Рішення № 14422035, 25.03.2011, Господарський суд Чернігівської області

25.03.11

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000,м. Чернігів, проспект Миру,20, тел. 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

22 березня 2011р. справа №14/40

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк»,

вул.Комсомольська,28, м. Чернігів, 14000

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 14000

Про стягнення 32 768грн. 15коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Оніщенко В.В. юрисконсульт довіреність №01/20-416 від 14.10.10р.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №116 від 05.02.08р. в сумі 32 768,15грн, в тому числі: заборгованості по кредиту в сумі 20 000,00грн., заборгованості по процентам 10 566,11грн. за період з 01.03.09р. по 15.02.11р., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 380,12грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 1 821,92грн. за період з 16.02.10р. по 03.08.10р.

Представник позивача в судовому засіданні надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого в реєстрі значиться фізична особа-підприємець ОСОБА_1, місце проживання АДРЕСА_1.

У відповідності до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Ухвала про порушення провадження у справі отримана відповідачем 24.02.11р., про що свідчить поштове повідомлення №01933154. Ухвала про відкладення розгляду справи направлена на адресу відповідача вказану в позовній заяві, яка співпадає з адресою державної реєстрації, повернулася до суду з відміткою відділу поштового звязку за закінченням терміну зберігання.

Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду даної справи по суті. Обовязкова участь сторін у судовому засіданні судом не визнавалася.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія В00 №НОМЕР_2 ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 11.12.06р., номер запису 2064000 0000 014152.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

05.02.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк»та відповідачем укладено кредитний договір №116.

Позивач є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Банк «Демарк»відповідно до ст.1.2 Статуту, який затверджено загальними зборами акціонерів від 29.09.09р., погоджено управлінням Національного банку України в Чернігівській області 02.11.09р., та зареєстровано державним реєстратором Виконавчого комітету Чернігівської міської Ради 05.11.2009 року № запису 1064105 0007 001921.

Відповідно до п. 3.1-3.2 договору банк (позивач по справі) надає позичальнику (відповідачу по справі) кредит у розмірі 20 000,00грн., строком по 03.02.2010р. Кредит надається позичальнику для забезпечення поточної діяльності.

Згідно п.3.3.1 договору кредит надається у безготівковій формі. Платежі за кредитом здійснюються в гривні відповідно до укладених договорів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника №НОМЕР_3 в банку „Демарк” код НОМЕР_1 МФО НОМЕР_4 з одночасним утворенням заборгованості за кредитом або його частиною на позичковому рахунку позичальника.

Факт надання банком кредиту відповідачу в сумі 20000,00грн. підтверджується меморіальним ордером №116 (#24943136) від 05.02.2008р, та випискою банку з рахунку відповідача від 05.02.08р.

Відповідно до п. 3.4.1 кредитного договору позичальник зобовязаний погасити кредит у строк по 03.02.10р., шляхом перерахування коштів на рахунок вказаний в п.3.8 договору. Строки, передбачені договором є обовязковими для позичальника.

Відповідно до п.3.5.1 договору позичальник за користування кредитом сплачуватиме банку відсотки у розмірі 23% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі Банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.

28.05.2008р. сторони підписали договір №1 про внесення змін до кредитного договору №116 від 05.02.08р. Зазначеним договором були внесені зміни до п.3.5.1 кредитного договору, та встановлено, що позичальник за користування кредитом сплачуватиме відсотки у розмірі 26% річних.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 вказаного кодексу).

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3.7.3 договору сторони передбачили, що якщо сума, що вноситься у рахунок погашення кредиту та сплати відсотків, недостатня для погашення кредиту разом з відсотками, то платежі за договором здійснюються у такому порядку: в першу чергу сплаті підлягають відсотки, після їх погашення сплаті підлягає сума кредиту.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивач в позовній заяві та в наведеному розрахунку стягуваних сум зазначив, що відповідач здійснив сплату відсотків, нарахованих за період з 05.02.08р. по 28.02.09р.

Як свідчать матеріали справи та наведений позивачем розрахунок, відповідач взяті на себе зобовязання щодо повернення кредиту у строк до 03.02.10р. не виконав, щодо сплати відсотків виконав частково, що підтверджується виписками банку, наданими позивачем.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання, якими є сторони у справі, повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідачем не надано доказів у розумінні ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України про повернення позивачу суми кредиту та сплати відсотків.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача по поверненню кредиту на день розгляду справи становить 20000,00грн., що підтверджується матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п.7.3 договору у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, зазначеного в п.3.4.1 договору, банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі позичальник сплачує банку за користування кредитом підвищену процентну ставку 27% річних.

Позивач просить стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом в сумі 10566,11грн. за період нарахування з 01.03.2009р. по 15.02.2011р.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок несплачених відповідачем процентів за користування кредитом, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам підлягають задоволенню в повній сумі 10566,11грн. за період з 01.03.09р. по 15.02.2011р.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони у п.7.4. кредитного договору встановили, що у разі порушення строків погашення кредиту, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення прострочення заборгованості до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.5 договору у разі порушення строку сплати відсотків за кредитом банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 380,12грн., пеню за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 1821,92грн. за період з 16.02.10р. по 03.08.10р.

Дослідивши подані позивачем розрахунки пені за несвоєчасну сплату кредиту, суд доходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повній сумі 1821,92грн.

Дослідивши подані позивачем розрахунки пені за несвоєчасну сплату відсотків, враховуючи дату настання прострочки виконання зобовязань по договору, суд доходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків підлягають частковому задоволенню в сумі 378,70грн. В решті стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків відмовити у звязку з безпідставністю проведеного нарахування.

Оскільки, відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов кредитного договору взяті на себе зобовязання не виконав, заборгованість по кредиту та процентам за користування кредитом своєчасно не сплатив, господарський суд, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 20 000,00грн., в частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 10 566,11грн., в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1 821,92грн., в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 378,70грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 327,67грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.193, 216, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк „Демарк” (вул.Комсомольська,28, м. Чернігів, МФО НОМЕР_4, код 19357516) 20000грн.00коп. заборгованості по кредиту, 10 566грн.11коп. заборгованості за відсотками, 1821грн.92коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 378грн.70коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 327грн.67коп. державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Повний текст рішення складно 24.03.2011р.