В підтвердження позову позивач посилається на підписаний з відповідачем договір поставки №б/н від 01.01.2009р., видаткові накладні (відсутнє посилання на договір) №1298 від 09.11.2009р. на суму 33412,50грн., №1319 від 11.11.2009р. на суму 31882,50грн., №1338 від 17.11.2009р. на суму 36270,00грн., №2053 від 14.12.2009р. на суму 7285,00грн., №832 від 09.07.2010р. на суму 5106,50грн., по яких переданий товар.

Відповідач в судовому засіданні 22.03.2011р. заявив суду, що не отримав від позивача копію позову, а за цим не міг скористуватись своїм правом захищати свої інтереси.

Господарський суд оголосив перерву на 29.03.2011р. на 9годин 15 хвилин на підставі ст.77 ГПК України для підготовки відповідачем письмового відзиву на позов.

Після перерви позивач надав суду оригінали документів, які підтверджують вимоги позову і уточнив строки порушення відповідачем грошових зобовязань, відповідно до яких нараховані пеня, витрати від інфляції та річні проценти.

Господарський суд встановив факт направлення відповідачу за його юридичною адресою копії позовної заяви і додатків до неї, про що свідчать квитанція поштового відділення і опис вкладення у цінний лист документів. Тому заперечення відповідача стосовно неотримання ним копії позову не приймаються судом, оскільки спростовуються доказами.

Відповідач не погоджується з вимогами позову на тій підставі, що у відповідача перед ним є заборгованість за використання його обладнання і оренду приміщення.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом -

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом позову є стягнення заборгованості, яка виникла у відповідача за договором поставки №б/н від 01.01.2009р. і стягнення пені, річних і витрат від інфляції за неналежне виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

2

За своїм змістом та правовою природою договір, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що за договором поставки №б/н від 01.01.2009р. постачальник (позивач) передає, а відповідач (покупець) приймає та сплачує товар (п. 1.1 договору). Найменування товару, його кількість, ціна та вартість згоджуються сторонами та зазначаються в накладних, які є невідємною частиною договору (п. 1.2 договору). За пунктом 2.2 договору оплата за поставлений товар проводиться покупцем протягом 5 банківських днів з моменту поставки партії товару. Відповідно до п. 6 договору він діє до 31.12.2009р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобовязань. Якщо протягом 30 днів після закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про бажання розірвати договір, він вважається пролонгованим на один рік.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Позивачем, на виконання умов договору, по видатковим накладним: №1298 від 09.11.2009р. на суму 33412,50грн., №1319 від 11.11.2009р. на суму 31882,50грн., №1338 від 17.11.2009р. на суму 36270,00грн., №2053 від 14.12.2009р. на суму 7285,00грн., №832 від 09.07.2010р. на суму 5106,50грн. переданий, а відповідачем особисто отриманий товар всього на загальну суму 113956,50грн.

Відповідно до умов частини першої ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавство не встановлений інший порядок оплати товару.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата за поставлений товар проводиться покупцем протягом 5 банківських днів з моменту поставки партії товару, тому відповідачем отриманий товар повинен бути сплачений у наступні терміни по видатковим накладним: №1298 від 09.11.2009р. до 16.11.2009р., №1319 від 11.11.2009р. до 18.11.2009р., №2053 від 14.12.2009р. до 21.12.2009р., №832 від 09.07.2010р. до 16.07.2010р.

Відповідачем, в порушення умов договору, отриманий товар сплачений частково в сумі 26119,00грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 87837,50грн.

Враховуючи вищезазначене, а також доведеність позивачем факт наявності заборгованості за товар, господарський суд задовольняє цю позовну вимогу в повному обсязі.

Враховуючи несплату відповідачем товару, позивач також просить стягнути борг з урахуванням інфляційних витрат та річних процентів за період з 14.11.2009р. по 15.02.2011р. Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання сторонами обумовлені п.2.2 договору, відповідачем не оплачені отримані товари в установлені строки, тому суд вважає, що відповідач порушив строки виконання грошових зобовязань, так як до предявлення позивачем позову фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором.

3

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем отриманий товар не сплачений, тому позивачем нараховані сума річних відсотків та інфляційних.

Враховуючи, що позивачем нарахування інфляційних та річних проведене без врахування термінів оплати товару, встановлених сторонами в договорі (кінцеві терміни оплати товару розраховані без урахування саме банківських днів та з порушенням загальної методики нарахування), господарський суд задовольняє вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3%річних частково в наступних розмірах: інфляційні в сумі 9971,33грн., 3%річних в сумі 3263,77грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1947,40грн. пені, нарахованої ним за прострочення оплати товару на підставі п. 5.3 договору.

Господарський суд при вирішенні цього питання виходить з наступного:

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

4

Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім цього, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами субєктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобовязання (п. 2.2 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобовязання; в) розмір пені (п. 5.3 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобовязання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 1947,40грн. пені частково в сумі 1622,35грн., оскільки вона повинна бути розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру облікової ставки НБУ, а позивачем нарахування проведене без врахування термінів оплати товару, встановлених сторонами в договорі (кінцеві терміни оплати товару розраховані без урахування саме банківських днів).

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Донснабзбут” м. Донецьк до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк про стягнення 104212,93грн., з яких: 87837,50грн. заборгованість, 11097,50гр. сума інфляційних нарахувань, 3330,53грн. 3%річних, 1947,40грн. пеня частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донснабзбут” м. Донецьк-83121, пр. Київський, 1 „б”, ЄДРПОУ 36253181 заборгованість в сумі 87837,50грн., інфляційні в сумі 9971,33грн., 3%річних в сумі 3263,77грн., 1622,35грн. пені, 1026,95грн. державного мита та 232,56грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя Гринько С.Ю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 29.03.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Надруковано 3 примірника:

1 суду,

1 позивачу,

1 відповідачу