Рішення № 14421317, 23.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.11                                                                                           Справа№ 5015/590/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Кміть М.Б..,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „БаДМ”, м. Дніпропетровськ,

До відповідача: Приватне підприємство „Біосет”, м. Кам”янка-Бузька, Львівської обл.,

Про стягнення заборгованості у розмірі 292512,50 грн., в т.ч.: 222 515,13 грн. –основного боргу, 66 754,54 грн. –30% штрафу, 1 962,60 грн. –пені, 1 280,22 грн. –10 % річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Пелих А.О. –п/к (довіреність №26 від 15.02.2011 р.),

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз’яснено права та обов’язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подано. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „БаДМ”, м. Дніпропетровськ, до Приватного підприємства „Біосет”, м. Кам”янка-Бузька, про стягнення 212 515 грн. 13 коп. основного боргу, 66 754,54 грн. –30% штрафу, 1 962,60 грн. –пені, 1 280,22 грн. – 10% річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.02.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені: Позивач –17.02.2011 р., Відповідач –10.02.2011 р. рекомендованою поштою, відповідно №№ 7901405563072, 7901405563064 (докази –оригінали поштівок - в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 17.02.2011 р. розгляд справи відкладено на 23.03.2011 р.

Представник позивача в судове засідання прибув, через канцелярію Господарського суду Львівської області подав клопотання про уточнення позовних вимог Вих. №57 від 23.03.2011 р.(вх. 6691/11 від 23.03.2011 р.) з урахуванням часткової сплату боргу відповідачем, позовні вимоги, уточнені, підтримав в повному обсязі, просить стягнути з відповідача на користь позивача, суму основного боргу в розмірі 212515,13 грн., 30 % штрафу в розмірі 66754,54 грн., пеню в сумі 1962,60 грн., 10% річних в сумі 1280,22 грн., які нараховані з дотриманням вимог договору, держмито в розмірі 2925,50 грн. та 236,00 грн. за інформаційне забезпечення судового процесу.

Відповідач, повторно, без поважних причин, не направив у судове засідання повноважного представника, 19.01.2011р. частково сплатив позивачу частину основного боргу у розмірі 10000,00 грн. платіжним дорученням, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав (не надіслав), про причини неприбуття представника, суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

08 січня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БаДМ»(позивач) та Приватним підприємством «Біосет»(відповідач) був укладений договір поставки № Л-231 (далі за текстом - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача лікарські препарати, засоби гігієни та догляду за хворими (товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Зазначений Договір укладено у письмовій формі, підписаний представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає ст. 207 ЦК України, а в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1. Договору постачальник зобов’язується поставити та передати у власність Покупця лікарські препарати та засоби, засоби гігієни та догляду за хворими, лікувальну косметику та інші форми медичного асортименту (надалі - Товар), а Покупець зобов’язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Умови поставки товару сторонами визначили у розділі 4 Договору, ціна товару та сума договору визначена у розділі 3 Договору, умови приймання-передачі товару –у розділі 5 Договору, порядок розрахунків –у розділі 6 Договору, відповідальність сторін за Договором передбачена у розділі 7 Договору.

Відповідно до п. 6.4. Договору Покупець здійснює оплату вартості поставленого Товару у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний (розрахунковий) рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 6.1. договору поставки, строк розрахунку за договором встановлювався в накладній на передачу товару.

Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, надійшла на поточний (розрахунковий) рахунок Постачальника.

На виконання зазначеного договору позивач в період з 02.01.2009 р. по 26.11.2009 р. поставив на адресу відповідача товар, прийняття якого підтверджується підписом відповідальної особи та печаткою Покупця на видаткових накладних, на суму (початкове сальдо) 844186,01 грн., відповідач, частково, заборгованість погасив в сумі 624 579,09 грн.

Залишилася неоплаченою відповідачем, на дату складання позовної заяви (13.01.2011р. Вих. № 7) заборгованість за договором в сумі 222 515,13 грн. (Розрахунок –у тексті позовної заяви), що підтверджується видатковими накладними №№: L581361, L581369, L581380, L581383, L581386, L581393, L581730, L581735, L581746, L581752 від 09.11.09р.; 2L225626, 2L225668, L582694, L582867, L582923, L582947, L582951, L583088, L583142, L583165, L583166, L583171, L583172, L583174 від 10.11.09р.; L583871, L583873, L583899, L583905, L584083, L584086, L584270, L584413, L584417, L584425 від 11.11.09р.; L585210 від 12.11.09р.; 2L226846, L585938, L585941, L586176, L586189, L586198, L586200, L586309, L586454, L586460, L586544, L586585 від 13.11.09р.; 2L229715, 2L229740, 2L229777, L594268, L594269, L594287, L594294, L594334, L594368, L594437, L594509, L594560 від 25.11.09р., 2 L230051, L595256 від 26.11.09р., які підписані зі сторони позивача особою, яка відпустила товар та зі сторони відповідача –особою, яка отримала товар. Підписи повноважних представників позивача та відповідача на вищевказаних накладних засвідчені печатками сторін за договором поставки (оригінали оглянуто в судовому засіданні –копії знаходяться в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2011р. відповідач частково сплатив позивачу за поставлений товар ще 10 000,00 грн.

Станом на час постановлення рішення у даній справі залишилася неоплаченою сума основного боргу 212 515,13 грн. ( 222 515,13 грн. –10 000,00 грн.).

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу.

Згідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, що ставляться до змісту зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо не почав виконувати зобов'язання, або не виконав його в строк, що передбачений договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 1962, 60 грн. та штраф встановлений Договором поставки, 30% в сумі 66754,54 грн., які нараховані відповідно до п. 7.2. Договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Тобто, у вказаній статті дається визначення двох видів неустойки. Відповідно до даної статті, штраф може бути встановлений за будь-яке порушення виконання зобов'язання, в той час, як пеня - на випадок прострочення виконання грошового зобов'язання. Пеня є тривалою неустойкою, проте як штраф стягується одноразово у випадку порушення конкретного терміну виконання зобов'язання.

Крім того, неустойка встановлює не лише відповідальність за невиконання зобов'язання, а є формою забезпечення виконання зобов'язання. Штраф відповідно до договору поставки сплачується не за сам факт порушення строків сплати за договором, а лише в разі, якщо таке порушення є тривалим (триває понад 20 днів). Таким чином, у відповідача була можливість до цього строку сплатити суму боргу, не наражаючись на відповідальність у вигляді штрафу.

Пунктом 7.2. Договору поставки передбачено, що у випадку порушення строку оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф в розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого в строк товару.

Отже, розмір пені складає 1962,60 грн., яка нарахована від суми основного боргу 222 515,13 грн., який склався на час нарахування пені, при ставці НБУ –7,7500% (Постанова НБУ від 09.08.2010р. за № 377), відповідно до ч. 2 статті 343 ГК України, за 21 день прострочення платежу за період з 24.12.2010р. по 13.01.2011р., відповідно та у межах визначених ч. 6 статті 232 ГК України (Розрахунок –в матеріалах справи).

Зазначеним пунктом 7.2. Договору передбачено, що окрім пені, при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф в розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого в строк товару.

Позивач просить стягнути 66754,54 грн. штрафу. Прострочена заборгованість відповідача в період з 24.12.2010 р. (дата часткової сплати в сумі 3200,00 грн.) по 13.01.2011 р. (дата складання позовної заяви) становить 222 515,13 грн., тобто зобов'язання виконано з порушенням його умов - прострочення сплати за договором має тривалий характер та становить понад 20 днів, отже: (222515,13 грн. боргу * 30%)/100%)=66754,54 грн.) (Розрахунок штрафу –в матеріалах справи).

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1280, 22 грн. –10% річних, передбачених п. 7.3. Договору.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, пунктом 7.3 Договору передбачено, що Покупець сплачує Постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також десять процентів річних від простроченої суми в порядку ст.625 ЦК України.

Сторони за вищевказаним договором (п. 7.3.) передбачили розмір процентів річних –10%, що не суперечить вимогам частини 2 ст. 625 ЦК України. Отже, розмір 10% річних в сумі 1280,22 грн. нараховано позивачем на відповідача від суми основного боргу 222515,13 грн., який склався на час подання позову, відтак * 10% * 21 день прострочення платежу / 365 середньостатистичну кількість днів року /100% = 1280,22 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оглянувши та дослідивши подані документи, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 212 515,13 грн. основного боргу, пеня в сумі 1962,60 грн., 30 % штрафу в сумі 66754,54 грн. та 10 % річних в сумі 1280,22 грн.

Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов уточнений станом на 23.03.2011 р. (вх. № 6691/11) підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: державне мито, покласти на відповідача відповідно до частини другої статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони відповідача, незалежно від результатів вирішення спору, в частині стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –згідно ст. ст. 471 , 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 43-47, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов (уточнений) задовільнити повністю.

2. Стягнути з боржника: Приватного підприємства „Біосет”, (80400, Львівської обл., м. Кам”янка-Бузька, вул. Незалежності, 36, ЄДРПОУ 35106029) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю „БаДМ”, (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, ЄДРПОУ 31816235) 212 515,13 грн. –основного боргу, 66 754,54 грн. –30% штрафу, 1 962,60 грн. –пені, 1 280,22 грн. –10 % річних, 2925,50 грн. –державного мита та 236,00 грн. –втрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя