Рішення № 14421314, 21.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.11 Справа№ 5015/1087/11

за позовом:

позивач 1: КП «Адміністративно-технічне управління», м.Львів

позивач 2:Департамент економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача ФОП ОСОБА_1

про стягнення боргуі

ціна позову 535,88грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача 1 - Волошина Т.А.-представник, довіреність в матеріалах справи;

від позивача 2- не зявився;

від відповідача не зявився.

Суть спору:

Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління», Департамент економічної політики Львівської міської ради звернулись до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення боргу з ФОП ОСОБА_1 в розмірі 535,88грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема: копією Договору №89 від 16.07.2009р. з додатком; довідкою про стан заборгованості; конкретизованим розрахунком заборгованості; витягом з Журналу реєстрації рекламних об”єктів в м.Львові; копією Порядку надання розповсюджувачам зовнішньої реклами у тимчасове користування місць, що знаходяться в комунальній власності для розміщення зовнішньої реклами, затверджений рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.08.2004р. №817; доказами надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів Відповідачу; копією довіреності №2410-10-749 від 20.01.2011р.; копією довіреності №23-3Р-3759 від 11.11.2010р.; оригіналом платіжного доручення №86 від 27.01.2011р.; оргигіналом платіжного доручення №88 від 27.01.2011р.; копією свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/1087/11 від 01.03.2011р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 30хв. 11.03.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №5015/1087/11 від 11.03.2011р.

Представнику Позивача 1 в судовому засіданні. оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані в тому числі Позивачу 2 і Відповідачу (підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача 1 в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача 1 подано довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на 18.03.2011р.

Представник Позивача 2 в судове засідання не з”явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Протягом розгляду справи представником Позивача 2 подано довіреність на право здійснення представництва, а також лист №1104/вих-602.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, явка визнавалась обовязковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки не повідомив; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

16.07.2009р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради (надалі Уповноважений орган), КП “Адміністративно-технічне управління” (надалі Оператор) та СПД ФО ОСОБА_1 (надалі Користувач) було укладено договір №89 на тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (далі Договір).

Згідно п.2.1 Договору, Уповноважений орган зобовязується надавати Користувачу у тимчасове платне користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, визначеними у виданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах м.Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м.Львові.

Згідно п.3.4.3 Договору, Користувач зобовязаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зв діючими на момент сплати розрахунковими тарифами, визначеними Порядком надання розповсюджувачам зовнішньої реклами у тимчасове користування місць, що знаходяться у комунальній власності, для розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до п.4.2 Договору, Користувач на підставі рахунків сплачує Оператору плату за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій щомісячно до 25 числа біжучого місяця за тарифними ставками, що визначаються згідно з п.4.4 цього Договору.

Відповідно до п.4.5 Договору, Користувач не звільняється від плати за тимчасове користування місцями при відсутності на них рекламного засобу, дозвіл на розміщення якого виданий у встановленому порядку.

Згідно п.8 Договору, термін дії Договору встановлено з 16.07.2009р. по 16.07.2014р.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до розрахунку боргу, наведеного в додатку до позовної заяви, борг Відповідача становить 535,88грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не представлені докази відсутності боргу, здійснення повної чи часткової оплати такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 535,88грн. боргу підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

21.03.2011 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.03.2011 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст.82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, , суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з СПД ФО ОСОБА_1 (79007, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»(79012, м.Львів, вул.Сахарова, 42 , ідентифікаційний код 13804591) 535,88грн. боргу, 102грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя