Постанова № 14423627, 28.03.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2011 р. Справа № 2а-5748/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коблової О. Д. при секретаріТуранській С.О. за участю представника відповідача Бятець Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 до Марганецької обєднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_4 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Марганецької обєднаної державної податкової інспекції з позовними вимогами про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення від 09 жовтня 2009 року № 0000072340/0 (від 18.12.2009 року № 0000072340/1, від 15.02.2010 року № 0000072340/2, від 29.04.2010 року № 0000072340/3). В обґрунтування позову зазначено, що Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_4 не погоджується з податковим повідомленням-рішенням Марганецької обєднаної державної податкової інспекції від 09 жовтня 2009 року № 0000072340/0 (від 18.12.2009 року № 0000072340/1, від 15.02.2010 року № 0000072340/2, від 29.04.2010 року № 0000072340/3) про сплату штрафних санкцій по податку на додану вартість 52 935, 00 грн., застосованих за порушення абз.2 п.п.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та абз.2 ст.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затверджений Постановою КМУ від 26 лютого 1999 року № 271, оскільки, при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посадові особи Марганецької ОДПІ перевищили свої повноваження, чим порушили вимоги ст. 19 Конституції України, згідно якої посадові особи державних органів влади мають діяти лише на підставі Конституції України, законів України та у межах своїх владних повноважень, визначених законодавством. Позивач у судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника. Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що Марганецькою ОДПІ проведена позапланова документальна перевірка Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р., за результатами якої складено акт від 28.09.2009 року № 942/230/20260217. На підставі зазначеного акту перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідач зазначає, що під час перевірки діяв в межах повноважень, наданих чинним законодавством, тому відсутні підстави для визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Марганецькою обєднаною державною податковою інспекцією проведена позапланова документальна перевірка Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р., за результатами якої складено акт від 28.09.2009 року № 942/230/20260217.

Для сільськогосподарських товаровиробників, діяльність яких підпадає під дію п.11.21 та 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР введено спеціальний пільговий режим оподаткування та встановлено спеціальну (скорочену) форму декларації з ПДВ.

Позивач є сільгоспвиробником, на якого поширюється дія п.п.11.21, 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, у зв'язку з чим позивач подає до Марганецької обєднаної державної податкової інспекції три види податкових декларації з ПДВ: №1 (скорочену), №2 (скорочену) та №3 (загальну).

Перевіркою встановлено, що в порушення абз.2 п.п.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР позивачем безпідставно було віднесено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість (скороченої) за травень 2008 року ПДВ в сумі 52 935, 00 грн. по податковим накладним від 13.05.2008 року № 3324 на суму 285 849, 00 грн., в тому числі ПДВ 47 641, 50 грн. та від 14.03.2008 року № 1825 на суму 31 761, 00 грн.. в тому числі ПДВ 5 293, 50 грн. Зазначені податкові накладні виписані ТОВ фірма "Алмаз Мотор ЛТД" на поставку легкового транспортного засобу Тойота Ленд Круізер-120.

Згідно абз.2 п.п.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Зазначене порушення призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання, а отже, до неперерахування цієї суми на окремий рахунок.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону України № 168 (чинного на момент існування спірних правовідносин) до 1 січня 2009 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою підтримки сільськогосподарських товаровиробників та відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України № 168/97-ВР, Кабінетом Міністрів України постановою від 26.02.1999 року № 271 затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Відповідно до пункту 4 Порядку (чинного на момент існування спірних правовідносин), на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

У звязку з тим, що позивачем безпідставно було завищено податковий кредит по спец декларації за травень 2008 року на суму 52 935 грн. і як наслідок не перераховано зазначені кошти на окремий рахунок, Марганецькою обєднаною державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення про стягнення цих коштів до державного бюджету.

Що стосується посилання позивача на неможливість застосування до спірних правовідносин норм Закону України від 21.12.2000 року №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки у підприємства не виникає зобов'язань перед бюджетом по сплаті ПДВ, слід зазначити, що Марганецька ОДПІ в даному випадку не визначає суму зобов'язань з ПДВ, а у відповідності до норм Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою КМУ від 26.02.99 р. № 271 та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758 (із змінами і доповненнями), застосовує штрафні санкції в розмірі сум не перерахованих на окремий рахунок, що прирівнюється до використання не за цільовим призначенням акумульованих коштів податку на додану вартість, які залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників.

Крім того позивач вважає, що п.4 Порядку № 271 порушує вимоги п.4 та п.5 ст.4 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить Закону України «Про податок на додану вартість», який передбачає стягнення коштів лише за їх нецільове використання.

В даному випадку, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач дійшов невірного висновку, оскільки: по-перше: п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає стягнення у безспірному порядку акумульованих на окремому рахунку коштів до Державного бюджету України у разі їх нецільового використання, а також встановлює, що порядок акумуляції та використання цих коштів визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання цього пункту Кабінетом Міністрів України і була прийнята Постанова від 26.02.99 р. №271, в пункті 4 якої чітко визначено, що не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. Отже ця норма не протирічить Закону України «Про податок на додану вартість", а лише розширює та доповнює норми Закону; по-друге: посилання на п.4 та п.5 Цивільного Кодексу України є недоречним, оскільки статтею 1 цього Кодексу визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) і до податкових та бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідач правомірно визначив суму штрафних (фінансових) санкцій та під час проведення перевірки діяв в межах та в порядку, визначеному діючим законодавством, отже, порушень з боку відповідача з матеріалів справи не вбачається.

Отже, підстави для визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Слід зазначити, що згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

- суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України;

- суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладе, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4 до Марганецької обєднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 21 березня 2011 року.

Суддя О. Д. Коблова