Постанова № 14423746, 17.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2011 р. справа № 2а/0570/1796/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13-15 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

за участю

представника позивача Ольвінської Є.О.

представника відповідача Бєломєстнової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Wef trans» до Східної митниці про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №78,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «Wef trans», звернувся до суду з адміністративним позовом до Східної митниці про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №78.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Приватним підприємством «WEF TRANS» було отримано податкове повідомлення форми «Ш» № 78 від 29 листопада 2010 року, згідно з яким на підприємство були нараховані штрафні санкції у розмірі 50 % за затримку граничного строку сплати суми податкового зобов'язання в натурі на 735 календарних днів. Сума штрафу складає 10435, 74 грн.

Із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач не згодний, оскільки вважає незрозумілою дату проведення розрахунку кількості днів затримки сплати.

Крім того, стверджує позивач, в розрахунках штрафу не враховано, що при винесенні постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року з підприємства вже було стягнуто штрафні санкції та пеню за затримку сплати податкового зобов'язання.

Позивач зазначає, що при розрахунку періоду затримки не було враховано той факт, що 30 листопада 2009 року постановою Донецького окружного адміністративного суду ПП «WEF TRANS» було надано відстрочку виконання постанови адміністративного суду строком на 6 (шість) місяців, тобто до 30 травня 2010 року. Таким чином, вважає позивач, строк виконання зобов'язання з погашення податкової заборгованості настав 31 травня 2010 року.

Таким чином, стверджує позивач, у зв'язку з тим, що строк виконання зобов'язання (через надане відстрочення) не наступив, до 31 травня 2010 року відповідач не мав права зараховувати штраф, тобто відстрочка діяла протягом 180 днів.

На підставі чого просив задовольнити позовні вимоги - визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №78

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні, додаткового пояснивши, що ПП «WEF TRANS» були виставлені податкові повідомлення-рішення від 22.05.2006 року №№ 69/19, 70/19 на загальну суму 125 228,75 грн. (основний платіж - 119 265,48 грн. та штрафні санкції (5%) - 5 963,27 грн.).

На момент нарахування штрафних санкцій у Донецькому окружному адміністративному суді знаходилась справа за позовом ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька до ПП «WEF TRANS» про стягнення податкової заборгованості. Рішення у даній справі було винесено 14 жовтня 2009 року. Таким чином, узгодженою сума заборгованості стала 14 жовтня 2009 року.

Позивач посилається в своїх поясненнях на частину 1 статті 241 Господарського кодексу України, відповідно до якої грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання у відповідний бюджет при порушенні ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф.

Крім того, щодо визначення строку застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій в не пізніше одного року, позивач вказує на статті 239, 250 ГК України.

Таким чином, вважає позивач, якщо сума заборгованості набула статусу узгодженої 14.10 2009 року, відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду, Східна митниця повинна застосувати штрафні санкції до підприємства не пізніше 14.10.2010 року.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, пояснивши, що відповідно до вимог Закону 2181 Донецькою митницею (нині - Східною) з метою погашення сум недоборів митних платежів платнику податків ПП „WEF-TRANS" виставлені податкові повідомлення від 22.05.06 №№ 69, 70 на загальну суму 125 228,75 грн.(основний платіж - 119 265,48 грн. та штрафні санкції (5%)-5 963,27грн.

Рішення митниці даним підприємством оскаржувались як в адміністративному, так і в судовому порядку.

Направлена до Донецької митниці скарга Підприємства від 31.05.06 №182 про перегляд податкових повідомлень залишена без задоволення Рішенням Донецької митниці від 20.06.06 № 11-23/4305.

Постановами Господарського суду Донецької області від 27.09.06 за справами №№ 4/201А та 4/202А позови Підприємства про визнання неправомірними і не чинними податкових повідомлень судом задоволені.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.07 апеляційні скарги Донецької митниці залишені без задоволення.

Постановою Вищого адміністративного суду від 11.11.08 касаційні скарги Східної регіональної митниці задоволені, постанови Господарського суду Донецької області від 27.09.06 та ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.07 за справами №№ 4/201А та 4/202А скасовані.

Таким чином, вважає відповідач, податкове зобовязання позивача набуло статусу узгодженого саме за результатами розгляду Вищим адміністративним судом України, а не, 14.10.09 після судового розгляду справи № 2-а-11601/09/0570 за позовом Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька до ПП «WEF TRANS».

Відповідач в своїх заперечення посилався на положення пп. 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким встановлено граничні строки сплати штрафу, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, зазначає відповідач, враховуючи, що затримка по сплаті узгодженого податкового зобов'язання склала 735 календарних днів митницею були виставлено позивачу податкове повідомлення форми «Ш» на суму 10 435,74 грн., (розрахована як 50% від суми узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 20871,47 грн., нарахованого за вищенаведеним податковим повідомленням від 22.05.06 № 70).

Стосовно посилань позивача на судове рішення від 14.10.09 в справі № 2-а-11601/09/0570 за позовом Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька до ПП «WEF TRANS», відповідач зазначив, що на момент подання ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька позову до Донецького окружного адміністративного суду спірна сума вже набула статусу податкового боргу, а правомірність виставлення митницею вищевказаних податкових повідомлень на основну суму боргу підтверджена Вищим адміністративним судом України.

З приводу посилань позивача на необхідність застосування ст. 250 Господарського кодексу України в частині строків накладення штрафів як адміністративно-господарських санкцій, відповідач зазначив, що в спірному випадку мають місце інші правовідносини: спірні суми штрафу нараховані не у зв'язку з порушенням правил здійснення господарської діяльності, а у зв'язку з несвоєчасним погашенням суми податкового боргу, тобто за порушення податкового законодавства відповідно спеціального закону з питань оподаткування.

Отже, робить висновок відповідач, дані штрафні санкції не є адміністративно-господарською санкцією у розумінні норм ГКУ.

На підставі викладеного вважав податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №78 таким, що відповідає чинному законодавству та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «WEF TRANS» у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов до наступного.

Відповідач, Приватне підприємство «WEF TRANS», зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 313171.

Відповідно до статті 11 Митного кодексу України митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, такі основні завдання: виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; захист економічних інтересів України; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку; сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб; застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи; ведення митної статистики; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 12 Митного кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

ПП «WEF TRANS» були виставлені податкові повідомлення-рішення від 22.05.2006 року №№ 69/19, 70/19 на загальну суму 125 228,75 грн. (основний платіж - 119 265,48 грн. та штрафні санкції (5%) - 5 963,27 грн.).

Указані повідомлення-рішення були оскаржені ПП «WEF TRANS» в судовому порядку.

Постановами Господарського суду Донецької області від 27.09.2006р. по справам № 4/201а та 4/202а позовні вимоги підприємства задоволені.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2007р. рішення від 27.09.2006р. залишені в силі.

Постановами Вищого Адміністративного суду України від 11.11.2008 року постанови Господарського суду Донецької області від 27.09.2006р. та ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2007р. по справам № 4/201а та № 4/202а скасовані, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Таким чином, податкові повідомлення № 69/19 від 22.05.2006р. про визначення відповідачеві суми податкового зобовязання за мита з товарів, ввезених на територію України субєктами підприємницької діяльності у розмірі 99387,89 грн., суми штрафних санкцій у розмірі 4969,39грн. та № 70/19 від 22.05.2006р. про визначення відповідачеві суми податкового зобовязання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України субєктами підприємницької діяльності у розмірі 19877,59 грн., суми штрафних санкцій у розмірі 993,88 грн. є правомірними та законними.

25.11.2010 року посадовими особами Східної митниці було складено акт №10 про нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань в розмірі 50% від суми податкового боргу.

Податкове повідомлення форми «Ш» № 78 від 29 листопада 2010 року, згідно з яким на підприємство були нараховані штрафні санкції у розмірі 50 % за затримку граничного строку сплати суми податкового зобов'язання в натурі на 735 календарних днів, було направлено ПП «WEF TRANS». Сума штрафу складає 10435, 74 грн.

Відповідно до Закону України від 21.12.00 № 2181-Ш „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, митні органи визначено контролюючими стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, які відповідно до законів справляються при ввезенні товарів на митну територію України. При цьому в рамках наданих законом повноважень контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків у визначених законом випадках.

Відповідно до п.5.2.1. Закону 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків оскарження платником податків рішення контролюючого органу.

Суд приймає доводи відповідача про визначення строку, з якого податкове зобовязання вважається узгодженим та зауважує.

У відповідності до приписів підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.

Оскільки відповідне рішення по зазначеній справі прийняте Вищим адміністративним судом 11.11.2008 року, суд вважає вірним визначення відповідачем указаного строку саме із цієї дати.

Крім того суд зазначає, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України, не поширюються на випадки накладення штрафних санкцій за порушення платником податків правил оподаткування у порядку, визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд виходить з того, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", як зазначено в абзаці 1 його преамбули (зі змінами, внесеними Законом України від 20 лютого 2003 року N 550-VI), є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У пункті 1.5 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами.

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 того самого Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Відповідно до пункту 17.3 зазначеної статті сплата (стягнення) передбачених нею штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, порушення платником податків строків погашення податкового зобов'язання, установлених пунктом 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке згідно з пунктом 1.9 статті 1 зазначеного Закону є письмовим повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. При визначенні суми податкових зобов'язань податковий орган має враховувати строки давності, встановлені статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, щодо штрафних санкцій, запроваджених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосовуються строки давності, передбачені цим Законом, а не строки накладення адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України.

Між тим, щодо визначення відповідачем в податковому повідомленні-рішенні форми «Ш» № 78 від 29 листопада 2010 року суми штрафу в розмірі 50% від суми податкового зобовязання, суд зазначає наступне.

Як визначено підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З аналізу указаних норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вбачається, що вихідним критерієм обчислення штрафної санкції є податкове зобов'язання.

Проте при визначенні її розміру не враховується пеня та штрафні санкції. Таким чином, указаний штраф, не може вважатися зобов'язанням з основного платежу. Нарахування штрафних санкцій на цю суму суперечить вимогам пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та підпункту 2.2 пункту 2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби.

Відповідно до пункту 17.3 статті 17 зазначеного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Таким чином, цією нормою визначено порядок сплати (стягнення) та оскарження сум штрафних санкцій, що не змінює правової природи штрафу на зобов'язання з основного платежу.

Такий підхід дозволяє реалізувати принцип справедливості при застосуванні відповідальності за несплату податкових зобов'язань. При цьому вирізняється власне сума несплаченого податку (податкового зобов'язання), що є базою для нарахування штрафних санкцій. Тим самим виключається подвійне застосування відповідальності (нарахування "санкцій на санкції"), що відповідає конституційному принципу, встановлено в ст. 61 Конституції України.

Відповідно частини третьої ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову частково та визнає недійсним податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №78 в частині зобовязання Приватного підприємства «Wef trans» сплатити штраф в розмірі 50% від суми штрафних санкцій в розмірі 993,88 гривень, визначених податковим повідомленням-рішенням №70/19 від 22.05.2006 року.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд, для повного захисту прав, свобод та інтересів Приватного підприємства «Wef trans», та у відповідності до п. 1 частини 2 ст. 162 КАС України, приймає рішення про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №78, в частині зобовязання Приватного підприємства «Wef trans» сплатити штраф в розмірі 50% від суми штрафних санкцій в розмірі 993,88 гривень, визначених податковим повідомленням-рішенням №70/19 від 22.05.2006 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги ст. 94 КАС України та присуджує їх у відповідності до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Wef trans» до Східної митниці про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №78 задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №78 в частині зобовязання Приватного підприємства «Wef trans» сплатити штраф в розмірі 50% від суми штрафних санкцій в розмірі 993,88 гривень, визначених податковим повідомленням-рішенням №70/19 від 22.05.2006 року.

Стягнути з Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 22090200 Державне мито, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь Приватного підприємства «Wef trans» судовий збір в розмірі 1 (одна) гривня 70 копійок.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 17 березня 2011року. Постанова виготовлена в повному обсязі 22 березня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.