Постанова № 14425366, 16.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.03.11Справа №2а-630/11/2770

м. Севастополь

10 год. 29 хв.

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Трігуб Г. В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 18.11.1997р.

представник відповідача Військової частини А 4591 Міністерства оборони України не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомОСОБА_1довійськової частини А 4591 Міністерства оборони Українипро стягнення грошової компенсації замість речового майна у розмірі 4682,23 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовомдовійськової частини А 4591 Міністерства оборони Українипро стягнення грошової компенсації замість речового майна у розмірі 4682,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби, не була забезпечена речовим майном та не отримала грошову компенсацію замість нього після звільнення.

Ухвалою суду від 22.02.2011р. відкрито провадження в адміністративної справі.

Ухвалою суду від 22.02.2011р. закінчено підготовче провадження і справа призначено до судового розгляду.

Позивач, у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення у обґрунтування позовних вимог, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, військової частини А 4591 Міністерства оборони України,у судове засідання повноважного представника не направив, про час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку, за адресою, зазначеною у позові, про що свідчить поштове повідомлення, просить розглянути справу у відсутність представника (а.с.19).

Суд, заслухавши пояснення позивача, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи та наявні у справі письмові докази, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 р. (далі - Закон № 2011), у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 9-1 Закону № 2011, продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011, в редакції, що діяла до 01.01.2007 р., військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за бажанням військовослужбовця, грошову компенсацію замість них.

3 11.03.2000р. Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000р. № 1459-Ш призупинена дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або, за їх бажанням, грошової компенсації замість них, та замість речового майна.

Однак, частина перша статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, тому призупинення дії частини другої цієї статті не скасовує гарантій по забезпеченню військовослужбовців, встановлених цим Законом.

Відповідно до статей 1, 2, 4 Закону № 2011, нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Також, у Рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. зазначено, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, Держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист та юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Крім того, Конституційний Суд у зазначеному рішенні дійшов висновку, що відповідно до частини 3 статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів, лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 20.03.2002р. № 5-рп/2007 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Згідно статті 22 Конституції України конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей, як громадян України в правах і свободах, встановлених законодавством. Тобто при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, згідно пункту 28 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2007 р., військовослужбовці, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за нестримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходила військову службу у військової частині А 4398 Міністерства оборони України мічманом, на посаді начальника секретної частини відділення захисту інформації, перебувала на речовому забезпечені у військової частини А 4591 Міністерства оборони України. Відповідно до наказу командира військової частини А 4398 № 81 - ПМ від 29.09.2010р., ОСОБА_1 була звільнена з військової служби у за станом здоров'я, та виключена зі списків особового складу і всіх видів військового забезпечення (а.с. 7).

При звільненні, відповідачем, не було проведено з позивачем остаточного розрахунку за період його служби, а саме - не видано компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі позивачу на протязі військової служби в Збройних силах України, проте видано не було.

Сума грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі позивачу, згідно з довідкою військової частини А 4591 Міністерства оборони України № 817 від30.11.2010р. складає 4682, 23 грн. (а.с. 9).

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації замість речового майна у розмірі 4682,23 грн., засновані на законі, підлягають задоволенню, а сума грошової компенсації замість речового майна - з урахуванням зазначеного підлягає стягненню з військової частини А4591 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складено, та постанова підписана 21.03.2011р.

Керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, задовольнити.

Стягнути з військової частини А 4591 Міністерства оборони України (юридична адреса: вул. Лазаревська, 1 в м. Севастополі, ЄДРПОУ 24979885) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) грошову компенсацію замість речового майна урозмірі 4682 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 23 коп.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31113095700007, ГУДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3(три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

СуддяО.В. Мінько