Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 2270/1226/11
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіМихайлова О.О.
при секретаріМельничук В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Банкір" до Міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про скасування постанови № 1882/11-07 від 27.09.2007 року про арешт коштів боржника, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про скасування постанови №1882/11-07 від 27 вересня 2007 року про арешт коштів боржника, зняття арешту з банківського рахунку та відшкодування шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було неправомірно накладено арешт на банківський рахунок позивача, чим було завдано шкоду на загальну суму 23497,83 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, підтвердив зазначені у позовній заяві обставини.
Відповідно до вимог статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з ліквідацією міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції суд допустив заміну відповідача на правонаступника - другий міський відділ державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги частково з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 5 лютого 2007 року державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №9/5146А, виданого Господарський судом Хмельницької області, про стягнення з приватного підприємства «Банкір» на користь Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому 7831,14 грн. Постановою державного виконавця від 27 вересня 2007 року при примусовому виконанні виконавчого листа №9/5146А про стягнення з позивача 7831,14 грн. на користь Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому та постанови від 20 березня 2007 року про стягнення виконавчого збору в сумі 783,11 було накладено арешт на кошти в сумі 8614 грн. 25 коп., що знаходяться на рахунку №2600401700333 у Філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Хмельницькому, МФО 315609, та належать приватному підприємству «Банкір» (код 23841015).
У звязку з відсутністю майна та коштів на рахунках боржника, на які можливо звернути стягнення, керуючись статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець 12 грудня 2008 року повернув Державній податковій інспекції у м. Хмельницькому виконавчий лист без виконання.
Відповідно преамбули Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно зі статтею 3 Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами. Статтею 24 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Відповідно до статті 25 Закону державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону;
повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону;
повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 401 цього Закону.
Статтею 40 Закону встановлено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до приписів статті 38 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження.
З урахуванням наведених нормативно-правових актів суд приходить до висновку про правомірність постанови державного виконавця №1882/11-07 від 27 вересня 2007 року про арешт коштів позивача, проте при поверненні виконавчого документа стягувачу державний виконавець був зобовязаний зняти арешт з коштів, що не було ним зроблено.
Позивачем безпідставно заявлені позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних враховуючи наступне.
Цивільний кодекс України регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Ст. 625 ЦК України стосується договірних відносин між контрагентами, а між сторонами про справі не виникали договірні відносини у розумінні норм Цивільного кодексу України. Між позивачем та відповідачем були встановлені адміністративні відносини з приводу примусового виконання судового рішення, тому до таких відносин неможливо застосовувати норми цивільного права.
Щодо позовної вимоги виплатити матеріальні збитки за упущену вигоду.
Відповідно до ст. 22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
В даних спірних правовідносинах відповідач не зобовязаний сплачувати упущену вигоду, оскільки позивачем вказані обставини суду не доведені.
Неодержаний прибуток (втрачена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин не допустив би порушення права.
Жодних даних бухгалтерського обліку на підтвердження суми збитків Позивач не надав суду, які в даній справі мали б бути єдиним доказом, який міг підтвердити збитки позивача, а отже, і розмір шкоди. Таким чином, підтвердження того, що саме арешт коштів призвів до збитків позивача жодним чином не підтверджено.
У відповідності з приписами постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
В п. 10-1 вищезгаданої Постанови Пленуму ВСУ зазначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
За таких підстав суд приходить до висновку, що оскільки встановлено факт неправомірної бездіяльності відповідача щодо зняття арешту з коштів, то для позивача наступили негативні наслідки у вигляді заподіяння моральної шкоди, яка оцінюється судом в 300,00 грн. та підлягає відшкодуванню за рахунок держави.
Керуючись статтями 70, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Зняти арешт з коштів в сумі 8614 грн. 25 коп., що знаходяться на рахунку №2600401700333 у Філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Хмельницькому, МФО 315609, та належать приватному підприємству «Банкір» (код 23841015).
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Банкір» 300 грн. моральної шкоди та 231 грн. 20 коп. судового збору.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 18 лютого 2011 року
СуддяО.О. Михайлов
Судове рішення № 14424807, Хмельницький окружний адміністративний суд було прийнято 16.02.2011. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 2270/1226/11. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: