Постанова № 14424369, 16.02.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12:10 год.

16.02.2011 р.Справа № 2а-5265/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Абакумова І.Л., довіреність № 18/03-29 від 30.04.10 р.,

представника відповідача: не прибув,

прокурора: Дзюбан О.В., посвідчення № 253, видане 26.03.10 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗАТ "ВОЗКО", вул. Жовтневої революції, 287, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 доВознесенської обєднаної ДПІ у Миколаївській області, пров. Б. Іпатових, 6, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 проскасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.10 р. № 0000212301/0 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось закрите акціонерне товариство “Возко” (далі - позивач) до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогою про часткове скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 18.06.10 р. № 0000212301/0 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 р. у сумі 102777,75 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у січні 2010 р. ним було укладено договір на постачання природного газу з ТОВ “Компанія “Енергопромінвест”, за яким позивач сплатив 616666,50 грн., у тому числі 102777,75 грн. податку на додану вартість. На підставі отриманої від контрагента податкової накладної, позивач включив до складу податкового кредиту сплачену ним суму податку на додану вартість.

Відповідач адміністративний позов не визнав, подавши суду клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду (а. с. 77), у якому послався на пропущення позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду.

У судовому засіданні 27.01.11 р. судом у задоволені клопотання було відмовлено, при цьому суд керувався такими положеннями КАС України.

Згідно ст. 99 ч. 5 КАС України, для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Разом з тим, оскаржене податкове повідомлення-рішення не містить вимоги про сплату коштів, ним позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У такому випадку, на думку суду, підлягає застосуванню загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ст. 99 ч. 2 КАС України).

Оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем 18.06.10 р. та того ж дня отримано позивачем, що підтверджується підписом головного бухгалтера позивача на корінці податкового повідомлення-рішення (а. с. 78).

Адміністративний позов здано на пошту 10.08.10 р., що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті (а. с. 7).

Таким чином, позивач звернувся до суду у межах шестимісячного строку, а тому клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду не підлягає задоволенню.

У письмових запереченнях по суті позовних вимог (а. с. 89-91), відповідач послався на те, що під час перевірки позивача, за допомогою системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено невідповідність між сумою податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ “Компанія “Енергопромінвест” та податковим кредитом позивача. Також відповідач зазначив, що ТОВ “Компанія “Енергопромінвест” не здійснювало амортизаційних відрахувань, з чого відповідач робить висновок про відсутність у підприємства основних засобів для здійснення господарської діяльності. Крім того, відповідач послався на те, що у штаті ТОВ “Компанія “Енергопромінвест” знаходиться 4 особи.

На підставі повідомлення про вступ прокурора у справу від 20.01.11 р. № 05-1515-11 (а. с. 104), у розгляді даної адміністративної справи взяв участь прокурор, який підтримав заперечення відповідача та також просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши надані ними докази, суд приходить до наступного.

Відповідач провів позапланову виїзну перевірку позивача за питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість що декларувався у період з 01.01.10 р. до 31.01.10 р., за наслідками якої 20.05.10 р. складено Акт № 1702/23/00310781 (а. с. 9-61).

У висновку даного Акту (а. с. 61) відповідач зазначив про порушення позивачем Закону Україні «Про податок на додану вартість», нормами якого регулювались спірні правовідносини на час їх виникнення, у результати чого останнім завищено заявлену до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість у сумі 102777,75 грн.

На підставі зазначеного Акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.10 р. № 0000212301/0 (а. с. 8), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 103891,0 грн.

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 18.06.10 р. № 0000212301/0 лише у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 102777,75 грн., тобто у сумі сплаченого ним податку на додану вартість, а тому суд перевіряє законність та обґрунтованість дій відповідача щодо зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 102777,75 грн.

Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.06.10 р. № 0000212301/0, суд враховує наступне.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

05.01.10 р. позивач уклав з ТОВ “Компанія “Енергопромінвест” договір № 3/5/01-4 Е на постачання природного газу (а. с. 63-66).

Згідно умов даного договору, ТОВ “Компанія “Енергопромінвест” надає позивачу природний газ у обсягах визначених у додатку № 1 до договору (а. с. 67), за ціною 2466,67 за 1000,0 тис. куб. м.

Згідно порядку та умов постачання, приймання газу (розділ 3 договору), ТОВ “Компанія “Енергопромінвест” передає газ позивачу на пунктах прийому-передачі. Кількість газу закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу.

У матеріалах справи маються платіжні доручення № 431 від 19.02.10 р. на суму 400000,0 грн. (а. с. 68), № 495 від 25.02.10 р. на суму 144433,54 грн. (а. с. 69), № 987 від 26.03.10 р. на суму 72231,96 (а. с. 70), якими позивач розрахувався з ТОВ “Компанія “Енергопромінвест” за придбаний природній газ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.10 р. (а. с. 71). У ціні товару позивач сплатив 102777,75 грн. податку на додану вартість.

Згідно ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ч. 1 того ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.1. Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.3. Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

На виконання зазначених вимог Закону, ТОВ “Компанія “Енергопромінвест” 31.01.10 р. надало позивачу податкову накладну № 27 (а. с. 105), відповідно до якої позивач сплатив за умовами договору 616666,50 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 102777,75 грн.

Відповідно до ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковою накладною, яка у позивача на час перевірки малась.

Відповідно до ст. 2 ч. 3 п. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, не врахував того, що позивач мав податкову накладну, яка підтверджувала правильність обчислення ним сум податку на додану вартість, які були ним включені до складу податкового кредиту.

Судом взята до уваги і така обставина, як наявність у матеріалах справи (а. с. 113) реєстру ПАТ Миколаївгаз, відповідно до якого у січні 2010 р. позивач за умовами договору, укладеного з ТОВ “Компанія “Енергопромінвест”, отримав 250000 тис. куб. м. газу.

Також, відповідно до технічного акту від 29.01.10 р., складеного Вознесенським управлінням експлуатації газового господарства та позивачем, у січні 2010 р. позивач спожив 186016 тис. куб. м. газу.

Таким чином, оцінюючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача щодо завищення заявленої позивачем до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість у розмірі 103891,0 грн., а тому зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 р. у сумі 102777,75 грн. є таким, що здійснено відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про законність та обґрунтованість висновків Акту від 20.05.10 р. № 1702/23/00310781 та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 18.06.10 р. № 0000212301/0, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, додавши до адміністративного платіжне доручення № 23 від 05.08.10 р. (а. с. 4), документально підтвердив судові витрати у сумі 3,40 грн., які підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення від 18.06.10 р. № 0000212301/0 Вознесенської об'єднаної ДПІ у Миколаївській області в частині зменшення ЗАТ "ВОЗКО" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 р. у сумі 102777,75 грн. скасувати.

3. Відшкодувати ЗАТ "ВОЗКО" судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

18 лютого 2011 р.

СуддяА. О. Мороз