Ухвала суду № 14421784, 16.02.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2011 р. Справа № 5019/146/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос»

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма «Енергоконсалтінг»

про стягнення 45046 грн. 35 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник Зіміна О.В. (довіреність №2 від 04.01.2011 року)

від відповідача : представник не з’явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми «Енергоконсалтінг»про стягнення грошової заборгованості за Договором про надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі в розмірі 45046,35грн., з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Відповідач в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №3300106689061. Причин неявки в судове засідання не повідомив.

Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

12.05.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос»та Товариством з обмеженою відповідальністю-фірмою «Енергоконсалтінг»укладено Договір про надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі №8 (надалі в тексті Договір), згідно з умовами якого позивач надав відповідачу фінансову допомогу на зворотній основі у розмірі 240000,00 грн..

На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу 240000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3369 від 12.05.2010 року.

Відповідно до п.3 Договору відповідач зобов’язався повернути позивачу одержану фінансову допомогу не пізніше 17.05.2010 року. Відповідач 17.05.2010 року частково повернув заборгованість в розмірі 198000,00 грн., що стверджується банківською випискою з розрахункового рахунку позивача. Розмір неповернутої ТОВ «Енергоконсалтінг»фінансової допомоги становить 42000,00 грн.. В матеріалах справи відсутні докази оплати вказаної заборгованості.

02.12.2010 року позивач надіслав на адресу відповідача Претензію №1710 з вимогою про оплату заборгованості, яка залишена ТОВ «Енергоконсалтінг»без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначається, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Як встановлено ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму боргу в розмірі 42000,00 грн. за період з червня 2010 року по грудень 2010 року нараховано інфляційні втрати в розмірі 2173,50 грн.. Позивачем на суму боргу в розмірі 42000,00 грн. за період з 18.05.2010 року по 25.01.2011 року нараховано три відсотки річних, що становить 872,85 грн.. Судом перевірено розрахунки та визнано вірними.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 42000,00 грн., індексу інфляції в сумі 2173,50 грн. та відсотків річних в сумі 872,85 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Енергоконсалтінг" (33027, м.Рівне, вул.Данила Галицького, 25, код ЄДРПОУ 25322584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" (33024, м.Рівне, вулСоборна, 370 В, код ЄДРПОУ 30946915, р/р 2600701207432 в РВ ЦФ ПАТ "Кредобанк", МФО 325365) основний борг в сумі 42000,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 2173,50 грн., 3% відсотки річних в розмірі 872,85 грн., а також витрати на оплату державного мита в розмірі 450,46 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн..

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний «21»лютого 2011 року