Постанова № 14424251, 21.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2011 року Справа № 2а-1390/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача не прибув

відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

Свердловського міськрайцентру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 322,58 грн.,

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Свердловського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 322,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ОСОБА_1 перебувала на обліку у Свердловському міськрайцентрі зайнятості у якості безробітної з 23 липня 2008 року по 30 березня 2009 року.

В ході розслідування страхового випадку виявлено, що безробітна ОСОБА_1 в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітна, працювала за цивільно-правовою угодою на підприємстві товариства з обмеженою відповідальністю „МТК” та отримала дохід у розмірі 800,00 грн., тобто відносилась до зайнятого населення і не мала права на отримання матеріальної допомоги по безробіттю. За період перебування на обліку в державній службі зайнятості з 10 березня 2009 року по 30 березня 2009 року безробітній була нарахована та виплачена допомога по безробіттю у сумі 322,58 грн.

Тобто, відповідачем порушено вимоги пункту 3 статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки саме громадянин, який стає на облік служби зайнятості, повинен своєчасно повідомляти про себе усі обставини, які можуть впливати на умови виплати йому забезпечення та соціальних послуг, а в разі умисного невиконання такою особою своїх обов`язків сума виплаченого забезпечення та вартість соціальних послуг стягується з неї у повному обсязі.

За результатами розслідування заступником начальника відділу взаємодії з роботодавцями Свердловського міськрайцентру зайнятості Гончар Н.М. складений акт від 16 грудня 2010 року № 238 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, на підставі якого винесено наказ від 16 грудня 2010 року № НТ 101216 про повернення коштів особою.

Оскільки відповідачем кошти добровільно не повернуті, позивач просить стягнути з відповідача 322,58 грн. розмір незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином (арк. справи 20, 21).

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином (арк. справи 18-19). Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з пунктом 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).

Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із статтею 25 цього Закону держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообовязкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).

Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) була зареєстрована в Свердловському міськрайцентрі зайнятості з 23 липня 2008 року як така, що шукає роботу. У статусі безробітного остання перебувала на обліку в Свердловському міськрайцентрі зайнятості з 30 липня 2008 року по 30 березня 2009 року.

Статтею 1 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення», серед іншого, встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб.

Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248 (надалі Порядок № 60/62).

Порядок № 60/62 є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності із пунктом 5 Порядку № 60/62 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа згідно пункту 6 Порядку № 60/62 знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (пункт 7 Порядку № 60/62).

Пунктом 8 Порядку № 60/62 регламентовано, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів у відповідності із пунктом 9 Порядку № 60/62 може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Згідно договору на виконання робіт (надання послуг) цивільно-правового характеру від 10 березня 2009 року ОСОБА_1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобовязується за завданням замовника товариства з обмеженою відповідальністю „МТК”, протягом визначеного в договорі строку виконувати за плату наступні роботи, а саме, - організацію робіт з приймання та первинної переробки молока. На підставі акта приймання-передачі виконаних робіт від 31 березня 2009 року сторони погодили розмір винагороди за березень 2009 року у сумі 800,00 грн. Тобто, в період перебування на обліку в Свердловському міськрайцентрі зайнятості з 10 березня 2009 року по 30 березня 2009 року безробітна ОСОБА_1 згідно договору цивільно-правового характеру виконувала роботи для товариства з обмеженою відповідальністю „МТК” за виногороду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не повідомила позивача, що вона 10 березня 2009 року прийнята товариством з обмеженою відповідальністю „МТК” на роботу, внаслідок чого в період з 10 березня 2009 року по 30 березня 2009 року незаконно отримала допомогу по безробіттю у розмірі 322,58 грн. Вказані обставини підтверджуються актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 16 грудня 2010 року № 238 та наказом Свердловського міськрайцентру зайнятості від 16 грудня 2010 року № НТ 101216 про повернення коштів особою (арк. справи 5-6, 7).

Відповідач наказ Свердловського міськрайцентру зайнятості від 16 грудня 2010 року № НТ 101216 про повернення коштів не оскаржував, протягом 15 календарних днів з дня отримання листа позивача від 17 грудня 2010 року № 12/4-5912 незаконно виплачені у період з 10 березня 2009 року по 30 березня 2009 року кошти у розмірі 322,58 грн. не повернув (арк. справи 7, 8). Лист від 17 грудня 2010 року № 12/4-5912 отриманий ОСОБА_1 28 грудня 2010 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 8 зворотній бік).

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем- фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 21 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 28 березня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Свердловського міськрайцентру зайнятості (ідентифікаційний код 13392705, місцезнаходження: 94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Жилова, буд. 5) на розрахунковий рахунок № 37175974900072 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 13392705, виплачену у період з 10 березня 2009 року по 30 березня 2009 року допомогу по безробіттю в сумі 322,58 грн. (триста двадцять дві гривні пятдесят вісім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 28 березня 2011 року.

СуддяТ.І. Чернявська