Постанова № 14422491, 16.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2011                                                                                           № 35/555

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Нєсвєтову Н.М.

суддів:           

За участю представників:

Від позивача – Нощенко О.Б. – представник за довіреністю, Курдюков А.Є.- представник за довіреністю,

Від відповідача – Дем’яненко А.С. – представник за довіреністю , Федосенко А.В. –представник за довіреністю, Тромса І.О. – представник за довіреністю, Станчак О.А. –представник за довіреністю, Єлагіна Н.Л. –представник за довіреністю, Юрченко Р.В. –представник за довіреністю, Кукайло Б.В. –представник за довіреністю, Новохатній В.І. –представник за довіреністю, Габрук О.А. –представник за довіреністю, Стрибко А.В. –представник за довіреністю, Хвіпія Г.З. –представник за довіреністю,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Арсенал-Центр"

на рішення Господарського суду м.Києва від 29.12.2010

у справі № 35/555 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Київський ремонтно-механічний завод"

до                                                   ТОВ "Арсенал-Центр"

про                                                   стягнення 609 764,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010р. позивач звернувся до Господарського суд міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 742 455,00 грн., а саме: 28 790,64 грн. заборгованості по орендній платі, 230 325,12 грн. заборгованості за фактичне користування орендованими приміщеннями, 460 650,24 грн. неустойки за фактичне користування об'єктом оренди, 2857,77 грн. пені, 14 251,37 грн. інфляційних, 5579,86 грн. процентів річних та стягнення судових витрат.

08.11.2010р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 494 502,12 грн., а саме: 28 790,64 грн. заборгованості по орендній платі, 460 650,24 грн. неустойки за фактичне користування об'єктом оренди, 2 857,77 грн. пені, 1 583,49 грн. інфляційних, 619,98 грн. процентів річних. Нова ціна позову згідно із розрахунком позивача становить 494 502,12 грн.

02.12.2010р. від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог , відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 609764,07 грн., а саме: 28790,64 грн. боргу, 575812,80 грн. неустойки за фактичне користування орендованими приміщеннями, 2857,77 грн. пені, 1 583,49 грн. інфляційних, 719,37 грн. процентів річних, та стягнути судові витрати.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.12.2010 р. у справі №35/555 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 28790, 64 грн. –заборгованості за договором оренди №39А від 01.03.2001р., 2793,09 грн. - пені, 1583, 49 грн. - інфляційних втрат, 719, 37 грн. - процентів річних, 575812, 80 грн. –неустойки, 6096, 99 грн. - державного мита та 235,97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати частково та прийняти нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення з відповідача неустойки за фактичне користування орендованими приміщеннями в сумі 575812,80 грн. пені , інфляційних та річних.

В своїй апеляційній скарзі , відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.

Під час розгляду справи, представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи. Вказане клопотання судова колегія відхилила та розглянула справу по суті.

Розглянувши доводи, які вказані в апеляційній скарзі, дослідивши фактичні обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2001р. між Відкритим акціонерним товариством "Київський ремонтно-механічний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" був укладений договір оренди №39-А.

Відповідно до п.1.1. договору позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове орендне користування наступні приміщення, що знаходяться на території заводу за адресою м. Київ, вул. Гарматна, 6:

-          цех по ремонту автокранів загальною площею 900 кв.м. –для виробництва;

-          кімнату загальною площею 60 кв.м. –для офісу

та розташовані: виробнича –в цеху ремонту автокранів, офісна –на другому поверсі прибудови адміністративного корпусу.

Разом з цехом передається в оренду мостовий кран вантажною підйомністю 10 т.

Згідно з п.1.2. договору обумовлені договором площі передаються в оренду по акту прийому-передачі, який підписується обома сторонами і є невід‘ємною частиною цього договору.

Як свідчить акт приймання-передачі від 01.03.2001р. позивач передав, а відповідач прийняв вищезазначені приміщення, кран та системи водо-, енерго- постачання, що знаходяться на території заводу за адресою м. Київ, вул. Гарматна, 6.

28.09.2001р. між сторонами було укладено додаткову угоду, відповідно до якої позивач додатково передає, а відповідач приймає у тимчасове користування площу 91 кв.м.

У зв'язку з укладенням додаткової угоди сторонами 28.09.2001р. складено акт прийому-передачі приміщення площею 91 кв.м., що розташовані біля відкритого складу.

01.07.2004р. сторонами також складено акт передачі майна відповідно до якого завод передав, а орендар прийняв в належному стані наступне майно:

- пожежний рукав –1 шт.;

- пожежний ствол –1 шт.;

- вогнегасник –1 шт.

У вказаному акті визначено, що після закінчення терміну дії договору або при достроковому припиненні його дії майно в належному стані підлягає поверненню за актом, що підписується обома сторонами.

Згідно із п. 3.1. договору відповідач зобов'язався вносити щомісячно на розрахунковий рахунок позивача плату за оренду приміщень та комунальні платежі на підставі відповідних рахунків-фактур. Термін внесення орендної плати не може перебільшувати 10 днів з дати отримання відповідного рахунку-фактури.

Зазначеним пунктом договору також передбачено, що на дату підписання договору позивачем встановлені такі розцінки за оренду приміщень (без урахування ПДВ):

-          5,8 грн. за 1 кв.м. виробничої площі на місяць;

-          28 грн. за 1 кв.м. офісної площі на місяць;

-          150 грн. на місяць –за оренду мостового крану.

Як передбачено п. 3.2. договору позивач має право самостійно збільшувати розмір орендної плати за 1 кв.м. орендованої площі кожний рік на суму, що не перебільшує офіційно встановленого рівня інфляції за попередній рік, за формулою, що надається в додатку № 1 до договору.

Листом від 14.01.2010р. № 1/Оф позивач повідомив відповідача про підвищення з 01.01.2010р. цін на площі, що орендуються відповідачем. Відповідно до наведеного у листі розрахунку вартість 1 кв.м. площі на 2010р. з ПДВ становить:

-          за виробничі приміщення (900 кв.м.) –18,12 грн.

-          за адміністративні приміщення (60 кв.м) –88,56 грн.

-          за адміністративні приміщення (32 кв.м.) –150,00 грн.

-          за адміністративні приміщення (31 кв.м.) –74,88 грн.

-          за коридор (19 кв.м.) –90,78 грн.

-          за відкритий майданчик (67 кв.м.) –14,4 грн.

Вказаний лист, разом з рахунком-фактурою з урахуванням нової вартості орендної плати, був направлений відповідачу 14.01.2010р. що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку та опису вкладення.

Позивач зазначав про те, що в порушення умов договору оренди відповідач не сплатив у повному обсязі орендну плату за січень 2010р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 28 790,64 грн. (без урахування індексу інфляції за 2009р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 6.1. договору встановлений строк дії договору з 01.03.2001р. до 31.01.2010р.

Матеріали справи свідчать, що позивач листом №59 від 13.11.2009р. повідомив відповідача про закінчення строку дії договору 31.01.2010р. і просив звільнити приміщення від власного майна та направити представників для перевірки орендованого майна та оформлення акту прийому-передачі про повернення майна з оренди.

У відповіді на вказаний лист відповідач листом № 145 від 27.11.2009р. також повідомив про своє бажання розірвати договір з 31.01.2010р. та просив позивача направити своїх уповноважених представників для перевірки стану орендованого майна та оформлення акту про повернення майна.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, жодною із сторін не було виявлено бажання продовжувати орендні правовідносини, договір оренди був припинений з 01.02.2010р.

Як передбачено п. 2.2.15. договору, у разі закінчення строку дії цього договору або при його розірванні відповідач зобов'язаний протягом 10 календарних днів повернути позивачу в належному технічному стані орендоване приміщення.

Згідно із ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

З урахуванням вищенаведеного та згідно із п. 2.2.15. договору відповідач був зобов'язаний повернути позивачу орендовані приміщення у належному технічному стані за актом у строк до 10.02.2010р.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного:

Відповідно до ст.103 ГПУ України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як свідчать умови укладеного між сторонами договору, за свою правовою природою вказаний договір є договором найму.

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач не сплатив орендну плату за січень 2010р. у розмірі 28790,64 грн., тому колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає , що борг за орендну плату у розмірі 28790,64 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Також, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 2857,77 грн. за прострочення внесення орендної плати.

Дослідивши розрахунок пені, колегія погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції та вважає, що пеня підлягає частковому стягненню в сумі 2793,09 грн. за період з 29.01.2010р. по 25.07.2010р. згідно розрахунку суду.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 1583,49 грн. та річні в сумі 719,37 грн. відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок здійснений вірно, а тому вважає, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив в цій частині позовні вимоги ВАТ „Київський ремонтно-механічний завод” .

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки за фактичне користування об’єктом оренди за період з лютого 2010р. по листопад 2010р. у розмірі 575812,80 грн., колегія в цій частині не згодна з судом першої інстанції та вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Пунктом 6.1. договору встановлений строк дії договору з 01.03.2001р. до 31.01.2010р. Оскільки жодною із сторін договору не було виявлено бажання продовжувати орендні правовідносини, договір оренди був припинений з 01.02.2010р.

Згідно із ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як передбачено п. 2.2.15. договору, у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні відповідач зобов'язаний протягом 10 календарних днів повернути позивачу в належному технічному стані орендоване приміщення.

Частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як свідчать матеріали справи та надані представниками сторін пояснення, сторонами не був складений акт приймання-передачі (повернення) приміщень з оренди.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Задовольняючи вимоги позивача в цій частині, місцевий суд зазначив про те, що відповідач до дати закінчення дії договору та 10-денного строку, в який мала відбутись передача орендованого майна, не привів приміщення у стан, передбачений умовами договору, не демонтував належне йому майно та не направив (передав) позивачеві для підписання акт приймання-передачі приміщення з оренди.

Станом на день розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не передав приміщення позивачеві за актом приймання-передачі, чим порушив своїх обов'язки, передбачені договором та законом.

Тому, згідно із ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За вказаних обставин місцевий суд задовольнив в повному обсязі вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойку за весь час прострочення передачі орендованого приміщенню позивачу (з лютого 2010р. по листопад 2010р. включно) у розмірі 575 812,80 грн.

З вказаним висновком суду першої інстанції колегія не погоджується та вважає , що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку без належної оцінки обставин та доказів у справі.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання , несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність вини, як необхідної умови застосування цивільно –правової відповідальності для боржника, згідно ч. 3 ст. 550 ЦК України , позбавляє кредитора права на неустойку.

Отже, з вищевказаного вбачається, що при вирішенні спору, суд повинен з’ясувати , чи вжив відповідач всіх залежних від нього заходів стосовно належного виконання ним взятих на себе зобов’язань. Крім того, слід з’ясувати чи саме з вини відповідача не було виконане зобов’язання щодо повернення об’єкту оренди.

Як вбачається з п. 3.1. договору відповідач був зобов'язаний вносити плату за оренду приміщень на підставі відповідних рахунків-фактур.

Відповідач надав пояснення стосовно того, що він з лютого 2010р. не користується орендованими приміщеннями. Крім того, відповідач стверджує , що позивач не виставляв за період з лютого по листопад 2010р. жодних рахунків –фактур за користування орендованим приміщенням, як це прописано у договорі.

Також, відповідач пояснив, що саме з неправомірних дій позивача він не зміг повернути орендоване приміщення у визначений договором строк та підписати акт приймання - передачі.

Колегія вважає, що вказані доводи відповідача заслуговують на увагу.

Як свідчать матеріали справи, позивач листом № 031 від 29.01.2010 звернувся до відповідача, в якому просив дозволити допуск працівників позивача на орендовані приміщення у суботу 30.01.2010 з метою виконання свого обов‘язку щодо звільнення орендованих у відповідача приміщень.

Однак, з надуманих причин представників відповідача не було допущено на територію де орендувалися приміщення, що підтверджується матеріалами справи.

03.03.2010 між сторонами було складено акт про проведення демонтажу у приміщеннях, що були орендовані позивачем на території заводу за адресою м. Київ, вул. Гарматна, 6, відповідно до якого відповідач власними силами провів демонтаж кондиціонерів, що є власністю TOB “Арсенал-Центр”. Після демонтажу кондиціонерів у приміщеннях були виявлені пошкодження майна (кімнат), пов‘язані з проведеним демонтажем.

Сторони домовились про те, що зазначені в цьому акті пошкодження будуть відремонтовані позивачем за власний рахунок у процесі підготовки приміщень, що були предметом договору, для передачі з оренди.

06.04.2010 позивач листом № 28/Оф повідомив відповідача про те, що з метою приведення орендованих позивачем приміщень по договору в належний стан, з боку позивача було складено дефектний акт згідно якого відповідач повинен виконати повний і вичерпний перелік ремонтних робіт визначених у дефектному акті щодо приведення орендованих приміщень у належний стан,

Відповідач листом № 069 від 06.04.2010 р. повідомив позивача про те, що відповідач погоджується виконати перелік робіт визначених позивачем у дефектному акті за винятком виконання ремонту і заміни склоблоків в цеху по ремонту автокранів та укомплектування пожежного гідранта.

Крім того, у зазначених примітках відповідач висловлював свою незгоду з виконанням ремонту та заміни склоблоків у цеху по ремонту автокранів .

Однак, у відповідь на зазначене, листом №36/Оф від 07.05.2010р., позивач наполягав на виконанні відповідачем, без жодного виключення, всіх робіт, які вказані у дефектному акті, незважаючи на умови договору.

Враховуючи ту обставину, що між сторонами виникли розбіжності по виконанню ремонтних робіт за дефектним актом та щодо обов’язку відповідача виконувати ремонт та заміну склоблоків у цеху по ремонту автокранів, позивач повинен був надати можливість відповідачеві виконати роботи у інших приміщеннях та прийняти виконані роботи за актом.

Таким чином, на думку колегії, є всі підстави стверджувати, що дії позивача були спрямовані на перешкоджання відповідачу виконати взяті на себе зобов’язання щодо повернення орендованого приміщення .

Отже, колегія вважає, що в силу ст.614 ЦК України, суд першої інстанції не дослідив відсутність вини, як необхідної умови застосування цивільно –правової відповідальності, з боку відповідача, яка позбавляє кредитора права на неустойку.

Таким чином, колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки за весь час прострочення передачі об’єкту оренди позивачу в сумі 575812,80 грн. , згідно ч.2 ст.785 ЦК України, не підлягають задоволенню, як недоведені.

Відповідно до ст.104 ГПК України , підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є : неповно з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, невідповідність висновків , викладених у рішенні місцевого суду, порушення або незастосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню в частині стягнення з ТОВ „Арсенал-Центр” неустойки в сумі 575812,80 грн. та прийняттям нового рішення, яким відмовити ВАТ „Київський ремонтно-механічний завод” в зазначеній частині., у зв’язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи. В решті частини рішення залишити без змін. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „Арсенал-Центр” задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „Арсенал-Центр” задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2010 р. у справі №35/555 скасувати в частині стягнення з ТОВ „Арсенал-Центр” неустойки в сумі 575812,80 грн. та прийняте нове рішення, яким відмовити ВАТ „Київський ремонтно-механічний завод” в зазначеній частині. В решті частини рішення залишити без змін.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції: „ Позов ВАТ „Київський ремонтно-механічний завод” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" (03067, м. Київ, пров. Чугуївський, буд. 21, ідентифікаційний номер 31202310) на користь Відкритого акціонерного товариства "Київський ремонтно-механічний завод" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 6, ідентифікаційний код 01412710) 28 790 (двадцять вісім тисяч сімсот дев'яносто гривень 64 коп.) – заборгованості за договором оренди №39А від 01.03.2001р., 2793,09 (дві тисячі сімсот дев'яносто три гривні 09 коп.) - пені, 1583 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят три гривні 49 коп.) - інфляційних втрат, 719 (сімсот дев'ятнадцять гривень 37 коп.) - процентів річних, 338,86 грн. (триста тридцять вісім гривень 86 коп.) - державного мита та 13,12 грн. (тринадцять гривень 12 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті частини рішення залишити без змін. Видати наказ.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київський ремонтно-механічний завод" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 6, ідентифікаційний код 01412710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" (03067, м. Київ, пров. Чугуївський, буд. 21, ідентифікаційний номер 31202310) 169,43 витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

6. Матеріали справи №35/555 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

22.03.11 (відправлено)