Рішення № 14421882, 15.03.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2011 р. Справа № 5023/740/11

вх. № 740/11

Суддя господарського суду Яризько В.О.

при секретарі судовогозасідання Лобода Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (дов.), ОСОБА_3 (дов.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_4, м. Харків

до ФОП ОСОБА_5, м. Харків

про стягнення коштів, розірвання договору та виселення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФОП ОСОБА_4, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача,ФОП ОСОБА_5, в якій просить суд :

- стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 заборгованість по орендній платі у розмірі 3812,50грн., пені у розмірі 583,31грн., штрафу у розмірі 1525,00грн., інфляційні витрати у розмірі 30,82грн., 3% річних у розмірі 9,58грн., витрати за послуги нотаріуса у сумі 150,00грн., витрати на правову допомогу у сумі 3500,00грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 266,11грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.;

- розірвати договір оренди нежитлових приміщень № 11 від 01 лютого 2008року, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4;

- виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5, який мешкає за адресою: 61068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з нежитлових приміщень першого поверху №34 та №35А, загальною площею 30,5кв.м в літ.Р-10, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлювався ухвалою суду, яка направлялась за адресою, по якій відповідач зареєстрований та яка підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 70-71).

Судом встановлено, що ухвалу суду від 04.02.2011р. про призначення справи до розгляду на 28.02.2011р., яка направлялась на адресу відповідача, повернуто поштою з відміткою пошти" за закінченням терміну зберігання".

Суд вважає, що належним чином повідомив відповідача про час та місце розгляду справи, однак відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні та надання своїх пояснень по суті спору не скористався.

За таких обставин суд розглядає справу за відсутності відповідача за наявними в матеріалах справи документами на підставі ст. 75 ГПК України.

Вислухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01 лютого 2008р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі - відповідач, орендар) було укладено договір № 11 оренди нежитлових приміщень (Договір), за умовами якого позивач передав відповідачу в оренду нежитлові приміщення першого поверху № 34 та № 35А, площею 30,5 кв.м. в літ. Р-10, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Вказані нежитлові приміщення були передані орендарю (відповідачу по справі) на підставі акту приймання-передачі від 01 лютого 2008р.

Згідно з п.2.1 Договору строк оренди визначений до 31.01.2009р.

31 грудня 2008 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (позивачем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (відповідачем) було укладено додаткову угоду № 1, якою строк оренди нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 в літ. Р-10, на першому поверху к. № 34 та № 35А площею 30,5 кв.м. було продовжено до 01 грудня 2009 року.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Позивач зазначає, що відповідач після закінчення строку оренди, на який був укладений договір, продовжив користуватись приміщенням, а отже договір вважався продовженим.

Відповідно до п.3.1 Договору за узгодженням сторін орендна плата встановлена в розмірі 762,50 грн.

Згідно п. 3.3 Договору орендар сплачує орендну плату шляхом перерахування або сплатою готівковими коштами на поточний рахунок орендодавця за кожний поточний календарний місяць.

Відповідно до п.3.6 Договору орендар зобов'язаний сплатити орендну плату протягом трьох банківських днів з дати отримання рахунку, але не пізніше 10-го числа поточного місяця. В разі відсутності у орендаря рахунку на оплату орендної плати по будь-яким причинам орендар зобов'язаний сплатити орендну плату в строк, що зазначений в даному пункті, на підставі Договору, в розмірі орендної плати за попередній місяць, але з врахуванням змін, що оформлені за узгодженням сторін у відповідності з п.3.2 Договору.

Як зазначає позивач, відповідач не сплачує орендну плату з листопада 2009р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.08.2011р. по справі № 40/168-10 з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість з орендної плати за період з листопада 2009р. по серпень 2010р. у розмірі 7625,00 грн.

За період з вересня 2010р. по січень 2011 р. у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 3812,50 грн.

У відповідності до п.7.6. Договору оренди орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за весь фактичний час використання майна до моменту його передачі (повернення) орендодавцю, незалежно від термінів дії Договору оренди.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обовязок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за період з вересня 2010р. по січень 2011 р.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами Договору, а саме пунктом 6.3. передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується з урахуванням пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі даного пункту Договору зроблений розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені складає 583,31 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а відповідно до ст.3 даного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак позивачем розрахована пеня в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, тобто з порушенням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Крім того з розрахунку вбачається, що позивач нараховував пеню, починаючи з 1-го дня поточного місяця, в той час, коли п.3.6 сплата орендної плати передбачена або протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунку або не пізніше 10-го числа поточного місяця.

Позивач доказів вручення відповідачу рахунків на оплату не надав, а отже строк сплати відповідачем орендної плати не пізніше 10-го числа поточного місяця, тому нарахування пені можливо з 11-го числа поточного місяця.

При цьому суд зазначає, що згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, однак позивач не скористався наданим йому правом на нарахування штрафних санкцій протягом шести місяців з дати виникнення заборгованості, нарахувавши пеню лише за один місяць прострочення, що є правом позивача.

За таких обставин з врахуванням норм чинного законодавства, умов договору, розрахувавши пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення зобов'язань за період з 11 числа поточного місяця по останній день поточного місяця (період визначений позивачем), суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 33,36 грн. В задоволенні стягнення 549,95 грн. пені суд відмовляє з наведених вище підстав.

Згідно п.6.5. Договору оренди, якщо прострочена сплата орендної плати більше одного календарного місяця, з орендаря (відповідача) стягується штраф на користь орендодавця (позивача) у розмірі погодженої сторонами орендної плати за два місяці.

Отже, враховуючи те, що сторонами Договору погоджена орендна плата у розмірі 762,50 грн. за один календарний місяць, то штраф відповідача складає 1525,00 грн., який підлягає стягненню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 30,82 грн., 3% річних, сума яких складає 9,58 грн.

Суд зазначає, що інфляційні стягуються позивачем за один місяць прострочення сплати за кожний період, що є правом позивача, проведений розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами.

Розрахунок 3% річних зроблений за 1 місяць прострочення виконання зобов'язання за кожний період, що є правом позивача, однак дата, з якої розпочинається нарахування пені визначена позивачем невірно, а саме з 1-го дня поточного місяця, за який проводиться сплата, в той час коли умовами Договору передбачена сплата не пізніше 10-го числа поточного місяця, отже нарахування повинно розпочинатись з 11 числа поточного місяця.

Таким чином до стягнення підлягають 3% річних у сумі 6,46 грн., в задоволенні стягнення 3,12 грн. 3% річних суд відмовляє.

Крім того позивач заявляє вимоги про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 11 від 01.02.2008р.

Згідно з частинами 1, 3 ст.291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Вказаний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно умов п. 7.2. Договору оренди орендодавець має право розірвати договір, попередивши орендаря за 10 днів, якщо, орендар, зокрема не вніс орендну плату передбачену Договором впродовж 15 календарних днів з дати строку платежу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в якості єдиної підстави для розірвання договору оренди зазначає порушення орендарем умови договору щодо строку внесення орендних платежів.

В той же час, невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою його розірвання в судовому порядку.

При цьому, відсутні передумови для застосування ст.651 ЦК України, як на підстави розірвання в судовому порядку договору у зв'язку з несплатою орендних платежів, оскільки ч.3 цієї статті, так само як і ст.782 цього Кодексу встановлює для таких випадків право на односторонню відмову від договору.

Суд зазначає, що позивач скористався наданим йому правом на односторонню відмову від договору оренди, направивши на адресу відповідача пропозицію-попередження № 1/11 від 27.01.2001р. про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 11 від 01.02.2008р. (а.с. 27-29), а отже договір оренди нежитлових приміщень № 11 від 01.02.2008р. вважається розірваним з дати отримання відповідачем такого повідомлення (доказів отримання даного повідомлення або доказів повернення повідомлення на адресу позивача суду не надано).

Таким чином, пред'явлений позов про розірвання договору оренди з мотивів невнесення орендної плати не відповідає способам захисту цивільних прав наймодавця, а тому за вказаних обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Оскільки позивач скористався правом на односторонню відмову від договору та розірвання договору оренди, то відповідач зобов'язаний повернути позивачеві нежитлові приміщення.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин позовні вимоги в частині виселення відповідача з приміщень, що надавались йому в оренду, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати по сплаті державного мита в сумі 266,11 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., витрати за вчинення нотаріальних дій, а саме посвідчення довіреності на представництво його інтересів у суді, у сумі 150,00 грн., а також витрати за надання правової допомоги в сумі 3500,00 грн.

Суд зазначає, що витрати за вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення довіреності позивача на представництво його інтересів у суді, а також витрати за надання правової допомоги відносяться до інших витрат, що пов'язані з розглядом даної справи.

Позивачем на підтвердження понесення витрат за вчинення нотаріальних дій надана довідка приватного нотаріуса ОСОБА_7 б/н від 14.01.2011р. про те, що ФО П ОСОБА_4 сплатив нотаріусу 150,00 грн. за посвідчення довіреності від 14.01.2011р. При розгляді справи приймав участь представник позивача ОСОБА_2 на підставі довіреності, що видана позивачем 14.01.2011р. та посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_7 Отже надані документи підтверджують понесення позивачем витрат за вчинення нотаріальних дій у сумі 150,00 грн.

Крім того позивачем до матеріалів справи наданий договір № 15-01/11 від 15.01.2011р. про надання юридичних послуг, який укладений між позивачем на ФО П ОСОБА_2, за умовами якого ФО П ОСОБА_2 зобов'язалась за завданням позивача надати послуги по веденню справи в господарському суді Харківської області за позовною заявою. ФО П ОСОБА_4 до ФО П ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору оренди № 11 від 01.02.2008р., розірвання вказаного договору та виселення з орендованих нежитлових приміщень, в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України.

Сторонами договору № 15-01/11 від 15.01.2011р. визначено, що ціна послуг складає 3500,00 грн. Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 001 від 15.01.2011р. позивачем сплачено ФО П ОСОБА_2 3500,грн.

Виходячи з вимог щодо співрозмірності та розумності таких витрат, суд зазначає, що спір, який виник між сторонами по даній справі не представляє особливу складність, не потребує вивчення великого обсягу документів та нормативної бази, при цьому суд також враховує, що при наданні послуг невірно були визначені періоди нарахування пені та інфляційних втрат, а за таких обставин суд вважає завищеною суму витрат на надання правової допомоги в розмірі 3500,00 грн. та вважає за можливе стягнути такі витрати в розмірі 500,00 грн.

Стосовно витрат на сплату державного мита суд зазначає наступне.

Згідно п.п."б" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із позовних заяв немайнового характеру сума державного мита складає 85,00 грн.

Згідно з п.п."а" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” сума державного мита із заяв майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 55 ГПК України ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог;

4) у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.

Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Таким чином до ціни позову не включаються судові витрати.

Ціна заявленого позову в даному випадку складає 5961,21 грн., сума державного мита за позовні вимоги про стягнення зазначеної суми складає 102,00 грн. Крім того позивачем були заявлені позовні вимоги немайнового характеру, дві вимоги немайнового характеру є взаємопов'язаними, а отже державне мито за дані вимоги складає 85,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, але сплачене державне мито є мінімальним, а також враховуючи те, що спір виник саме внаслідок дій відповідача суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 187,00 грн.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно квитанції "ПриватБанку" № 2377.5.1 від 01.02.2011р. позивачем сплачено державне мито в сумі 266,11 грн., отже позивачем зайво сплачено державне мито в сумі 79,11 грн., яке на підставі п.1 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" підлягає поверненню з державного бюджету.

Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (61068 АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (61168 АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 в ХОФ АКБ СР "Укрсоцбанк", м. Харків, МФО НОМЕР_4) заборгованість по орендній платі у сумі 3812,50 грн., пеню в сумі 33,36 грн., штраф у сумі 1525,00 грн., інфляційні втрати в сумі 30,82 грн., 3% річних у сумі 6,46 грн., витрати за послуги нотаріуса в сумі 150,00 грн., витрати на правову допомогу в сумі 500,00 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 187,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 (61068 АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, інші відомості в матеріалах справи відсутні) з нежитлових приміщень першого поверху № 34 та № 35А, загальною площею 30,5 кв.м. в літ. Р-10, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути з державного бюджету України (УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (61168 АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 в ХОФ АКБ СР "Укрсоцбанк", м. Харків, МФО НОМЕР_4) зайво сплачене державне мито в сумі 79,11 грн. згідно квитанції "ПриватБанку" № 2377.5.1 від 01.02.2011р.

Видати наказ та довідку після набрання рішенням законної сили.

Суддя Яризько В.О.

Повний текст рішення підписаний 21.03.2011 р.