Рішення № 14421332, 23.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.11 Справа№ 18/137 (2010)

За позовом: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м.Львів,

до відповідача:сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького, с. Віжомля,

третя особа 1:Львівське обласне виробниче управління водного господарства "Львівський облводгосп", м. Львів,

третя особа 2:Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області, м.Львів,

третя особа 3:Віжомлянська сільська рада, с. Віжомля,

третя особа 4:Яворівська районна державна адміністрація, м. Яворів,

про: стягнення 70740,31 грн.

Суддя Рим Т.Я.

Суддя Левицька Н.Г.

Суддя Сухович Ю.О.

За участю представників:

позивача:не зявився,

відповідача:Запотічний Є.І. директор.

третя особа 1:Крута Н.С. довіреність №02/363 від 28.02.2011 р.,

третя особа 2:не зявився,

третя особа 3:не зявився,

третя особа 4:не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Державної екологічної інспекції у Львівській області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького про відшкодування завданої державі шкоди внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 70740,31 грн. Ухвалою від 30.11.2010 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 15.12.2010 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.01.2011 року призначено колегіальний розгляд справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач, у порушення вимог природоохоронного законодавства, проводив самовільний забір поверхневих вод для господарських потреб підприємства без дозволу на спеціальне використання та за допомогою технічних пристроїв (насосної станції, водяного насоса, водопроводу, водонапірної башні) в період з 01.01.2008 р. по 01.07.2010 р. За цей період підприємством використано 16476,9 м3 води, зокрема:

-з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року 6635,3 м3,

-з 01.01.2009 року по 23.08.2009 року 4291,3 м3,

-з 24.08.2009 року по 31.12.2009 року 2371,3 м3,

-з 01.01.2010 року по 01.07.2010 року 3179,0 м3.

Зазначене є порушенням статей 44, 48, 49 Водного кодексу України, в результаті чого державі завдано збитків на 70740,31 грн. Розмір шкоди визначено відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 29.12.2001р. №290, а також Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 р. №389.

Представником відповідача подано відзив, у якому він просить відхилити позовні вимоги з огляду на такі обставини. Водоймище, з якого споживається вода великою рогатою худобою товариства, не існує. Колишні силосні ями наповнюються дощовими та грунтовими водами. Це водоймище не зареєстровано в Державному водному кадастрі, воно не має водогосподарського паспорта водного обєкта. Зазначене не дає підстав стверджувати, що відповідачем здійснюється самовільний забір поверхневих вод. Позивачем при розрахунку завданої шкоди не враховано також факту використання відповідачем барди, яка заміняє воду. Зокрема, підприємством упродовж 2008-2010 років було використано 969 т цієї барди. Відповідач звертає увагу на те, що позивачем при розрахунку завданої шкоди невірно застосовано коефіцієнт 1,439, що не використовується методикою.

В судових засіданнях відповідачем усно повідомлено про те, що він справді використовує воду із зазначеної водойми, проте вважає застосування фінансових санкцій несправедливим. Крім того, він повідомив, що звільнений від сплати податку за використання поверхневих вод.

Третя особа 1 Львівське обласне виробниче управління водного господарства "Львівський облводгосп", повідомила, що проведеним обстеженням водного обєкта біля сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького встановлено, що площа згаданого обєкта становить 0,3 га, яка вважається пожежною водоймою. Наповнення водойми відбувається за рахунок поверхневих вод, а також струмка "Безіменного" з наступним скидом надлишків через струмок в ріку Гноянець. У звязку з цим третя особа вважає, що ця водойма належить до обєктів загальнодержавного значення.

Третя особа 2 Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області, повідомила, що до його повноважень належить видача дозволів на спеціальне водокористування в разі використання води з водних обєктів загальнодержавного значення, перевірка заяв водокористувачів про видачу дозволу на спеціальне водокористування відбувається в порядку, визначеному статтею 49 Водного кодексу України.

Третя особа 3 Віжомлянська сільська рада, повідомила про те, що на картографічних матеріалах на земельній ділянці водойма відсутня, технічний паспорт відсутній.

Третя особа 4 Яворівська районна державна адміністрація, повідомила про те, що водойма, яка знаходиться на схід від межі села Віжомля, є поверхневим водним обєктом зі сповільненим стоком, в якому зосереджені поверхневі води використовуються для виробничих та пожежних потреб тваринницької ферми сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького. Живленням даної водойми служать поверхневі води, що знаходяться в межах північно-східної частини території Віжомлянської сільської ради (знаходяться і використовуються в межах однієї Львівської області), що згідно з Водним кодексом України (стаття 5), належать до водних обєктів місцевого значення.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив наступне:

Державною екологічною інспекцією у Львівські області проведено перевірку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства. За результатами цієї перевірки складено Акт №70/20 від 16.07.2010 р. (надалі Акт).

В ході проведення перевірки державним інспектором охорони навколишнього природного середовища Львівської області встановлено, що основним видом діяльності відповідача є вирощування зернових культур та виробництво молока і мяса.

У відповідача станом на 01.01.2008 р. нараховувалося 277 голів великої рогатої худоби, станом на 01.01.2009 р. 281 голова, станом на 01.01.2010 р. 251 голова, станом на 01.07.2010 р. 270 голів. Про це свідчать звіти про рух худоби (Ф. 24), складені самим відповідачем.

Перевіркою встановлено, що водопостачання тваринництва здійснюється зі ставка, розміщеного біля тваринницького комплексу. У ставок впадає безіменний потічок. Напування худоби проводиться централізовано по водопроводу та спеціалізованої бочки із тракторним тягачем. Дозвіл на спеціальне водокористування поверхневими водами відсутній.

Після проведення перевірки відповідач звернувся до Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області з листом №26 від 30.08.2010 р., в якому просив надати розяснення стосовно необхідності отримання дозволу на спеціальне водокористування водами ставка, який не має сполучення з водоймами природного походження.

Листом №16-4311 від 03.09.2010 р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Львівській області повідомлено відповідача про те, що для ставка, який не має гідрологічного сполучення з водоймами природного походження (річки, потічки), живиться за рахунок місцевого стоку атмосферних опадів та не має витоку, дозвіл на спеціальне водокористування водних обєктів загальнодержавного значення не видається. Умови водокористування такого ставка узгоджуються згідно зі статтею 6 Водного кодексу України.

Відповідачем представлено суду витяг з копії карти роздержавлення та приватизації земель по Віжомлянській сільській раді. З цієї карти вбачається, що на території відповідача нема ставків, рівно ж як і нема інших природних водойм (річок, потічків).

На виконання вимог ухвали суду від 27.12.2010 р. відповідачем представлено суду також матеріали технічної інвентаризації і оцінки будівель та споруд колгоспу імені Леніна в селі Віжомля Яворівського району Львівської області. На території зазначеного колгоспу зараз розташоване підприємство відповідача. Як убачається із зазначених матеріалів, на території підприємства розташовані колишні сіножатні траншеї, які використовувалися як силосні ями. Відомості про ставок чи інші водойми природного походження у цих матеріалах відсутні.

Відповідач звернувся до третьої особи 1 з листом №56 від 15.12.2010 року з проханням розяснити правовий статус водойми, використання води з якої стало підставою для нарахування відповідачу шкоди. Третьою особою 1 проведено перевірку стану дотримання вимог водного законодавства, за результатами якої складено акт від 23.12.2010 року. За результатами проведеної перевірки третя особа 1 скерувала відповідачу лист від 17.01.2011 року №09/84, в якому повідомила, що наповнення водойми відбувається за рахунок поверхневих вод, а також струмка "Безіменного" з наступним скидом надлишків через струмок в ріку Гноянець. У звязку з цим водойма належить до обєктів загальнодержавного значення.

Відповідач звернувся також до Яворівської районної державної адміністрації стосовно надання відповідних розяснень. Розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації від 15.03.2011 року №102 створено комісію для надання висновку про належність водойми біля сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького до водних обєктів місцевого чи загальнодержавного значення. До складу комісії включено представників управління держкомзему у Яворівському районі, управління агропромислового розвитку Яворівської районної державної адміністрації, Жовківського управління водного господарства, відділу регуляторної політики в землекористуванні і експлуатації надр у державному управлінні ОНПС у Львівській області. Проведеним обстеженням, за результатами якого складено акт від 16.03.2011 року, встановлено, що водойма площею 0,3 га є поверхневим обєктом зі сповільненим стоком, в якому зосереджені поверхневі води використовуються для виробничих (для випоювання великої рогатої худоби) та пожежних потреб тваринницької ферми сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького. Листом від 18.03.2011 року №699 Яворівською районною державною адміністрацією повідомлено, що оскільки зазначені поверхневі води знаходяться і використовуються в межах однієї Львівської області, то вони належать до водних обєктів місцевого значення.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України та спеціальними нормативно-правовими актами у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Так, частинами 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Глава 82 Цивільного кодексу України присвячена деліктним зобовязанням, тобто зобовязанням з відшкодування шкоди. Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобовязань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, зокрема і шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, що включає у себе протиправну поведінку (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний звязок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для настання відповідальності. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України). Всі інші елементи складу цивільного правопорушення мають бути доведені кредитором.

Відповідно до частини 4 статті 148 Господарського кодексу України правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, тваринного світу) встановлюється законами. Частиною 1 статті 149 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Частинами 1 та 3 статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно з частинами 1-3 статті 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористуванняце забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що відповідач здійснював забір води з водного обєкта площею 0,3 га за допомогою технічних пристроїв (водопровід, водокачка, водонапірна башня), він є спеціальним водокористувачем в розумінні статті 48 Водного кодексу України.

Згідно зі статтею 151 Господарського кодексу України субєктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоровя в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. При чому в силу пункту 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобовязані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 р. затверджено "Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування" (надалі Порядок). Пунктом 1 Порядку визначено, що він визначає процедуру погодження та видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів).

Таким чином, зазначеними нормативними актами встановлено обовязок спеціального водокористувача отримати дозвіл на спеціальне водокористування до такого користування. З огляду на це суд дійшов висновку про наявність такого елемента складу цивільного правопорушення, як протиправність.

Вина відповідача полягає в тому, що він не вчинив необхідних та достатніх дій для отримання дозволу на спеціальне водокористування. Посилання відповідача на те, що водний обєкт належить до обєктів місцевого значення не заслуговує на увагу, оскільки законом такої привязки не передбачено. Дозвіл на спеціальне водокористування необхідний незалежно від статусу такого водного обєкта.

Що стосується наявності шкоди як одного з елементів цивільного правопорушення, то суд відзначає наступне:

Шкода в системі аналізованих правовідносин обумовлюється підзаконними нормативно-правовими актами, на підставі яких позивач здійснив розрахунок позовних вимог.

Так, порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженою наказом Державного комітету України по водному господарству №290 від 29.12.2001 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 січня 2002 р. за №44/6332 (надалі Методика №290).

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 затверджено нову Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (надалі Методика № 389) яка набрала чинності з 25.08.2009р.

Відповідно до пунктів 1.2, 4.1 Методики №290 ця Методика встановлює єдиний порядок розрахунків відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог водного законодавства. Методикою визначаються розрахунки розміру збитків, заподіяних унаслідок самовільного водокористування, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спецводокористування.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про наявність шкоди як елементу цивільного правопорушення в цій частині, а також про наявність причинного звязку між бездіяльністю відповідача та цією шкодою. З огляду на це підставними є позовні вимоги в частині нарахування та стягнення шкоди в сумі 4529,07 грн. за період з 01.01.2008 року по 23.08.2009 року на підставі Методики №290.

Що стосується застосування позивачем Методики №389, то суд з цим не погоджується з огляду на наступне:

У відповідності до пункту 1.2. Методики №389 ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

-забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

-забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів

та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Як встановлено судом, проведеною позивачем перевіркою встановлено лише факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування. Жодних відміток про те, що дії відповідача призвели до забруднення водних об'єктів, поверхневих та підземних вод в Акті відсутні. Факт відсутності такого забруднення представником позивача не заперечувався.

Таким чином, факт самовільного використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування є лише причиною порушень, за які дана Методика передбачає право стягнення збитків, а отже сама по собі обставина самовільного використанням водних ресурсів не може слугувати підставою стягнення з Відповідача у справі збитків, які не повязані із забруднення водних обєктів, поверхневих чи підземних вод.

Зазначений висновок підтверджується також і тим, що відповідно до п. 1.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, даний нормативно-правовий акт спрямований на реалізацію Директиви 2006/11/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 лютого 2006 року про забруднення, спричинене деякими небезпечними речовинами, що скидаються до водного середовища Співтовариства, і розроблена відповідно до Водного кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (надалі - Директива).

При цьому, відповідно до Преамбули вказаної Директиви її розроблено, окрім іншого, для:

-захисту водного середовища Співтовариства від забруднення, спричиненого, зокрема певними стійкими, токсичними та біонакопичувальними речовинами (п. 2 Преамбули);

-узгодженої імплементації Конвенцій, які мають на меті захист міжнародних водотоків та морського середовища від забруднення (3 Преамбули).

-врегулювання розбіжностей в положеннях, що застосовуються на території різних держав-членів щодо скидання деяких небезпечних речовин до водного середовища, які можуть створити нерівні умови конкуренції, і, отже, мати безпосередній вплив на функціонування внутрішнього ринку.

-забезпечення ефективного захисту водного середовища Співтовариства та з метою розроблення першого переліку, так званого Переліку I, що містить певні окремі речовини, обрані головним чином на підставі їх токсичності, стійкості та біонакопичувальних властивостей, за винятком біологічно нешкідливих речовин або речовин, що швидко перетворюються на біологічно нешкідливі речовини, а також другий перелік; Переліку II, в якому повинні міститись речовини, що мають шкідливий вплив на водне середовище, але який, однак, може бути обмеженим певною територією та залежить від характеристик та розташування води, до якої скидаються зазначені речовини. Будь-яке скидання таких речовин повинно підлягати отриманню попереднього дозволу, в якому буде визначено норми допустимого вмісту забруднюючих речовин у скидах, тощо.

Окрім того, відповідно до ст. 3 Директиви держави-члени зобовязані вживати відповідні заходи для уникнення забруднення передбачених статтею 1 водних об'єктів небезпечними речовинами, об'єднаними в родини та групи речовин, зазначених в Переліку I Додатку I, у подальшому названих "речовини з Переліку I", а також з метою скорочення обсягів забруднення зазначених водних об'єктів небезпечними речовинами, об'єднаними в родини та групи речовин, зазначених в Переліку II Додатку I, у подальшому названих "речовини з Переліку II".

Таким чином, як вказана Директива, так і згадана вище Методика №389 від 20.07.09 прийняті з метою запобігати забрудненню водних ресурсів, а тому передбачає стягнення збитків, завданих субєктами вказаних правопорушень окрім іншого і шляхом самовільного використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування шкоди за порушення вимог природоохоронного законодавства на підставі Методики №389, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У звязку з частковим задоволенням позову суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 11, 1166 Цивільного кодексу України, статтями 148, 149, 151 Господарського кодексу України, статтями 42, 48 Водного кодексу України, статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтями 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд:

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (адреса: село Віжомля, Яворівський район, Львівська обслать; ідентифікаційний код 03763282) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції (р/р 33111331700711 в УДК у Яворівському районі, ЄДРПОУ 20949356, МФО 825014, код платежу 24062100) 4529,07 грн. відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

3.Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Данила Галицького (адреса: село Віжомля, Яворівський район, Львівська обслать; ідентифікаційний код 03763282) в доход Державного бюджету України 45,28 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 15,10 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.

Суддя Левицька Н.Г.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя