Постанова № 14423562, 23.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2011 р. Справа №2а-989/11/1/0170 (15:01) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Сусловій Є.О., за участю

представника позивача - Іванюк Г.І.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції в Білогорському районі АР Крим до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

про стягнення заборгованості,

Суть спору:до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулась з позовом Державна податкова інспекція в Білогорському районі АР Крим до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 10348,43 гривень.

Ухвалами суду від 21.01.2011 було відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, зазначив, що згідно акту перевірки від 09.11.2010 року № 00238/01/14/23за контролем по здійсненню розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєктами підприємницької діяльності, проведено перевірку господарської одиниці «прилавок», розташованої за адресою: вул.Нижньогірська, ринок, м.Білогірськ, власником якої є СПД ОСОБА_2

Представник позивача зазначив, що на підставі акту перевірки від 09.11.2010 року № 00238/01/14/23 ДПІ в Білогірському районі АРК прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001972330 від 15.11.2010 року, № 0001962330 від 15.11.2010 року на загальну суму 10348,43 гривень.

У судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав зазначених в запереченнях проти позову, просив відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Частиною 1,2 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (в редакції, що діє на час розгляду справи) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Відповідно до ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (в редакції на момент проведення перевірки) контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Отже, враховуючи вищезазначене, Державна податкова інспекція в Білогорському районі АР Крим у відносинах з ОСОБА_2, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу, якою передбачено, що така реєстрація здійснюється у порядку, визначеному законом. Згідно з п. 2 частини 2 статті 55 ГК України громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці визнаються суб'єктами господарювання.

ОСОБА_2 зареєстрований у якості суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи 21.05.1998 року Білогірською районною державною адміністрацією АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 взято на облік платника податків в Державній податковій інспекції в Білогорському районі АР Крим 22.05.1998 року.

Відповідно до заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності ФОП ОСОБА_2 22.12.2009 року видано свідоцтво платника єдиного податку на 2010 рік.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач є суб'єктом господарювання, фізичною особою підприємцем, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що 09.11.2010 року посадовими особами ДПІ в Білогорському районі Івановою О.М. та Краснобаєвою Н.В. на підставі направлень № 482/23-30 від 08.11.2010 року та № 476/23-30 від 08.11.2010 року, переліку субєктів господарювання, що здійснюють діяльність в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг для проведення перевірок в листопаді 2010 року здійснено перевірку господарської діяльності прилавку, що розташований за адресою: м.Білогірськ, вул.Ніжньогірська, ринок (РайСТ), де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_2, за результатами проведення якої складено акт перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуг), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 00238/01/14/23/НОМЕР_2 від 09.11.2010 року (надалі акт перевірки).

Перевіркою встановлений факт невикористання відповідачем реєстратора розрахункових операцій (надалі - РРО), не роздрукування відповідного розрахункового документу при оплаті товару: 1б. «Літол-24» на суму 15,00 гривень.

В акті перевірки зазначено, що в продажу знаходяться товари, які відносяться до ГСМ, «Літол -24», «Тосол», таким чином, здійснюється торгівля ГСМ без застосування РРО та придбання торгового патенту.

Перевіркою встановлено, що загальна сума виручки на момент проведення перевірки, яка не проведена через РРО склала 107,75 гривень.

Перевіркою встановлено, що відповідачем здійснювалася торгівля без придбання торгового патенту.

В акті зазначено, що за період жовтень листопад 2010 року Книга обліку доходів і рас ходів не велась. На торгівельному обєкті здійснюється торгівля товарами, які не обліковані у порядку,встановленому законодавством за місцем їх реалізації: до перевірки надано видаткові накладні без встановлених реквізитів (відсутні підписи «Відвантажено», «Отримано»), відсутні реквізити продавця (постачальника). В книзі обліку доходів та витрат відсутня інформація в графі 2,3 про оприбуткування реалізуємого товару. В акті зазначено, що в Книзі зроблено запис про перевірку.

Перевіркою встановлено, що всього не оприбутковано товару згідно листку обстеження від 09.11.2010 року на суму 4902,84 гривень.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.1ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», п.1,2,12 ст.3, ст.9 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Судом встановлено, що перевірку проведено в присутності відповідача.

Судом встановлено, що відповідач з актом перевірки ознайомлений, акт підписав без заперечень, один екземпляр акту перевірки отримав.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Білогірському районі АРК винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.11.2010 року № 0001962330 на суму штрафних санкцій у розмірі 10344,43 грн. та № 0001972330 на суму штрафних санкцій 4,00 грн.

Судом встановлено, що зазначені рішення було вручено відповідачу, що підтверджується копією поштового повідомлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Перевіряючи правомірність нарахування та стягнення позивачем фінансових санкцій за рішенням № 0001972330 від 15.11.2010 року судом встановлено наступне.

Вищевказаним рішенням до відповідача застосовано фінансові санкції за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»: здійснення торгівлі без придбання торгового патенту.

З розрахунку фінансових санкцій за рішенням № 0001972330 від 15.11.2010 року вбачається, що за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» до відповідача застосовано фінансові санкції в розмірі 4,00 гривень (60,00 грн./30) х 2 х 1 день).

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції, що діяла на момент перевірки) патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Суд підкреслює, що відповідно до п.1 ч.3 ст. 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції, що діяла на момент перевірки) дія цього Закону не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 здійснює торгівлю на ринку Білогірського районного споживчого товариства, на якому він орендує торговий майданчик № 16, розташований на території райпо за адресою: вул.Ніжнегорська/Міра,3/7 на підставі договору оренди № 41 від 01.01.2010 року.

Здійснення відповідачем торгівлі з прилавку підтверджується також актом перевірки.

Відповідно до довідки Білогірського районного споживчого товариства від 16.02.2011 року за оренду торгівельної площадки № 16 на території Білогірського Райпо оплата в 2010 році ОСОБА_2 здійснювалася в касу райпо, заборгованості з оплати станом на 01.01.2011 року немає.

Отже, приймаючи до уваги, що ФОП ОСОБА_2 здійснює торговельну діяльність з прилавка та сплачує ринковий збір за місце для торгівлі продукцією в межах ринку на території Білогірського районного споживчого товариства, відповідно до п.1 ч.3 ст. 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» відповідач не відноситься до осіб, торгівельна діяльність яких підлягає патентуванню незалежно від того, яку продукцію реалізує відповідач.

Таким чином, застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансових санкцій в розмірі 4,00 грн. рішенням № 0001972330 від 15.11.2010 року суд вважає безпідставним.

Перевіряючи правомірність нарахування та стягнення позивачем фінансових санкцій за рішенням № 0001962330 від 15.11.2010 року судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 за період жовтень листопад 2010 року Книга обліку доходів і витрат не велась. На торгівельному обєкті здійснюється торгівля товарами, які не обліковані у порядку,встановленому законодавством за місцем їх реалізації: до перевірки надано видаткові накладні без встановлених реквізитів (відсутні підписи «Відвантажено», «Отримано»), відсутні реквізити продавця (постачальника). В книзі обліку доходів та витрат відсутня інформація в графі 2,3 про оприбуткування реалізуємого товару. В акті зазначено, що в Книзі зроблено запис про перевірку.

Перевіркою встановлено, що всього не оприбутковано товару згідно листку обстеження від 09.11.2010 року на суму 4902,84 гривень.

Відповідно до розрахунку фінансових санкцій судом встановлено, що за порушення п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до відповідача застосовані фінансові санкцій в розмірі 9805,68 гривень (4902,84 гривень х 2).

Суд зазначає,що пунктом 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (в редакції на момент проведення перевірки) встановлений обовязок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 України України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції на момент проведення перевірки) передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції на момент проведення перевірки) встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ст. 21 цього Закону (в редакції на момент проведення перевірки) до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд погоджується з податковим органом, що видаткові накладні, які були надані відповідачем посадовим особам Державної податкової інспекції у Білогірському районі АРК під час перевірки та досліджені судом у судовому засіданні не є належними доказами здійснення обліку товарів у звязку з відсутністю на них обовязкових реквізитів (відсутні підписи «Відвантажено», «Отримано», реквізити продавця (постачальника).

Однак, суд зауважує, що до відповідача фінансові санкції за неведення чи ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання не застосовуються у звязку з тим, що ФОП ОСОБА_2, будучи платником єдиного податку, не повинен вести облік товарів, що підтверджується наступним.

Законом України від 16.07.1999 року №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (в редакції на момент проведення перевірки) передбачено обов'язковість ведення бухгалтерського обліку (зокрема, товарних запасів) лише стосовно юридичних осіб. Облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів (ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").

Законодавством на час проведення перевірки передбачено ведення суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами обліку доходів і витрат (в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1269). Правила такого обліку передбачають лише сумарний облік доходів і витрат, а реалізація таких правил не потребує наявності первинних документів на придбаний підприємцем товар.

Судом встановлено, що відповідачем ведеться книга обліку доходів і витрат. До матеріалів справи долучено книгу обліку доходів і витрат субєкта малого підприємництва фізичної особи на 2010 рік, яка підтверджує здійснення позивачем сумарного обліку доходів і витрат.

За таких обставин, висновки податкового органу про порушення п. 12 ст. 3 Закону №265 суд вважає помилковим, тому рішення суб'єкта владних повноважень в цій частині є незаконним і необґрунтованим.

Крім того, дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що посадовими особами ДПІ в Білогірському районі АРК при проведенні перевірки господарської діяльності прилавку, що розташований за адресою: м.Білогірськ, вул.Ніжньогірська, ринок (РайСТ), де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_2 було проведено зняття фактичних залишків товарів станом на 09.11.2010 року, про що було складено лист контрольних заходів про обстеження місця здійснення підприємницької діяльності від 09.11.2010 року.

Суд зазначає, що законодавством України (на момент проведення перевірки) не передбачено таких повноважень органів ДПІ як зняття фактичних залишків товарів та не передбачено складання відомостей залишків товарів.

Так п. 15 ч.1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” ( в редакції, що діяла на момент перевірки) встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, органи ДПС наділені правом вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, але органи ДПІ ніяк не наділені правом проводити самостійно інвентаризацію, складати відомості зняття фактичних залишків товарів, без повідомлення та отримання дозволу на це керівництва підприємства, що перевіряється, отже суд вважає такі дії посадових осіб ДПА в АРК протиправними та не законними.

Враховуючи те, що працівниками контролюючого органу під час перевірки не складалася інвентаризаційна відомість чи акт, доказів про проведення саме інвентаризації суду не надано.

При цьому, суд вважає, що складання листків обстеження працівниками органів ДПС не передбачено серед повноважень, передбачених Законом України “Про Державну податкову службу в Україні” (в редакції на момент проведення перевірки), а наказ ДПА України № 534 від 12.08.08 р. “Про затвердження методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій” ( в редакції, що діяла на момент перевірки), який не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, не підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, оскільки не відповідає положенням Закону України “Про Державну податкову службу в Україні” ( в редакції, що діяла на момент перевірки), встановлює нові норми права, які не узгоджуються із повноваженнями посадових осіб ДПС на момент проведення перевірки, визначеними Законом України “Про Державну податкову службу в Україні” на підставі принципу законності.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Згідно з ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності винесення ДПІ в Білогірському районі АРК рішеня № 0001962330 від 15.11.2010 року про застосування штрафних санкцій в частині стягнення 9805,68 позивачем суду не надано.

Судом встановлено, що рішенням № 0001962330 від 15.11.2010 року податковим органом застосовано до ФОП ОСОБА_2 фінансові санкції за порушення п.п.1,2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Так, в акті перевірки зазначено, що в продажу у ФОП ОСОБА_2 знаходяться товари, які відносяться до ГСМ, «Літол -24», «Тосол», таким чином, здійснюється торгівля ГСМ без застосування РРО та придбання торгового патенту.

Той факт, що в продажу у відповідача знаходяться у т.ч. пально-мастильними матеріалами, підтверджується листом контрольних заходів про обстеження місця здійснення підприємницької діяльності від 09.11.2010 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Крім того, суд зауважує,що у судовому засіданні відповідач підтвердив факт здійснення торгівлі пально-мастильними матеріалами.

Перевіркою встановлено, що загальна сума виручки на момент проведення перевірки, яка не проведена через РРО склала 107,75 гривень, що також підтверджується описом готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків.

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (в редакції на момент проведення перевірки) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з п.2 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (в редакції на момент проведення перевірки) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Судом встановлено, що відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ( в редакції, що діяла на момент проведення перевірки) реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Судом встановлено, що до відповідача винятки, встановлені ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (в редакції на момент проведення перевірки) не застосовуються, у звязку з наступним.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року N 727/98 (в редакції на момент проведення перевірки) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:

фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

При цьому, ст.7 Указу встановлено, що дія цього Указу не поширюється, у т.ч. на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю пально-мастильними матеріалами.

Як встановлено перевіркою, відповідачем здійснюється торгівля пально-мастильними матеріалами, з окрема, на момент перевірки виявлено, що в продажу у ФОП ОСОБА_2 знаходяться «Літол -24», «Тосол», які є пально-мастильними матеріалами.

Таким чином, відповідно до ст.7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року N 727/98 (в редакції на момент проведення перевірки) дія зазначеного Указу на відповідача не розповсюджується, отже, ФОП ОСОБА_2 зобов'язаний був здійснювати розрахунки із споживачами за готівку через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій.

Перевіркою встановлено, що загальна сума виручки на момент проведення перевірки, яка не проведена через РРО склала 107,75 гривень.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (в редакції на момент проведення перевірки) за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки від 09.11.2010 року № 238/01/14/23 по СПД ОСОБА_2:

-за порушення пунктів 1,2 статті 3 Закону України № 265/95 від 06.07.1995 року застосована фінансова санкція у пятикратному розмірі суми вартості проданих товарів відповідно до п.1 ст.17 зазначеного Закону: 107,75 гривень х 5 = 538,75 гривень.

Отже, суд встановив, що відповідачем вірно застосовані фінансові санкції у розмірі 538,75 гривень за непроведення ФОП ОСОБА_2 розрахункової операції через РРО на суму 107,75 гривень.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення фінансових санкцій в розмірі 538,75 гривень підлягають задоволенню.

При цьому, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення фінансових санкцій в сумі 9809,68 гривень.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У звязку зі складністю справи судом 23.03.2011 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 28.03.2011 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) заборгованість з фінансових санкцій в розмірі 538,75 гривень на р/р 31115104700067 до Державного бюджету Білогірського району ОКПО 34740761 ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь МФО 824026, код платежу 3021080900.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.