Постанова № 14424331, 31.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2011 року Справа № 2а-10416/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді: Цицюри О.О.,

при секретарі судового засідання: Колесніковій Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м.Красний Луч Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 1469,80 грн., з податку з доходів найманих осіб в сумі 4201,11 грн., з податку з доходів фізичних осіб в сумі 4383,59 грн., зі збору за забруднення навколишнього середовища в сумі 839,16 грн., а всього 10893,66 грн., -

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2010 року позивач ДПІ в м.Красний Луч Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг з податку на додану вартість в сумі 1469,80 грн., з податку з доходів найманих осіб в сумі 4201,11 грн., з податку з доходів фізичних осіб в сумі 4383,59 грн., зі збору за забруднення навколишнього середовища в сумі 839,16 грн., а всього 10893,66 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстровано в якості субєкта підприємницької діяльності виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради Луганської області 26.05.2006 за реєстраційним номером 23800000000004011 та взято на податковий облік в якості платника податків у ДПІ в м.Красний Луч Луганської області. Згідно з п.3 ч.1 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни. Однак, у звязку з несвоєчасною сплатою податкових зобовязань. У звязку з несвоєчасною сплатою податкових зобовязань станом на 01.12.2010 ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом у загальному розмірі 10893,66 грн., який складається з податку на додану вартість у розмірі 1469,80 грн. (основний борг 1381,11грн., штрафна санкція 88,69 грн.), податку з доходів найманих осіб у сумі 4201,11 грн. (основний борг 1400,37 грн., штрафна санкція 2800,74 грн.), податку з доходів фізичних осіб в сумі 4383,59 грн. (основний борг 3929,41 грн., пеня 454,18 грн.), зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 839,16 грн. (основний борг 530,93 грн., штрафна санкція 284,73 грн., пеня 23,50 грн.) та підтверджується відповідно деклараціями, розрахунками, податковими повідомленнями-рішеннями, витягами з картки особового рахунку та актом звірки. З метою погашення податкового боргу ДПІ в м.Красний Луч Луганської області на підставі ст.10 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 здійснювало заходи стягнення заборгованості перед бюджетом, зокрема, шляхом направлення відповідачу першої податкової вимоги №1/2 від 12.02.2008р. та другої податкової вимоги №2/5 від 17.03.2008. На підставі викладеного, позивач просив стягнути в судовому порядку з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 1469,80 грн., з податку з доходів найманих осіб у розмірі 4201,11 грн., з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4383,59 грн., зі збору за забруднення навколишнього середовища у розмірі 839,16 грн., а всього 10893,66 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав суду аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення.

Відповідач у судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (аркуш справи 48). Правом надання заперечень проти позову у встановлений судом строк та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про визнання позовних вимог або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених Конституцією та законами України.

Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною третьою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.

Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків відповідачем у даній адміністративній справі податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 1469,80 грн., з податку з доходів найманих осіб в сумі 4201,11 грн., з податку з доходів фізичних осіб в сумі 4383,59 грн., зі збору за забруднення навколишнього середовища в сумі 839,16 грн., виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI, суд приходить до висновку, що в даному випадку при розгляді справи слід застосувати норми раніше діючого законодавства.

Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні».

Згідно ч.1 ст. 11 вказаного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі- платники податків).

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість визначений Законом України «Про податок на додану вартість». Згідно зі ст.7 цього Закону, субєкти господарювання зобовязані у встановленому цим законом порядку сплачувати податок на додану вартість.

Згідно із пунктом 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок, надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування, надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету врегульовано статтею 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до підпунктів 8.1.1, 8.1.2 та 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»:

- податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону;

- податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду;

- якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу згідно із підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування згідно із пунктом 3.5 статті 3 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах.

Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку з доходів фізичних осіб відповідно підпункту 16.3.4 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу.

Згідно із підпунктом 16.3.5 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Питання фінансової відповідальності за порушення норм Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» врегульовано у статті 20 цього Закону.

Згідно із підпунктом «а» пункту 20.2 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, фінансово відповідальними є податкові агенти.

Згідно із підпунктом «а» підпункту 20.3.1 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - є така особа - податковий агент.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» податок на доходи фізичних осіб є загальнодержавним податком.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований в якості субєкта підприємницької діяльності виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради Луганської області 26.05.2006 за реєстраційним номером 23800000000004011 та взято на податковий облік в якості платника податків у ДПІ в м.Красний Луч Луганської області з 26.05.2006 за №408 (аркуші справи 6,7,9).

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.

Станом на 01.12.2010 за ОСОБА_1 рахується податковий борг перед бюджетом, загальна сума якого становить 10893,66 грн. та складається:

- з податку на додану вартість в сумі 1469,80 грн. (з яких:основний борг 1381,11грн., штрафна санкція-88,69грн.), що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, корінцем податкового повідомлення-рішення №0077861741/0 від 26.10.2010 про нарахування штрафної санкції в розмірі 88,69 грн. за несвоєчасну сплату відповідачем податкових зобовязань з податку на додану вартість, витягом з картки особового рахунку (аркуші справи 24-34,12);

- з податку з доходів найманих осіб в сумі 4201,11 грн. (з яких:основний борг-1400,37грн., штрафна санкція-2800,74грн.), що підтверджується корінцями податкових повідомлень-рішень №0001141742/0 від 01.09.2008, №0000191742/0 від 24.02.2010, витягом з картки особового рахунку (аркуші справи 35,13);

- з податку з доходів фізичних осіб у сумі 4383,59 грн. (з яких:основний борг-3929,41грн., пеня-454,18 грн.), що підтверджується витягом з картки особового рахунку, корінцями податкових повідомлень-рішень №0000321740/0 від 28.01.2010№0000421740/0 від 09.02.2009 (аркуші справи 11,38,39);

- зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 839,16 грн. (з яких:основний борг-530,93грн., штрафна санкція-284,73грн.,пеня-23,50грн.), що підтверджується витягом з картки особового рахунку, податковими розрахунками збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2008,2009,2010 роки, корінцями податкових повідомлень-рішень №0001171742/0 від 01.09.2008, №0001181742/0 від 01.09.2008 (аркуші справи 14,15-23,36).

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ визначений порядок погашення податкового боргу платника податків та порядок звернення стягнення на активи платника податків, який відповідно до ввідної частини є спеціальним законом з питань оподаткування, та встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Також цим Законом запроваджене поняття податкового боргу, як податкового зобовязання, узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобовязання.

Крім того, ним же визначено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи.

Згідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зважаючи на те, що боржник не сплатив узгоджені суми податкових зобовязань у встановлені строки, податковим органом відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ відповідачу були сформовані та направлені перша податкова вимога №1/2 від 12.02.2008р. та друга податкова вимога №2а/5 від 17.03.2008, які були отримані особисто відповідачем ОСОБА_1 (аркуш справи 10).

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

6.2.3. Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога- не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога- не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

П.п. 6.2.4 вказаної статті визначено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

На час розгляду справи у суду відсутні відомості про те, що податкові вимоги, отримані відповідачем, були оскаржені, а тому вважаються узгодженими. Даних про добровільну сплату відповідачем податкового боргу судом не встановлено.

Відповідно до п.п.5.2.1, 5.2.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкове зобовязання вважається узгодженим у день отримання податкового повідомлення, якщо воно протягом 10 днів з дня отримання не оскаржено платником податків. Факту оскарження відповідачем податкового зобовязання судом не встановлено.

Відповідно до п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно ст.ст. 9,11 Закону України “Про систему оподаткування”, платники податку несуть обовязки щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) та відповідальність за порушення відповідно до законів України.

Пунктом 11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” зазначено, що органи державної податкової служби мають право стягувати заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податку це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Оскільки позивач відноситься до субєкта владних повноважень, вказаними вище Законами йому надано право на звернення до суду з позовами у зазначених випадках про стягнення податкового боргу шляхом звернення стягнення на активи боржника, при цьому передбачено, що таке стягнення можливе тільки виключно на підставі рішення суду, тому суд вважає, що виниклі правовідносини носять характер публічно-правових, а тому адміністративний суд має право розглядати такі спори та приймати відповідні рішення з цього приводу.

Таким чином, позовні вимоги ДПІ в м.Красний Луч Луганської області знайшли своє обґрунтування наданими суду доказами та нормами чинного законодавства. У зв'язку з цим, суд вважає за можливе стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 1469,80 грн., з податку з доходів найманих осіб в сумі 4201,11 грн., з податку з доходів фізичних осіб в сумі 4383,59 грн., зі збору за забруднення навколишнього середовища в сумі 839,16 грн., а всього 10893,66 грн.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 31 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 07 лютого 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови в судовому засіданні.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в м.Красний Луч Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 1469,80 грн., з податку з доходів найманих осіб в сумі 4201,11 грн., з податку з доходів фізичних осіб в сумі 4383,59 грн., зі збору за забруднення навколишнього середовища в сумі 839,16 грн., а всього 10893,66 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місцезнаходження: 94503 Луганська область, м.Красний Луч, вул.Енгельса,70) податковий борг з податку на додану вартість в сумі 1469,80 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят девять грн. 80 коп.), з податку з доходів найманих осіб в сумі 4201,11 грн. (чотири тисячі двісті одна грн. 11 коп.), з податку з доходів фізичних осіб в сумі 4383,59 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят три грн. 59 коп.), зі збору за забруднення навколишнього середовища в сумі 839,16 грн. (вісімсот тридцять девять грн. 16 коп.), а всього 10893,66 грн. (десять тисяч вісімсот девяносто три грн. 66 коп.) на розрахунковий рахунок №614101000008/0 в УДК в Луганській області, м.Луганськ, МФО 804013, ід.код 21763720.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 07 лютого 2011 року.

СуддяО.О. Цицюра