Рішення № 14421045, 10.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2011 р. Справа № 19/010-11

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії «Дирекція

первинної мережі»ВАТ «Укртелеком», м. Київ;

до Військової частини А-2860, с. Данилівка Васильківського району;

про стягнення 57328,87 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Дубищев Ю.В. (довіреність ВМС № 303502 від 11.12.2009 р.);

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі»ВАТ «Укртелеком»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Військової частини А-2860 (далі –відповідач) про стягнення 57328,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 320/8 на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку від 01.04.2003 р., в результаті чого за ним утворилась заборгованість за період з грудня 2009 року по грудень 2010 року у загальній сумі 54373,67 грн. Додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов’язання пеню в розмірі 150,96 грн., інфляційні збитки в сумі 2088,51 грн. та 3% річних у сумі 715,73 грн.

Ухвалою від 08.02.2011 р. господарський суд Київської області порушив провадження у справі № 19/010-11 та призначив розгляд справи на 01.03.2011 р.

Ухвалою від 01.03.2011 р. суд відклав розгляд справи на 10.03.2011 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів по справі.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав витребувані судом документи.

Представник відповідач у судове засідання вдруге не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження у справі від 08.02.2011 р. та в ухвалі від 01.03.2011 р.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвали суду від 08.02.2011 р. та від 01.03.2011 р. надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві, та яка співпадає з адресою, вказаною в договорі та Довідці про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 10.03.2011 р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Дирекції первинної мережі (виконавець за договором) та Військовою частиною А-2860 (споживач за договором) було укладено Договір № 320/8 на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв’язку, відповідно до умов п.1.1 якого, споживач здає, а виконавець приймає на експлуатаційно-технічне обслуговування за актом приймання-передачі засоби і споруди зв'язку згідно з паспортом та необхідною для обслуговування нормативно-технічною документацією.

На виконання умов договору, сторонами було підписано Акт приймання-передачі засобів зв’язку на експлуатаційно-технічне обслуговування, що є Додатком № 1 до Договору № 320/8 від 01.04.2003 р.

У розділі 3 договору сторони визначили, що вартість технічного обслуговування засобів зв'язку споживача визначається згідно з тарифами на додаткові послуги електрозв'язку. Розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків виконавця. Розрахунок вартості послуг, наведений у Додатку 11 до договору. При зміні тарифів вартість наданих послуг коригується відповідно до змін цін на послуги та вноситься в договір окремим додатком.

В зв’язку зі змінами цін та тарифів на послуги зв’язку, між сторонами були укладені Додаткова угода № 1 від 01.03.2005 р. та Додаткова угода № 3 від 20.04.2005 р.

У відповідності з приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з наданих суду доказів, зокрема, рахунків, що надсилались на адресу відповідача разом з актами виконаних робіт, позивач взяті на себе за договором зобов’язання виконав повністю, проте відповідач оплату наданих послуг у повному обсязі не здійснив та за період з грудня 2009 року по грудень 2010 року заборгував 54373,67 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно сплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Позивач звертався до відповідача з претензією за вих. № 5540/06 від 09.11.2010 р., в якій просив погасити заборгованість, що виникла станом на 31.10.2010 р., а також сплатити пеню за невиконання умов договору, збитки від інфляції та 3% річних. Відповідач претензію залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за договором щодо внесення плати за отримані послуги електрозв’язку, тому позовні вимоги в частині стягнення 54373,67 грн. заборгованості підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються належними та допустимими доказами, зібраними по справі.

Позивач просить також стягнути з відповідача за неналежне виконання зобов’язань за Договором № 320/8 від 01.04.2003 р., на підставі п. 3.5. договору, пеню в сумі 150,96 грн. та відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України втрати інфляції в сумі 2088,51 грн. та 3% річних –715,73 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 3.5. договору, в разі затримки оплати, споживач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за яки нараховується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 55 господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування пені та задоволено її в сумі 150,96 грн. за розрахунком, зробленим позивачем, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 2088,51 грн. та 3 % річних у сумі 715,73 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, та задовольняє їх за розрахунками позивача, які є арифметично вірними та містяться в матеріалах справи.

Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А-2860 (08621, Київська область, Васильківський район, с. Данилівка, код 08363908) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі»ВАТ «Укртелеком»(03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3, код 16479714) 54373 (п’ятдесят чотири тисячі триста сімдесят три) грн. 67 коп. - основного боргу, 150 (сто п’ятдесят) грн. 96 коп. –пені, 2088 (дві тисячі вісімдесят вісім) грн. 51 коп. –інфляційних втрат, 715 (сімсот п’ятнадцять) грн. 73 коп. –3% річних, 573 (п’ятсот сімдесят три) грн. 29 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.П. Карпечкін

Рішення підписано 15.03.2011 р.