Рішення № 14421815, 01.03.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2011 р. Справа № 5019/54/11

Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Р»

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі Філії Рівненське обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Млинок»

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Філія акціонерного товариства «Укрексімбанк»у м. Луцьку

про стягнення в сумі 57 029 грн. 71 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Литвинюк Ю.В. (дов. б/н від 24.01.2011р.).

Від відповідача: Пелих А.Б. (дов. серії ВМА № 615517 від 29.06.2010р.).

Від третьої особи 1: не з’явився.

Від третьої особи 2: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арго-Р»(надалі –Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (а.с. 1-2; з урахуванням додаткових пояснень –а.с. 31-32) в якій просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі Філії Рівненське обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»(надалі –Відповідач) на свою користь грошові кошти помилково перераховані Відповідачем в сумі 47 122 (сорок сім тисяч сто двадцять два) грн. 87 коп., збитки від інфляції в сумі 3 285 (три тисячі двісті вісімдесят п’ять) грн. 24 коп., три проценти річних в розмірі 1 909 (одна тисяча дев’ятсот дев’ять) грн. 32 коп., та пеню в розмірі 4 712 (чотири тисячі сімсот дванадцять) грн. 28 коп..

Ухвалою господарського суду від 12 січня 2011 року (а.с. 1; суддя Павлюк І.Ю.) порушено справу та прийнято позовну заяву до розгляду. Справу призначено до слухання в засіданні на 25 січня 2011 року на 10 годину 30 хвилин.

В зв’язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Павлюк І.Ю., та відповідно до пунктів 3.1.12-3.1.13 «Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5019/54/11 (а.с. 22) в наслідок якого справу розподілено судді Василишину А.Р..

Водночас, 21 січня 2011 року Відповідачем подано клопотання (а.с. 19) про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинок» (надалі –Третя особа 1) та філії акціонерного товариства «Укрексімбанк»у м. Луцьку (надалі –Третя особа 2) в якості третіх осіб на стороні Відповідача, без самостійних вимог.

Згідно частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України: треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін; їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Враховуючи вищевказане, господарський суд вирішив залучити Третю особу 1 та Третю особу 2 в якості третіх осіб на стороні Відповідача, які не заявляють самостійних вимог, з підстав вказаних в ухвалі від 15 лютого 2011 року (а.с. 56).

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав вказаних у: позовній заяві (а.с. 1-2); додаткових поясненнях (а.с. 31-32).

Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав вказаних у відзиві (а.с. 72).

Представники Третьої особи 1 та Третьої особи 2 в судове засідання не з’явилися.

Третя особа 1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 59). Причини неявки свого повноважного представника Третя особа 1 суду не повідомила. Водночас. Суд надавав достатньо часу Третій особі 1 для подачі своїх доводів та заперечень з приводу позову. Враховуючи вказане, суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Третьої особи 1 за наявними у справі матеріалами.

Третьою особою 2 подані пояснення (а.с. 61-62), в яких Третя особа 2, з підстав вказаних у даних поясненнях, вказує на дотримання Третьою особою 2 при даних банківських операціях усіх вимог, встановлених законодавством України щодо безготівкових розрахунків в Україні у національній валюті. Враховуючи наявність даного пояснення суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Третьої особи 2 за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому господарський суд Рівненської області виходив з такого.

Судом встановлено, що 12 січня 2009 року Позивач та Відповідач уклали договір на збирання грошової виручки № 198 (а.с. 6-7; надалі –Договір), згідно пункту 1.1 якого: Відповідач власними силами і засобами у погоджені із Позивачем дні і години проводить збирання грошової виручки Позивача; про дні і години збирання грошової виручки Позивачем та Відповідачем укладається окремий додаток, який є невід’ємною частиною Договору.

В додатку до Договору (а.с. 8) сторони обумовили два об’єкти Позивача та години заїздів інкасаторів Відповідача на ці об’єкти Позивача.

Згідно пункту 7.1 Договору: Договір укладений на невизначений строк і набуває чинності з дня його підписання.

В період дії Договору, а саме 20 липня 2009 року та 6 листопада 2009 року Відповідачем перераховано грошові кошти на рахунок Третьої особи 1 в загальній сумі 47 122 (сорок сім тисяч сто двадцять два) грн. 87 коп..

Дані перерахування грошових коштів вчинені Відповідачем по накладних: від 18 липня 2009 року на суму 16 836 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. [а.с. 73]; № 303 від 5 листопада 2009 року на суму 16 801 (шістнадцять тисяч вісімсот одна) грн. [а.с. 74]; № 394 від 5 листопада 2009 року на суму 13 485 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят п’ять) грн. 87 коп. [а.с. 74].

Згідно статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі; банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

В силу дії Закону, Третьою особою 2 вказані вище кошти були зараховані по мірі надходження на рахунок Третьої особи 1.

Після проведення Відповідачем вищезазначених перерахувань коштів Позивач неодноразово звертався до Відповідача з листами щодо їх зарахування на рахунок Позивача (а.с. 9-12).

19 листопада 2009 року Відповідачем Третій особі 1 надіслано: повідомлення № 1 від 19 листопада 2009 року про помилковий переказ Відповідачем 6 листопада 2009 року коштів в сумі 30 286 (тридцять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 87 коп. (а.с. 75); повідомлення № 2 від 19 листопада 2009 року про помилковий переказ Відповідачем 20 липня 2009 року коштів в сумі 16 836 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 00 коп. (а.с. 76).

Господарський суд зауважує, що згідно ж пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ….

В своєму відзиві Відповідач посилається на те, що в першій накладній від 18 липня 2009 року на суму 16 836 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. [а.с. 73] Позивачем отримувачем коштів самостійно визначено Третю особу 1…

Водночас, згідно пункту 32.3 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 пункту 22.6 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу; крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України; у разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Господарський суд зауважує, що при перевірці судом накладних (а.с. 73-74) та повідомлень про помилковий переказ (а.с. 75-76) місцевим господарським судом виявлено, що:

· в накладній від 18 липня 2009 року на суму 16 836 (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. [а.с. 73] Позивачем дійсно вказано, як одержувача Третю особу 1, проте банк одержувача (Відповідач) та рахунок одержувача (260033025537) вказані Позивачем не відповідають банку одержувачу (Третя особа 2) та рахунку Третьої особи 1 (260000186813), куди Відповідач перерахував дані грошові кошти [згідно повідомлення –а.с. 76];

· в накладній № 303 від 5 листопада 2009 року на суму 16 801 (шістнадцять тисяч вісімсот одна) грн. [а.с. 74] Позивачем вказано одержувачем Позивача, банк одержувача Відповідач та рахунок одержувача 260033025537 –в свою чергу, грошові кошти перераховані Відповідачем одержувачу Третій особі 1, банк одержувач Третя особа 2, рахунок 260000186813;

· в накладній № 394 від 5 листопада 2009 року на суму 13 485 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят п’ять) грн. 87 коп. [а.с. 74] Позивачем вказано одержувачем Позивача, банк одержувача Відповідач та рахунок одержувача 260033025537 –в свою чергу, грошові кошти перераховані Відповідачем одержувачу Третій особі 1, банк одержувач Третя особа 2, рахунок 260000186813.

Враховуючи вищевказане (а також враховуючи те, що заперечення Позивачем усього позову, коли заперечення ним вказані лише по накладній від 18 липня 2009 року), господарський суд критично оцінює такі заперечення Відповідача з огляду на невиконання Відповідачем свого обов’язку визначеного пунктом 32.3 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Водночас, в силу дії абзацу 1 пункту 32.3.1 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу…

В силу дії ж абзацу 2 пункту 32.3.1 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення; форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Відповідач після виявлення помилки повідомив Третю особу 1 (як неналежного отримувача) про здійснення Відповідачем помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів Відповідачу протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення (а.с. 75-76).

Таким чином, вчинивши дії визначені абзацом 2 пункту 32.3.1 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»Відповідач, цими діями (направленням повідомлень –а.с. 75-76), визнав свою вину (хоча в подальшому і намагається її спростувати в судових засіданнях)…

Водночас, Відповідачем не виконано свого обов’язку, визначеного абзацом 1 пункту 32.3.1 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»щодо переказу за рахунок власних коштів суми переказу отримувачу (Позивачу)…

Враховуючи усе вищевказане, господарський суд Рівненської області прийшов до висновку про підставність вимог Позивача про стягнення з Відповідача коштів в сумі 47 122 (сорок сім тисяч сто двадцять два) грн. 87 коп..

На основі статті 1212 Цивільного кодексу України, абзацу 2 пункту 1.24 статті 1, абзацу 2 пункту 32.3.1 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», позовні вимоги про стягнення 47 122 (сорок сім тисяч сто двадцять два) грн. 87 коп. грошових коштів ґрунтуються на Законі та підлягають задоволенню.

З огляду на усе вищевказане у даному судовому рішенні, з моменту вчинення помилкового переказу у Відповідача виник обов’язок переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу.

У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до розрахунку інфляційних та річних (а.с. 2 зворот), Відповідач нарахував з моменту вчинення помилкового переказу Позивачу збитки від інфляції в розмірі 3 285 (три тисячі двісті вісімдесят п’ять) грн. 24 коп. та річні в розмірі 1 909 (одна тисяча дев’ятсот дев’ять) грн. 32 коп..

У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд задовольняє позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків пов’язаних з інфляційним процесом в сумі 3 285 (три тисячі двісті вісімдесят п’ять) грн. 24 коп., та три проценти річних від простроченої суми в сумі 1 909 (одна тисяча дев’ятсот дев’ять) грн. 32 коп..

Також у позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 4 712 (чотири тисячі сімсот дванадцять) грн. 28 коп., нараховану на підставі абзацу 1 пункту 32.3.1 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»…

Так, згідно абзацу 1 пункту 32.3.1 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу; у противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Водночас, суд зауважує, що помилковий переказ здійснено Відповідачем при виконанні Договору (а.с. 6-7)… Дане вбачається і з обґрунтування позовної заяви (а.с. 2-3)…

Дослідивши умови Договору судом виявлено, що умовами Договору непередбачено стягнення пені з Відповідача у разі неправильного перерахування (зарахування) Відповідачем отриманих при збиранні грошової виручки по Договору коштів.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою.

Згідно частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України: правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України: правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недотриманням письмової форми, є нікчемним.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм, нарахування пені (штрафних санкцій) за порушення зобов’язання (при забезпеченні виконання зобов’язання –в нашому випадку, зобов’язання щодо перерахування та своєчасного зарахування на рахунок Позивача прийнятої Відповідачем по Договору готівки) можливе лише у разі наявності між сторонами письмового договору чи угоди (правочину) в якому обумовлено таке забезпечення виконання зобов’язання.

Враховуючи усе вищевказане та те, що в Договорі (правочині) необумовлене таке забезпечення виконання зобов’язання, господарський суд відмовляє Позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Відповідача нарахованої пені в розмірі 4 712 (чотири тисячі сімсот дванадцять) грн. 28 коп..

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Позивача та Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»(код 00032129) в особі Філії Рівненське обласне управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», 33028, м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 16, код 09333401 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-Р», 33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 93, код 31299420 –47 122 (сорок сім тисяч сто двадцять два) грн. 87 коп. заборгованості, 3 285 (три тисячі двісті вісімдесят п’ять) грн. 24 коп. інфляційних, 1 909 (одна тисяча дев’ятсот дев’ять) грн. 32 коп. річних, 523 (п’ятсот двадцять три) грн. 17 коп. витрат по держмиту та 216 (двісті шістнадцять) грн. 49 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. В задоволенні решти позову –відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 09.03.2011р.

Суддя Василишин А.Р.підписано < Дата >