Рішення № 14422001, 18.01.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2011 р. Справа № 6/82

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., при секретарі судового засідання Лагадину Т. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом

субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік-Інтернешнл»

про стягнення 12382,11 грн. заборгованості

представники сторін:

від позивача ОСОБА_2, довіреність від 04.12.2010;

від відповідача Цеханський В. Д., довіреність від14.12.2010 № 10/7,

В С Т А Н О В И В :

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, м. Хмельницький, звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік-Інтернешнл», м. Чернівці, про стягнення 12382,11 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок порушення договірних зобовязань.

Позов обґрунтовується тим, що станом на 01.11.2009 відповідач допустив перед позивачем заборгованість в сумі 9522,55 грн. по оплаті наданих відповідно до умов укладеного сторонами договору-замовлення № ЛЗ-0379 на перевезення вантажів від 22.05.2009 послуг перевезення вантажів в Росію. Вказана заборгованість підтверджується наданою позивачем товарно-транспортною накладною № 000119 з відміткою на ній отримувача вантажу. Крім основної суми заборгованості, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України позивач вимагає від відповідача також сплати інфляційних в сумі 2172,76 грн. та трьох відсотків річних в сумі 686,80 грн.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, встановленого ст. 32 вчиненої 19.05.1956 в м. Женеві Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (далі Конвенція), яка відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 № 57-V для України набрала чинності 17.05.2007. У наданому відзиві відповідач, зокрема, посилається на те, що встановлений згаданою правовою нормою строк для предявлення позову закінчився ще 22.08.2010, а позов предявлений тільки 10.11.2010.

У останньому судовому засіданні представник позивача зазначив, що якщо відповідач визнаватиме основну суму боргу, то від стягнення інфляційних, трьох відсотків річних та судових витрат позивач відмовиться. Проте зазначена конструктивна пропозиція представника позивача представником відповідача була проігнорована, внаслідок чого зазначена обставина перешкодила укладенню сторонами мирової угоди.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 22.05.2009 сторони уклали між собою договір-замовлення № ЛЗ-0379 на надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.

На виконання умов згаданого договору відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної № 000119 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на належному йому автомобілі МАN НОМЕР_1, причіп НОМЕР_2, 29 травня 2009 року з м. Хотина Чернівецької області на адресу ТОВ «Консервпром», розташованого у м. Терек Кабардино-Балкарської республіки, Російська Федерація, доставлено вантаж жерстяні банки з верхнею кришкою на 78 піддонах в кількості 127920 шт.

Згідно з договором відповідач повинен був сплатити позивачеві вартість перевезення вантажу протягом 14 банківських днів після отримання 2-х примірників міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR), рахунка, акта виконаних робіт, податкової накладної.

Факт отримання зазначених документів від позивача, в тому числі і рахунок-фактури від 01.06.2009 № АБ09/119 на загальну суму 17522,55 грн., відповідачем не оспорюється.

Однак свої зобовязання за договором відповідач виконав частково: тільки 05.10.2010 в погашення вартості перевезення вантажу перерахував позивачеві лише 8 тис. грн.

Внаслідок викладеного як на день подання позову, так й на день прийняття рішення сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 9522,55 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Статтею 193 згаданого кодексу також встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У частині 2 статті 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що окрім суми основного боргу, позивач правильно та обґрунтовано нарахував відповідачеві також й інфляційні в сумі 2172,76 грн. та 3% річних в сумі 686,80 грн.

Відповідно до ст. 925 ЦК України позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 6 ст. 315 ГК України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Втім, частиною першою ст. 32 Конвенції прописано, що подання позовів, які можуть виникнути в результаті перевезень, виконаних у відповідності до даної Конвенції, може здійснюватися протягом одного року, перебіг якого у даному випадку обчислюється по закінченню трьохмісячного терміну з моменту укладення договору перевезення. При цьому день укладення договору при визначення строку давності до уваги не приймається.

У контексті викладеного суд зазначає, що з урахуванням того, що перебіг строку давності для предявлення даного позову почався 25.08.2009, позивач повинен був предявити позов до 25.08.2010 включно.

Фактично ФОП ОСОБА_1 з позовною заявою до ТОВ «Логістик-Інтернешнл», як видно з відбитку поштового штемпеля на конверті, звернувся 17.11.2010, або майже через три місяця через закінчення строку для його предявлення.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Незважаючи на те, що оплату послуг за договором відповідач повинен був здійснити не пізніше 14-ти днів з моменту отримання відповідних документів, отриману ним 11.06.2010 разом з претензією ще трьох перевізників претензію позивача про погашення боргу в сум 21522,55 грн. він задовольнив частково в сумі 8 тис. грн. тільки 05.10.2010.

Ураховуючи грубе порушення відповідачем своїх договірних зобовязань, а також й те, що згадана претензія була предявлена в межах строку позовної давності, ще за 2,5 місяця до його закінчення, однак відповідач залишив її без відповіді та повного задоволення майже протягом чотирьох місяців, суд вважає пропущення позовної давності з поважних причин, а порушене право таким, що підлягає захисту.

За таких обставин, задовольняючи обґрунтований позов, суд дійшов висновку про необхідність покладення судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік-Інтернешнл»(м. Чернівці, вул. Винниченка, 20, ідентифікаційний код 35361460) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 індивідуальний ідентифікаційний код НОМЕР_3) заборгованість в сумі 9522,55 грн., інфляційні в сумі 2172,76 грн., 3 % річних в сумі 686,80 грн., державне мито сумі 123,82 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя А. Паскарь