Постанова № 14424154, 22.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2011 року Справа № 2а-1620/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Смішливої Т.В.,

при секретарі Любімовій Г.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Мілобінська М.Г., дов. № 3210/10-028 від 17.02.2011

від відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу у сумі 14713,89 грн., -

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу у сумі 14713,89 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі № 17 від 27.01.2004р. має у користуванні земельну ділянку площею 0,0621 га (сумісно з ОСОБА_2.) під вбудованим приміщенням магазину, який знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, 8.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України від 03.07.1992р. № 2535-ХП "Про плату за землю", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада. Однак, у визначені законом строки Відповідач не сплатив орендну плату за користування земельними ділянками.

Станом на 03.02.2011р. ОСОБА_2 має податковий борг з орендної плати за землю на загальну суму 14 713,89 грн.

З урахуваннями уточнення позовних вимог (а.с. 52-53) позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 податковий борг з орендної плати за землю у сумі 14713,89 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що на даний час Сєвєродонецьким міським судом розглядається цивільна справа про визнання додаткової угоди № 2 від 28.05.2008 до договору оренди землі № 17 від 27.01.2004 недійсною. Вважав додаткову угоду № 2 до договору оренди незаконною, у звязку з чим просив суд у задоволенні позову ДПІ в м. Сєвєродонецьку відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі № 17 від 27.01.2004 є користувачем земельної ділянки площею 0,0621 га (сумісно з ОСОБА_3.) під вбудованим приміщенням магазину, який знаходиться за адресою: м. АДРЕСА_1 строком до 27.01.2029. Пунктом 2.3 договора оренди передбачено, що орендна плата за землю вноситься орендарем самостійно в грошовій формі у розмірі 3737,27 грн. на рік. Грошова плата сплачується щомісячно в розмірі 311,46 грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. (а.с. 28-31)

Додатковими угодами від 27.10.2006 та від 28.05.2008 внесено зміни до договору оренди землі № 17 від 27.01.2004 в частині встановлення орендної плати, відповідно до яких з 01.01.2008 орендна плата за земельну ділянку площею 0,0621 га під вбудованим приміщенням магазину, який знаходиться за адресою: м. АДРЕСА_1 становить 14730,12 грн. на рік. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1227,51 грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. (а.с. 32-33)

В продовж 2009 2010 років ОСОБА_2 орендну плату за земельну ділянку площею 0,0621 га під вбудованим приміщенням магазину, який знаходиться за адресою: м. АДРЕСА_1, у розмірі ? від суми, передбаченої договором та додатковою угодою до нього від 28.05.2008, не сплачував, у звязку з чим Державною податковою інспекцію в м. Сєвєродонецьку винесено податкові повідомлення форми „Ф" № 0006661701/0 від 15.05.2009 на суму 7365,06 грн. та № 0082081701 від 14.05.2010 на суму 7365,06 грн., які відповідачем отримані, що також підтверджено відповідачем у судовому засіданні, та у встановленому законом порядку не оскаржені. (а.с. 11-13).

З облікової картки вбачається, що станом на початок 2009 року за ОСОБА_2 обліковувалась заборгованість з орендної плати за землю у сумі 16,23 грн. (а.с. 16-17)

Таким чином, станом на 01.01.2010 року загальна сума заборгованості ОСОБА_2 з орендної плати за землю становить 14713,89 грн.

З метою стягнення податкового боргу ДПІ у м. Сєвєродонецьку згідно з вимогами п.п. 6.2.1. ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, ОСОБА_2 направлено першу податкову вимогу № 1/1 від 10 лютого 2010 року (отримана дружиною ОСОБА_4 17.02.2010) та другу податкову вимогу № 2/4 від 29 березня 2010 року (отримана дружиною ОСОБА_4 09.04.2010). (а.с. 14-15).

01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків відповідачем у даній адміністративній справі - податкового боргу із земельного податку в сумі 76128,26 грн., виник до набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, суд вважає за необхідне застосувати норми раніше діючого законодавства в частині узгодження податкового боргу та нарахування пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХП "Про плату за землю", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

Однак, у визначені законом строки відповідач не сплатив орендну плату за користування земельними ділянками.

Згідно п.п. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами і питань митної справи.

Згідно статті 27 Закону України «Про плату за землю» № 2535-XII контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Статтею 14 Закону України «Про плату за землю» № 2535-XII передбачено, що нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

За даними КП „Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації" за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на: 1/2 частки приміщення закусочної по АДРЕСА_1. (а.с. 9).

Згідно пояснень відповідача саме під вказаним приміщенням орендовано земельну ділянку за договором № 17 від 27.01.2004.

Таким чином, ДПІ у м. Сєвєродонецьку правомірно заявлено позовні вимоги до ОСОБА_2 щодо стягнення ? частини заборгованості з орендної плати за земельну ділянку, надану у користування на підставі договору оренди № 17 від 27.01.2004.

Згідно п.102.4 ст. 102 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як зазначено раніше податкові вимоги вручено відповідачу ще на початку 2010 року, з цього періоду відповідач постійно мав несплачену податкову заборгованість з орендної плати за земельну ділянку, у звязку з чим вказані податкові вимоги не втратили своєї юридичної сили.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим суд вважає за необхідне зазначити, що позивач у позові просив суд стягнути податковий борг за рахунок активів ОСОБА_2, а саме з наявного нерухомого майна. Однак, такий спосіб захисту не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу у сумі 14713,89 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 до місцевого бюджету м.Сєвєродонецьк на розрахунковий рахунок № 33215815700080, код бюджетної класифікації 5013050500, одержувач УДК в м. Сєвєродонецьку, код одержувача 24046627, банк ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013 заборгованість з орендної плати за землю з фізичних осіб в сумі 14713,89 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот тринадцять грн. 89 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяТ.В. Смішлива